За 2020 рік з’явилися нові «тренди» порушення прав людини у Криму — Ольга Скрипник

Яким є окупований Крим зараз і яким він був у 2020 році в розрізі прав людини та політичних переслідувань на півострові? І чи змінюються підходи окупаційної влади до катувань і тортур, які вони застосовують до українських громадян?

Про це в ефірі Громадського радіо говорили з головою правління Кримської правозахисної групи Ольгою Скрипник.

Ігор Котелянець: Кримська правозахисна група — дуже відома правозахисна організація, на документах якої базується багато документів та звітів. Завдяки роботі вашої організації світ дізнається про те, що саме відбувається у Криму. Не так давно ви опублікували звіт за 2020 рік. Як змінився Крим за цей період? Що там відбувалося за час пандемії і що ви спостерігали в контексті порушення прав людини?

Ольга Скрипник: На жаль, порушень прав людини менше не стало. Весь цей звіт про те, що порушення продовжуються, більш того, є нові «тренди» Російської Федерації — нові напрямки переслідування людей. І в цілому ми бачимо, що стан із правами людини лише погіршився.

Можу навести декілька прикладів, які про це говорять. Перший, і це одна з найбільших проблем — насильницькі зникнення.

Ігор Котелянець: Що таке  “насильницькі зникнення”?

Ольга Скрипник: Не все зникнення буде насильницьким. Є відповідні стандарти, міжнародні документи, які кажуть, що якщо зникнення є насильницькими, то вони є відповідальністю держави, у даному випадку — держави-окупанта. Тобто це коли людина була арештована або викрадена за участі або безпосередньо органів влади або агентів впливу. Наприклад, «кримська самооборона» — це угруповування, яке формується, контролюється спецслужбами Росії. І тому те, що вони чинили у 2014-15 роках, це теж є насильницькі зникнення.

І перша відома жертва — це Решат Аметов, який був викрадений і вбитий. І тут дуже принциповим є те, як розслідувалася ця справа. Всі бачили відео, як викрадають Решата Аметова. Це було серед білого дня 3 березня 2014 року. Люди його саджають проти волі до машини і він зникає. Через два тижні 15 березня його знайдуть вбитим зі страшними слідами тортур. Так ось ці дві людини, які його викрали, отримали у російському слідстві просто статус свідків. Жодна людина за викрадення та вбивство не була притягнута до відповідальності.

Якщо говорити про цифри, то Управління Верховного комісара ООН говорить про 43 жертви насильницьких зникнень. Більшість з них вже звільнені, наприклад, такі як Андрій Щекун і Анатолій Ковальський, які були викрадені у 2014 році. Але доля щонайменше одинадцяти людей і досі залишається невідомою. Правозахисники говорять, що таких людей насправді більше, але родичі не знають, де вони перебувають, і винних так і не покарано. Здебільшого це активісти.

А далі практика змінилася на політично мотивоване переслідування, і це йдеться про тих людей, яких ми називаємо політичними в’язнями. І тут, якщо говорити про тенденції 202-го року, то кількість таких людей лише збільшилася. У 2019-му році Росія звільнила 11 політв’язнів, а у 2020-му році заарештувала 26 нових наших громадян, і це тільки за кримськими кримінальними кейсами. І якщо ми додамо ще лютий 2021-го року, то це ще шість кримських татар були ув’язнені та плюс нова жертва політичного переслідування була заарештована — Владислав Єсипенко. Тобто Росія постійно накопичує цих заручників.

Про ці цифри ми говоримо на кожному міжнародному заході, доводячи, що з Росією неможливо домовитися. Вона не спроможна на виконання своїх домовленостей, тому треба шукати механізми тиску і звільняти всіх, інакше в нас постійно буде оцей фонд заручників, яких Росія буде використовувати.

Ігор Котелянець: Пані Ольго, за що у Криму переслідуються «свідки Ієгови»?

Ольга Скрипник: Це те, що не вкладається в голові. Тренд 2020 року — те, що «свідки Ієгови» вперше отримали реальні вироки. Спочатку Російська Федерація визнала «свідків» екстремістами. Цьому немає жодних нормальних обґрунтувань, адже ми знаємо, що у всіх країнах спокійно діє ця організація і жодної загрози суспільству вона не несе. Чомусь Росія вирішила інакше і заборонила цю організацію. Потім були адміністративні переслідування, невдовзі почалися і кримінальні справи. А у 2020-му році були перші вироки, які шокували навіть мене. Я розуміла, що буде якийсь вирок, але ми не очікували, що це буде шість років реальної колонії для двох кримчан. Навіть у Росії не за кожне вбивство дають такі терміни.

 

72 queries in 0.071 seconds.