У квітні 2018 року, за даними КПГ, у СІЗО-1 Сімферополя, підконтрольному окупаційній владі РФ, померло неприродньою смертю щонайменше четверо людей, двоє з них – кримські татари.
КПГ має інформацію, що, ймовірно, 6 квітня знайдені повішеними: Сервер Білялов, 69 років, і Олег Гончаров, 46 років.
12 квітня у штрафному ізоляторі (карцері) знайдений повішеним 23‑річний Дмитро Шапошник.
13 квітня у камері номер 8, куди помішають новоприбулих, у так званому «карантині», з перерізаним горлом знайдений 39‑річний Іслам Іскеров, доправлений до СІЗО Сімферополя з Джанкоя.
Ці відомості засвідчили кілька незалежних один від одного джерел.
Кримська правозахисна група не має правдивої інформації про те, що саме спричинило смерті цих людей. Одна з версій – самогубства через повішення Сервера Білялова, Олега Гончарова і Дмитра Шапошника та розтин горла самотужки Ісламом Іскеровим. Але версії про самогубство можна розглядати як малопереконливі з кількох причин. За свідченнями, що є у розпорядженні КПГ, Сервер Білялов розраховував, через нововиявлені обставини, на припинення кримінального переслідування та звільнення від покарання найближчим часом.
Дмитро Шапошник був «знайдений» повішеним у карцері (ШІЗО). Проте це місце, куди поміщають людей після ретельного особистого огляду, і ув’язнений перебуває там один під постійним наглядом.
Не ясно, що могло спонукати Іслама Іскерова, звинуваченого у крадіжці за ст. 158, ч.1 УК РФ, максимальне покарання за якою – два роки позбавлення волі, а мінімальне – штраф до восьми тисяч рублів, перерізати собі горло.
Інформація про ці події відсутня на офіційних сайтах Слідчого Комітету РФ, Прокуратури РФ, ФСВП РФ.
Експерти КПГ підкреслюють, що, за міжнародними стандартами, держава, яка окупує, є відповідальною за життя цивільних осіб, котрі перебувають під її заступництвом.
Відповідно до рішень ЄСПЛ, держава є відповідальною за будь-яку особу, утримувану під арештом, тому що вона цілком підвладна державним структурам.
Тобто, адміністрація СІЗО та керівництво ФСВП у Криму є відповідальними за ці смерті. Тягар доведення того, що було зроблено усе можливе для збереження життя ув’язнених, а в СІЗО не сприяли їхнім смертям, лежить на начальнику СІЗО-1, російському полковнику внутрішньої служби Бережному Сергію Володимировичу та його безпосередньому керівнику – начальнику Управління Федеральної служби виконання покарань у Криму – російському генерал-майору внутрішньої служби Булгакову Вадиму Вікторовичу.
Відсутність реакції з боку Слідчого Комітету РФ і Прокуратури РФ на загрозу життю людей у місцях позбавлення волі демонструє не лише небажання Росії дотримуватися міжнародних стандартів , але й нездатність російської окупаційної влади гарантувати людям, котрі перебувають під її заступництвом і наглядом, право на життя на повагу до людської гідності.
