Ольга Скрипник: «Кожен день життя наших політв’язнів має дуже дорого коштувати Росії»

В окупованому Росією Криму тривають репресії проти незгодних. Станом на кінець січня 2021 року 108 осіб були позбавлені волі у рамках політично або релігійно вмотивованого кримінального переслідування. Більше семи десятків з них — кримські татари. У лютому прокотилася нова хвиля обшуків та затримань.

Звільнення та підтримка українських громадян, яких Росія незаконно позбавила волі під час окупації Криму, залишається однією із найгостріших проблем і викликів для України. Якщо ув’язнених російськими найманцями на Донбасі хоч і рідко, але вдається звільнити під час обмінів, то процес порятунку кримських політв’язнів не рухається взагалі.

Про те, що може зробити Україна в питанні визволення кримських політв’язнів  Ольга Скрипник, керівниця Кримської правозахисної групи розповіла виданню Бюро судової інформації.

Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи. Фото: Громадське радіо

Скрипник: «Кримські політв’язні зараз поза межами перемовин»

У чому причина відсутності переговорного процесу зі звільнення кримських політичних в’язнів?

Головна і єдина причина — Російська Федерація. Яка не готова йти на перемовини, яка і взяла людей в заручники, щоб на цьому спекулювати та добиватися своїх політичних цілей. Це перше. По-друге, немає певних перемовних треків, конкретних майданчиків, де можна піднімати це питання. Якщо стосовно заручників ОРДЛО такий майданчик є, і питання можна ставити, то виходить, що кримські політв’язні зараз поза межами перемовин.

На сьогодні можлива актуалізація питань кримських політв’язнів через те, що зараз річниця окупації. Багато країн знову повертаються до питання Криму. Зараз Україна бере участь у багатьох міжнародних подіях. Але окремої платформи таки немає.

Також шанс дає Кримська платформа, яку Міністерство закордонних справ анонсувало ще минулого року. Зараз починається розбудова цієї платформи, в серпні очікується саміт на високому рівні. Я сподіваюся, що це може дати новий поштовх саме до перемовин, хоча ця платформа не ставить перед собою прямої цілі звільнення політв’язнів.

Інший трек, який потенційно можливий, це питання води. Ми бачимо, що РФ неспроможна забезпечити водою Крим або не ставить це собі за мету. Можна передбачити, що пермовини можуть виникнути навколо питання води. Але це дуже політизований процес, і я не впевнена, що дійсно він може дати результат.

Про готовність України до перемовин

Які внутрішні проблеми існують в питанні звільнення політв’язнів?

Важливо, щоб сама Україна була готова до будь-яких перемовин, і була готова до того, щоб захищати своїх громадян, які зараз в неволі. І тут, на жаль, не всі кроки Україна пройшла. Мова йде про те, що в нас і досі немає комплексного законодавства саме по захисту політв’язнів. Є законопроєкт, але він не був навіть зареєстрований до розгляду Верховною Радою. Хоча президент публічно його підтримав, і були сподівання, що він буде внесений саме ним як невідкладний. Я вважаю, що Україна першочергово має зробити цей крок, ухвалити законодавство на захист громадян, які зараз позбавлені волі в Криму, в Росії, на території окупованого Донбасу. І це буде важливим сигналом міжнародним партнерам, які не завжди розуміють позицію України з цього питання. З одного боку ми просимо долучатися та допомогти звільнити людей, а з іншого — навіть на внутрішньому рівні Україна далеко не всі питання вирішила.

Ще одне важливе питання — верифікація. На сьогодні і досі ми бачимо, що різні цифри стосовно кількості політв’язнів називаються Офісом Уповноваженого з прав людини та правозахисними організаціями. У правозахисників є свої списки, це відкрита інформація, наші критерії ми можемо пояснити, як ми працюємо. Тому варто знайти спільну координаційну платформу, щоб у нас були спільні списки між державою та правозахисниками.

Україна має бути готовою до будь-якого повороту. Як тільки відкривається «вікно» для перемовин, для можливості звільнення, наша країна повинна мати список не просто з прізвищами, а й знати хто де знаходиться, в якому стані перебуває. Інколи, на жаль, може виникнути ситуація, що звільнити вдається не всіх заручників, а частину. Наскільки готова Україна дати відповідь хто має бути звільнений в першу чергу? Це дуже складне, болюче та емоційне питання. Але на нього має бути відповідь.

Можливо, якраз підготовка і робота навколо Кримської платформи допоможе подолати ці всі проблеми, мати чітку позицію, чіткі списки і бути готовими до перемовин.

Бюро судової інформації нагадує, що на розгляд Верховної Ради і досі не внесений законопроєкт «Про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України», який був презентований ще у листопаді 2019 року. Він визначає критерії для визначення статусу політв’язнів. Він же має врегулювати виплати щорічної або одноразової допомоги політв’язням, працевлаштування, надання в тимчасове користування житла та отримання безкоштовної освіти після звільнення. Про це Центр журналістських розслідувань розповідав у матеріалі «Таємна комісія, або Скрипучий механізм допомоги політв’язням».

Про механізми впливу

Важливим моментом є пошук і застосування нових механізмів впливу на Російську Федерацію. Потрібні не тільки резолюції, заяви, а конкретний вплив на РФ, коли, просто кажучи, кожен день життя наших політв’язнів буде дуже дорого коштувати Росії. І не просто Росії, а конкретно Путіну та його оточенню. Якщо знайти такі фінансові, економічні, політичні механізми впливу, то це дійсно може змусити РФ йти на перемовини. Поки що таких механізмів недостатньо.

Щонайменше, одна з таких можливостей — новий режим санкцій ЄС, де можна зараз запроваджувати персональні санкції проти конкретних осіб, які причетні до порушення прав людини. Важливі не тільки персональні санкції, а й широкі, секторальні санкції. Політичні пакети, які будуть тиснути саме на близьке оточення та безпосередньо на фінансові можливості Путіна.

Є ще один шлях, але він залежить не так від послідовних дій, а від конкретних ситуацій, за яких можливі пермовини. Наприклад, на території якоїсь держави затримали громадян РФ, які брали участь у шпигунстві, і так далі. І якщо ця країна — партнер України, то можна домовитися про те, щоб відбувся обмін. Це окремі ситуації, і ми не можемо знати, передбачити чи дійсно таке буде в майбутньому. Але якщо таке «вікно» відкриється, то Україна має зробити все, щоб використати цей шанс на користь наших громадян.

73 queries in 0.073 seconds.