Історії в’язнів Кремля: Володимир Дудка — день народження на етапі

Мешканець Севастополя, фігурант «справи українських диверсантів» Володимир Дудка сьогодні зустрічає своє 55‑річчя. В день народження севастополець перебуває не в колі родини й друзів, але у важких умовах етапування з кримського СІЗО до московського.

Де точно знаходиться сьогодні Володимир, не знають ані правозахисники, ані родичі, тому що етапування ув’язнених у Росії відбувається в атмосфері майже повної відсутності будь-якої інформації.

Володимир Дудка народився 30 вересня 1864 року у м. Суми, закінчив факультет розвідки Калінінградського вищого військово-морського училища, колишній капітан корабля радіолокаційної розвідки в Криму. З 2010 р. працював сапером у МНС України в загоні розмінування Інкерманських штолень, у 2014 році продовжив розмінування Севастополя у МНС РФ і залишився в Криму, щоб бути поряд із маленькою онукою.

 

Затримання, тортури та постановочні відео «зізнань»

 Володимира Дудку співробітники ФСБ РФ затримали вранці 9 листопада 2016 року у Севастополі, дорогою до лікарні, куди він прямував із загостренням виразки шлунку. Цього ж дня були затримані його давні друзі, колишні українські військовослужбовці Олексій Бессарабов і Дмитро Штибліков. 10 листопада ФСБ РФ оголосило про затримання  групи осіб, котрі готували диверсії в Криму. 14 листопада ФСБ РФ поширило відео постановочних допитів, де Штибліков і Бессарабов заявили, що нібито збирали інформацію для ЗСУ.

Родичі тиждень не знали, де перебувають затримані севастопольці.

Незалежний адвокат спромігся потрапити до Володимира Дудки лише 14 листопада 2016 року. Захисник, з яким уклали угоду родичі Дудки, віднайшов його в ІТУ Бахчисарая. Зустріч була дуже короткою, лише 17 хвилин, оскільки адвокатові заявили без вказівки на причини, що Дудку терміново кудись вивозять з ІТУ. Під час спілкування севастополець встиг повідомити, що він ні в чому не винний, а свідчення від нього отримували під тиском і загрозами на адресу родичів. Рідним же так і не надали можливості зустрітися з ним і передати йому теплий одяг і необхідні речі.

Пізніше, впродовж судового процесу, Дудка й Бессарабов заявили, що у перші дні після затримання їх піддали тортурам, зокрема й електричним струменем. Проте Слідчий комітет РФ відмовив у порушенні справи за фактом тортур.

Стан здоров’я Володимира Дудки відразу після затримання викликав значні побоювання, оскільки він вже тоді страждав на тахікардію та виразкову хворобу й під час зустрічі з адвокатом мав поганий вигляд. Напередодні арешту Володимир звертався за медичною допомогою з приводу загострення виразки, проте через затримання не встиг пройти курс лікування. В ІТУ Дудці не надавали жодної медичної допомоги.

Після тривалого перебування у СІЗО стан здоров’я погіршився, хронічні хвороби загострилися, з’явилися нові захворювання: гіпертонія, простатит тощо.

 

Два з половиною роки судових засідань

 Серед об’єктів, на яких нібито «українські диверсанти» планували «вчинити вибухи й інші диверсійні дії», у суді називалися башта радіотелевізійного передавального центру Криму, мобільна газотурбінна електростанція у Севастополі, 482‑а майстерня постачання пальним ЧФ і щогла радіоантени, що забезпечує зв’язок для об’єктів ЧФ.

16 листопада 2017 року «Севастопольський міський суд» засудив одного з фігурантів «справи українських диверсантів», Дмитра Штиблікова, до 5 років колонії суворого режиму й штрафу 200 000 рублів після того, як він під примусом уклав досудову угоду зі слідством. Жодного з незалежних адвокатів до нього не допустили, що може засвідчувати тиск на нього з боку слідства. Він перебуває у ВК № 6 м. Омськ (РФ).

Судові розгляди стосовно Дудки й Бессарабова, котрі відмовилися визнавати провину, тривали більше 2,5 років. Після завершення першого судового розгляду окупаційний «Севастопольський міський суд» не спромігся ухвалити вирок і 6 квітня 2018 року повернув «справу диверсантів» для усунення недоліків до «прокуратури».

2 серпня 2018 року у «Севастопольському міському суд» почався повторний розгляд справи за суттю. Севастопольці та їхні захисники неодноразово заявляли у «суді» про використання незаконних методів ведення слідства, про неприпустимі докази у цій справі, а також про фальсифікацію доказів.

Приміром, Володимир Дудка заявив у суді, що телефон, який нібито фігурував як речовий доказ, йому підкинули співробітники ФСБ під час обшуку. За словами адвоката Сергія Легостова, більша частина десятків CD-дисків з аудіо- та відео-стеженням за севастопольцями аж ніяк не стосуються справи. Зокрема, на одній з них усі троє фігурантів зустрічаються в кафе з приводу дня народження одного з них.

Практично усі судові засідання відбувалися у закритому режимі. За інформацією родичів, у коридорі над дверима зали засідань вмикали динамік на час проведення  слухань. З динаміка лунало шипіння з метою створити умови, за яких люди, котрі перебували у коридорі суду, не мали змоги чути те, що відбувається за дверима.

Усі ці роки севастопольці перебували у Сімферопольському СІЗО, звідки їх вивозили до Севастополя на судові засідання.

 

Суровий вирок. Що далі?

 4 квітня 2019 року «Севастопольський міський суд» засудив Володимира Дудку й Олексія Бессарабова до 14 років позбавлення волі кожного з відбуванням у колонії суворого режиму. Обом севастопольцям суд призначив також штрафи: Дудці – у розмірі 350 тисяч рублів, а Бессарабову – 300 тисяч рублів. Громадянам України поставили у провину ч.1 ст. 30, п. а ч. 2 ст. 281 (Підготовка до диверсії у складі організованої групи), ч. 3 ст. 222.1 (Незаконне придбання, зберігання вибухових речовин або пристроїв, вчинене організованою групою) КК РФ.

Таке рішення ухвалила колегія «суддів» під головуванням громадянина РФ Ігоря Кожевникова, колишнього судді Задніпровського районного суду Смоленська.

Натепер це найсуворіший вирок у «справах українських диверсантів» у Криму. На думку родичів, такий суворий вирок ухвалено з метою приховати недоліки, фальсифікацію доказів, можливо, залякати й засуджених, й їхніх родичів, й інших мешканців півострова.

Окрім того, суд виніс окрему ухвалу про порушення під час впровадження дізнання та слідства, адресовану до «прокуратури» Севастополя та начальнику «Управління ФСБ» у Криму. За словами захисту, фактично частину матеріалів справи суд визнав сфальсифікованими.

У своїх останніх виступах на суді Володимир Дудка та Олексій Бессарабов подякували всім, хто їх підтримує в Україні, та ще раз заявили про свою невинуватість.

Верховний суд РФ на 15 жовтня 2019 року призначив розгляд апеляційної скарги на вирок. За інформацією адвоката, севастопольців нещодавно етапували з СІЗО № 1 Сімферополя до Москви. Родичам відомо, що на минулому тижні Володимир Дудка перебував у Краснодарському СІЗО, проте де він зараз і як себе почуває, вони не знають та дуже хвилюються.

Син Володимира Дудки Ілля Каверніков повідомив Кримській правозахисній групі, що останній раз він бачив батька у середині серпня.

«Лікування батько не отримував ніякого, стан здоров’я його сильно погіршився, він відчуває постійний біль в області шлунку й області передміхурової залози. Також у нього почалася гіпертонічна хвороба, що потребує лікування, проте воно відсутнє. Надії на суд немає, як і не було раніше. Єдина наша надія – це обмін, але коли він станеться й чи відбудеться взагалі, нам невідомо. Якщо обміну не буде, або батько до нього не потрапить, то у в’язниці він просто помре, тому що лікування немає, й термін йому дали величезний, а йому вже 55 років…», – розповів син севастопольця.

Кримська правозахисна група неодноразово заявляла про те, що так звана «справа українських диверсантів» є політично умотивованим кримінальним переслідуванням. У цій справі використовувалися неприпустимі докази, а затримані в Криму українці у справі «українських диверсантів» позбавлені волі з політичних мотивів із порушенням фундаментальних прав і свобод людини та є політичними в’язнями.

 

 

 

72 queries in 0.042 seconds.