Віра Котелянець, мати українського політв’язня Євгена Панова, засудженого у Криму «за підготовку диверсій», побувала на короткотерміновому побаченні із сином у СІЗО. Про те, як зазвичай відбуваються такі побачення, в який спосіб можна передати до кримського СІЗО передачі та ліки, українка розповіла Кримській правозахисній групі.
«Побачення із сином сталося 14‑го серпня, спілкування було через скло телефоном», – повідомила Віра Котелянець. Вона зауважила, що у приміщенні для короткотермінових побачень у СІЗО зробили ремонт, поставили нове скло, нові слухавки, краще стало видно й чутно. Раніше скло було старе, потьмарене, а слухавки – старі, з них було дуже погано чутно.
Годинного побачення літня жінка примушена була очікувати більше шести годин.
«На побачення я чекала з 9‑ї ранку до 15.30, хоча приїхала до СІЗО близько 7‑ї години ранку, відразу записалася до черги, але була вже 22‑ю. Люди стають до черги з 5‑ї ранку, багатьох я вже знаю, тому що часто зустрічаємося там.
Можна залишити сумку з продуктами, які я привезла з дому, та сходити на ринок, щоб купити овочі, фрукти, ковбасу для передачі», – розповідає жінка. – О 8‑й години відчиняється хвіртка до маленького загородженого подвір’я, де можна залишити сумки. У цей же час треба віддати заяву із своїми даними та описом вмісту передачі. До 9‑ї ранку заяви розглядаються та узгоджуються. Якщо для кого-небудь заборонені передачі або когось з затриманих увезли, після 9‑ї ранку родичам про це повідомляють.
Напередодні вдалося придбати ліки та отримати до них в аптеці відповідні документи, тому я записалася на чергу для здачі ліків, з 14 до 15 годин за ними приходить хтось із медпрацівників. У невеликому задушливому приміщенні – декілька віконець, у двох з них беруть передачі, у одному – ліки. Тут же вікно, де перевіряють документи та беруть заяви на побачення. З цього ж таки приміщення – двері в сусіднє, де надають побачення. На цей раз довелося чекати на побачення дуже довго. Люди боялися підходити та запитувати, я – ні, стукала двічі, нарешті з’явилася начальниця зміни, сказала, що у них бракує людей, і нема кому привести затриманих на побачення», – розповіла мати Є. Панова.
За інформацією Віри Котелянець, у кримському СІЗО перебуває багато людей з материкової України, до них також приїздять родичі.
«За час очікування можна познайомитися з оточенням, мене там вже багато знають, я не приховую, що я з України, навіть надаю рекомендації, як краще дістатися сюди з України та назад. Багато людей страшяться йти на контакт, приховують, до кого приїхали. Причин затримання, звісно, ніхто толком не повідомляє, але я допомагаю, чим можу», – повідомила В. Котелянець.
Мати Євгена Панова сповістила, що після скрутної та довгої дороги до Криму з Енергодару та кількох годин очікування з сином їй дали поспілкуватися трохи довше години. «Вигляд він має, як для СІЗО, начебто нормальний, але проблеми з зубами та хребтом нікуди не зникли. Я на цей раз передала комплекс для кісток».
Українець розповів матері, що у СІЗО існують проблеми з питною водою, крамниця на території закладу не завжди працює, та ув’язнені вимушені кип’ятити воду з-під крану та давати їй відстоятися. «Зараз у нього камера суха, але ж є дуже вологі камери, до проходять труби, що підгнили, , відповідно там пліснява та мошкара. Євген побував у такій камері для покарання й відразу почав писати заяви на ім’я начальника з приводу утримання, вимагав провести дезінфекцію, тому що там і пацюки, й комахи у матрацах були. Він за півтора місяця спромігся, щоб зробили дезінфекцію. Адвокат сфотографувала сліди укусів у Євгена, ми писали звернення і на імя Лутковської, і на ім’я Москалькової, після чого його перевели до іншої камери», – пояснила українка.
«Зараз суд добіг кінця, подано апеляцію, коли її буде розглянуто – не знають навіть адвокати. Друзі пишуть Жені листи, я передавала їх синові. Брат Ігор Котелянець часто пише йому бадьорі листи, але його листи не завжди Жені передають. Син хвилюється, що завдає нам такого клопоту, лає мене, що я їзджу до нього у таку спеку. Але ми не можемо інакше і все будемо робити, щоб повернути його додому. Мені легше, коли я його бачу», – розповіла Віра Котелянець.
ФСБ РФ звинуватило Євгена Панова у «підготовці диверсії в Криму у складі диверсійної групи». Окрім того, українця звинуватили й «у контрабанді боєприпасів через митний кордон Митного союзу»(ч. 1 ст. 30 і п. «а» ч. 2 ст. 281, ч. 3 ст. 30 і ч. 3 ст. 226.1, ч. 3 ст. 222 КК РФ).
У справі Євгена Панова було зафіксовано тортури, психологічний тиск, фальсифікацію доказів, перешкоджання роботі адвокатів, порушення права на справедливий суд. Євген Панов, як інші громадяни України, котрі стали фігурантами справ про «диверсантів», на думку правозахисників, є жертвами політично вмотивованого кримінального переслідування.
