6 березня 2022 року у вже окупованій росіянами Новій Каховці в Херсонській області пройшов мітинг під українськими прапорами. Місцеві активісти взяли з собою переносну колонку, з якої лунав гімн України та українські пісні. Вони пройшли великою колоною до виконкому, де зірвали триколор і повернули на місце жовто-блакитний прапор.
На мітингу працював і журналіст Сергій Цигіпа, який в окупації весь час інформував людей про реальну ситуацію у місті. І цього разу він був у центрі подій.
Менше ніж за тиждень після мітинга Цигіпа прямував до сусіднього міста разом зі своїм собакою, плануючи передати ліки хворим та зустрітися з місцевим колегою. У дорозі він зник. Як виявилося згодом, його затримали російські окупанти…Про це йдеться у статті Ольги Журавель у виданні “Злочин та покарання“
Мітинг у Новій Каховці. 06 березня 2022 рокуФото: Особисті фото зі сторінок Сергія Цигіпи у Facebook
Сергій Цигіпа – особистість різнобічна. У Новій Каховці його знають як незалежного журналіста, блогера, голову громадської організації , волонтера, автора освітньо-документальної книги «Майданопис: нотатки учасника». Цікавий момент. Напередодні повномасштабного вторгнення 61-річний Цигіпа написав ще одну книгу – про рідний край, з елементами «фентезі» – розповідає дружина журналіста Олена. Герой книги, прототипом якого був сам автор, потрапляє в полон до міфічної істоти – Водяника. Нежить ставить друзям полоненого умови: вони мають за певний строк знайти сім ключів і віддати Водянику. Хто б міг подумати, що життя запропонує Сергію схожий сюжет. Починаючи з 24 лютого 2022 року…
“З перших годин після початку повномасштабного вторгнення Нова Каховка була окупована, шляхи перекриті. Тоді Сергій, як журналіст та колишній редактор газети, став тримати інформаційну оборону в соцмережах. Facebook Сергія став своєрідним осередком новокаховського супротиву”, – розповідає Олена Цигіпа.
Сергій та Олена ЦигіпаФото: Особисті фото зі сторінок Сергія Цигіпи у Facebook
12 березня, коли по дорозі до сусіднього міста зв’язок із Сергієм раптово припинився, дружина спершу вирішила почекати, адже окупанти навесні 2022 року періодично забирали людей «на підвал» для так званої «виховної роботи», а потім відпускали назад. Але минув не один день, а Сергій додому не повернувся. Як з’ясувалося пізніше, його затримали на блокпості. Олега Батуріна, каховського журналіста, до якого прямував Цигіпа, затримали того ж дня.
“Я вважаю, що саме журналістська діяльність була підставою для мого затримання, – коментує Олег Батурін. – Я не єдиний журналіст, який був викрадений на території Херсонської області. Основною метою окупантів було залякати нас настільки, щоб ми припинили журналістську діяльність. Щодо Сергія Цигіпи, то він вів телеграм-канал, який у перші тижні війни був джерелом інформації про те, що відбувається у Новій Каховці. 8 березня він у своєму телеграм-каналі написав, що йому загрожує небезпека, у зв’язку з чим, мовляв, відходить у тінь. 12 березня Цигіпа мені кілька разів телефонував, і ми домовились зустрітися біля Каховської автостанції. Поки я очікував на Сергія, мене схопили люди у військовій формі. Наступного дня, коли мене та інших бранців перевозили з Нової Каховки до будівлі Херсонської адміністрації, я почув там голос Цигіпи”.
Після цього, говорить Олег Батурін, колега зник з його поля зору. Самого ж Батуріна залишили в ізоляторі тимчасового утримування на тиждень, а потім привезли в передмістя Каховки й відпустили.
До другої половини квітня родина Цигіпи не мала про нього жодної звістки. Аж раптом мережею почало ширитися відео, яке кардинально суперечило позиції, що її принципово відстоював незалежний журналіст. По центральних каналах рф показали худого, змученого, заляканого чоловіка, титрованого як «колишній офіцер ІПСО». В ньому рідні ледве впізнали Сергія. Журналіст говорив речі на кшталт “Новости, которые мне стали известны о боевых действиях со стороны украинских ВСУ напрягают, потому-что методы их работы, ведение боевых действий – без всяких правил”. Він на камеру коментував події в Бучі, хоча весь цей час утримувався окупантами рф у полоні і не міг знати про ці події нічого окрім того, що йому надиктували, – наголошує Олена Цигіпа:
“Як адекватні люди, ми розуміємо, що його змусили. Ми з друзями передивлялися це відео і одразу побачили, що воно змонтоване рашистами. Його зупиняли, щось йому казали, переписували. Я бачу, що йому було некомфортно і соромно. Синці на пальцях, коротка стрижка; схоже, що Сергія били по голові, в нього кров запеклася. Він набирав повітря, щоб сказати велику фразу. Я зробила висновок, що в нього поламані ребра”.
Сергій ЦигіпаФото: Скріншот з відео росЗМІ
Після насильницького зникнення чоловіка Олена Цигіпа систематично і наполегливо зверталася до правозахисників, до омбудсмена. Вона давала інтерв’ю українським та міжнародним журналістам, виступала в Варшаві (ОБСЄ), у Стразбурзі (ПАРЕ). Саме ця наполегливість і широкий розголос допомогли їй, зрештою, зрушити справу з мертвої точки. За словами дружини журналіста, після одного з промовистих закордонних виступів їй зателефонував невідомий чоловік з Херсону та повідомив, що Цигіпа знаходиться в Кримському СІЗО. Цей чоловік, за його словами, певний час перебував в одній камері з Сергієм
Сьогодні у дружини Сергія Цигіпи є адвокат, якого вона знайшла в Криму. Саме він надав офіційне підтвердження того, що Сергій наразі перебуває у кримському СІЗО № 2. У відповідь на інформаційний запит йому відповіли, що Цигіпу перевіряє ФСБ та він «перебуває в умовах, які виключають загрозу життю та здоров’ю». Щоправда, тамтешня адміністрація не пустила адвоката до в’язня, мотивуючи відмову тим, що Цигіпа нібито відмовився від його послуг.
До речі, до повномасштабного вторгнення рф у Криму було лише одне СІЗО. СІЗО № 2 окупаційна влада створила спеціально для утримання цивільних, викрадених з окупованих територій, – розповідає голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник. Ця організація активно займається визволенням новокаховського журналіста Цигіпи.
«Кейс Цигіпи доволі ілюстративний щодо того, що робить росія на окупованих територіях. Цигіпа – журналіст, активіст, і це типово для росії – викрадати таких людей. Крім того, скоріше за все, він був у «чорних» списках, які складалися за кримським досвідом. Тобто, окупанти вже знали, кого шукати.
Справа Цигіпи з-поміж інших передана до правоохоронних органів України, до офісу омбудсмена. Також ми прокомунікували з МЗС, Для нас дуже важливо, щоб всі імена не загубилися і були включені в списки. Ми займаємось міжнародною адвокаційною діяльністю, допомагаємо родичам зниклих, збираємо і документуємо інформацію, щоб зробити кейси публічними і залучити міжнародних партнерів, які мають тиск на росію. Наш досвід по цивільних говорить, що публічні, медійні кейси набагато ефективніші для роботи».
Як стало відомо правозахисникам, у грудні 2022 року Сергію Цигіпі висунули звинувачення у шпигунстві (за статтею 276 КК рф) та завданні шкоди рф під час так званої СВО. Це означає, що йому загрожує від 10 років ув’язнення.
“Традиційно людей, яких окупанти викрадають з Херсонської або Запорізької областей, звинувачують або в міжнародному тероризмі, або в участі в міжнародних збройних формуваннях. А останнім часом ще й у шпигунстві. Зазвичай мова йде про цивільних людей, які були дуже активними. Багато хто з них брав участь у мітингах проти окупації, коли заходила російська армія. Це блогери, журналісти, волонтери. Все це зайвий раз свідчить про те, що росія прийшла не просто з війною, але знищити нас, знищити громадянське суспільство”, – зазначає голова правління Кримської правозахисної групи.
Мітинг на на підтримку полонених і зниклих безвісти. Київ, 14 січня 2022 рокуФото: Особисті фото зі сторінок Олени Цигіпа у Facebook
З точки зору міжнародного права всіх затриманих на новоокупованих територіях цивільних мають відпустити – вважає Олена Куваєва, юристка Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки, яка зверталася у ЄСПЛ щодо Сергія Цигіпи:
“Спочатку ми звернулися за процедурою застосування термінових заходів для того, щоб зобов’язати рф повідомити про місцезнаходження, про те, у якому стані і на яких підставах утримують пана Цигіпу. І наше звернення Європейським судом було задоволене. Проте, як ми знаємо, рф вийшла з Європейської конвенції з прав людини та заявляє, що юрисдикція ЄСПЛ не розповсюджується на неї і на її дії. Наразі росією ігноруються будь-які документи, подання, звернення від міжнародних органів. Ні ми,українські правозахисники, ні ЄСПЛ жодного разу не отримали відповіді від рф. При тому, що ці звернення й рішення направляються безпосередньо уряду. Щодо просування справи. Наразі у рф по факту юрисдикційний імунітет. Тобто, ніхто не може змусити її ні до чого. І єдиний варіант – звертатися в усі інстанції, що так чи інакше створюють політичний, інформаційний тиск з усіх боків, і щодо кожної конкретної людини, і щодо цивільних, які знаходяться в заручниках рф”.
За інформацією УГС, обміни зараз проходять доволі активно, та при цьому більшість у списках – військовополонені. Затриманих цивільних не можна повноцінно називати полоненими, тому що це не найкоректніший термін з точки зору міжнародного права. Щодо них зараз вживається словосполучення «цивільні у полоні». Женевські конвенції, умови утримання на них не поширюються.
Варто зазначити, що росія, на відміну від України, не є державою-учасницею Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Крім того, у 2019 році рф фактично вийшла з Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, положеннями якої передбачено “гуманне поводження із особами, які не беруть активну участь у бойових діях” та, зокрема, забороняється захоплення заручників.
У проекції на міжнародне право, викрадені цивільні не мають бути утримані і не можуть бути обміняні. Вони можуть бути затримані, утримані, знаходитись в СІЗО чи у будь-яких місцях, якщо до них є конкретне обвинувачення у кримінальній справі. Але їх затримують. По суті, росія просто викрадає людей. За даними українського Центру громадянських свобод, на сьогодні у росії та на окупованих територіях перебувають близько 2 000 українських цивільних полонених. Наразі поки-що не існує чіткого механізму щодо визволення цивільних, але є комплекс заходів, які виконуються і мають бути виконані тими, хто посилено працює з проблемою насильницького викрадення людей на окупованих територіях.
На журналістський запит до Служби Безпеки України нам відповіли, що інформація щодо Сергія Цигіпи “облікована і врахована в діяльності Об’єднаного центру з пошуку та звільнення полонених”. Проте зазначили, що “розповсюдження запитуваної інформації може зашкодити перемовинам щодо його звільнення”.
Як зазначає медіа-юристка, керівниця юридичного напряму ІРРП Оксана Максименюк, норми міжнародного гуманітарного права, на жаль, не наділяють журналістів в умовах збройного конфлікту особливим статусом. Журналістів прирівнюють до звичайних цивільних осіб.
“Документом, який регулює такі відносини є Конвенція про захист цивільного населення під час війни. Однак російська федерація вийшла з підписантів, тому вони не несуть відповідальності за конвенцією у разі вчинення відносно журналістів таких порушень, як насилля над життям й особистістю, захоплення у заручників і т. ін. В резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи № 1438 (2005) «Свобода преси і умови роботи журналістів у зонах конфліктів» встановлено обов’язок для сторін конфлікту гарантувати безпечні умови роботи журналістів на їхній території та розслідування випадків насильства чи летальних випадків за участю журналістів, які трапляються на їхніх територіях. Також, у декларації Комітету міністрів про захист журналістики та безпеку журналістів та інших медіа-учасників містяться гарантії забезпечення захисту журналістів від незаконного насильства. Однак, наразі жоден із названих документів не може бути застосований, оскільки російська федерація була виключена зі складу Ради Європи”, – коментує адвокатеса.
Сергій ЦигіпаФото: Особисті фото зі сторінок Сергія Цигіпи у Facebook
Дружина викраденого журналіста Олена зазначає, що буде боротися за визволення Сергія Цигіпи попри всі перепони, які чинить російська влада. Так, несподіваний нещодавній самовідвід призначеного ФСБ адвоката Олена пов’язує зі своїм зверненням до Адвокатської палати «Республіки Крим».
Фантастичні твори нерідко передбачують майбутнє. А у книзі Цигіпи про полон у Водяника щасливий фінал. Після низки випробовувань Герой повертається додому.
