Під час в’їзду до Криму ФСБ затримала та ось вже більше 6 місяців незаконно утримує в СІЗО громадянина України афганського походження Кабіра Мохаммада, котрого російська влада має намір екстрадувати в Іран як нібито особливо небезпечного злочинця, якого давно розшукує Інтерпол.
Про це Кримській правозахисній групі повідомила його дружина Оксана Мохаммад.
За інформацією Оксани, на пункту пропуску Армянськ 14 вересня 2016 року російські прикордонники під час перевірки документів заявили, що Інтерпол розшукує за заявою Ірану громадянина Афганістану Ніязі Мохаммад Кабіра, сина Абдулатіфа, котрий з листопада 2010 року перебуває у міжнародному розшуку у «справі про шахрайство» відповідно до вироку № 8909972650701351, ухваленому відділенням № 103 загального кримінального суду управління юстиції Ісламської Республіки Іран.
Як випливає з документу, прізвище розшукуваного – Ніязі, а ім’я подвійне – Мохаммад Кабір.
У українського афганця прізвище – Мохаммад, а імя – Кабір, його батько, Мохаммад Кадір, – полковник, котрий колись служив у відділі міністерства оборони з міжнародних зв’язків. Він був родичем колишнього керівника Республіки Афганістан Бабрака Кармаля. Тобто, не всі дані відповідають запиту Інтерполу.
Проте «Армянський міський суд» вже через кілька годин по затриманню, вночі, виніс рішення про взяття під варту Кабіра Мохаммада. Рішення про взяття під варту Кабіра Мохаммада винесла «суддя Армянського міського суду» Тетяна Федєнєва.
«Ту ніч я не можу згадувати спокійно. Чоловіка забрали, і дуже довго я взагалі не розуміла, що відбувається, де він, що з ним. Я з маленькими дітьми, без російських грошей, тому що вночі поміняти в Криму гроші неможливо. Діти втомилися й плачуть, їду в Армянськ. Але до відділку поліції, куди забрали чоловіка, мене не пустили, і я вночі залишилася з дітьми на вулиці. Вже під ранок знайшовся один чолов’яга, котрому стало мене шкода, і він обміняв мені гроші.
Потім був перший суд, і лише тільки тут я почала усвідомлювати, що мого чоловіка можуть видати Ірану як іншу особу. І це за умови, що ніколи раніше він не був в цій мусульманській країні, не має відміток у паспорті про в’їзд чи виїзд туди або назад, але має відкриту до 2017 року шенгенську візу, за якою ми багато мандрували Європою, і в жодній з країн нас не затримували з причини, що мій чоловік – втікач-злочинець з Ірану», – розповіла Оксана Мохаммад Кримській правозахисній групі.
Жінка для підтвердження особи чоловіка звернулася за допомогою в Афганістан, на батьківщину Кабіра.
Консульство Ісламської Республіки Афганістан в РФ направило в суд міста Армянськ офіційну відповідь про те, що особу затриманого Мохаммада Кабіра там підтверджують. У листі консульства заявлено, що затриманий в Криму Мохаммад Кабір не має жодного відношення до терориста, котрого розшукує Інтерпол. Як стверджують у посольстві, ім’я батька затриманого громадянина України не Абдулатіф, а Мохаммад Кадір. Але це було безрезультатним. Мохаммада Кабіра в Україну не повертають, а до Ірану екстрадувати не мають права, оскільки він не громадянин Росії.
Українського афганця вже більше півроку утримують в Сімферопольському СІЗО. Впродовж цього терміну кримські суди кілька раз подовжували йому запобіжний захід у формі утримання під вартою.
Оксана Мохаммад уклала договір з кримськими адвокатами, проте всі їхні спроби обжалувати ці рішення були марними.
За інформацією дружини Кабіра, 17 березня у «Верховному суді Криму» було розглянуто чергову апеляцію на рішення про запобіжний захід для Кабіра Мохаммада. «Суддя» Осодченко Анатолій Миколайович відхилив клопотання адвокатів Мохаммада щодо надання йому перекладача та залишив чинним рішення про утримання під вартою.
Оксана стверджує, що у справі її чоловіка відсутній вирок іранського суду, немає офіційного запиту з Ірану, а з наданої світлини неможливо зрозуміти, як виглядає особа, котру розшукують, тому що світлина нерізка, і підозрюваний у злочину сидить боком в компанії інших людей.
Мохаммад Кабір мешкає в Україні з 1986 року. У Донецьку закінчив медичний інститут. Мав посвідку на проживання. 2007 року побрався із дівчиною з Полтави Оксаною Нестеренко, 2008 року в родині з’явився син Амір, в 2010 році – дочка Альбіна. 2012 році Кабір отримав українське громадянство, а в 2016 році – український біометричний паспорт. Родина мешкає у місті Бориспіль Київської області. В Афганістані у Мохаммада та його родичів є невеличкий сімейний бізнес – завод з сушіння родзинок, тому раз на рік Кабір літав до Афганістану.
2015 року Кабір переніс інсульт, за медичними документами – «інфаркт мозку у басейні лівої СМА». Лікарі порадили частіше бувати на морі. Тому Оксана і Кабір вирішили разом із дітьми у вересні 2016 року з’їздити до Криму.
«Ми політикою особливо не цікавимося, живемо своєю родиною. Друзі їздили, все було нормально», – пояснила Оксана таке рішення родини.
Оксана говорить, що її чоловік переніс другий інсульт вже у СІЗО, і що там йому не надали жодної допомоги. «Трохи раніше здоров’я Кабіра різко погіршилося. Він заговорюється, забуває імена та дати, проте в СІЗО його не лікували. В камерах холоднеча, на 15 ліжок приходиться по 30 осіб. Ми подали скаргу до Європейського суду з прав людини, а 19 березня я звернулася за допомогою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської», – розповідає Оксана.
«В СІЗО чоловіка перевели до санчастини і на цьому забули. Кабіра як не лікували, так і зараз не надають медичної допомоги, а передати ліки з Києва до Криму я не можу, тому що потрібні якісь спеціальні російські сертифікати», – додала дружина Мохаммада.
«Згідно із міжнародною угодою від 1996 року, перевірка підстав екстрадиції не може тривати довше, ніж 45 діб», – зауважує Оксана Мохаммад. На думку подружжя, видача Кабіра Ірану може загрожувати йому там смертною карою.
Підрозділ Інтерполу МВС РФ у відповідь на запит Оксани Мохаммад порадив їй звернутися до Ірану. «Шановна Оксано Володимирівно! У зв’язку з тим, що країна-ініціатор Іран підтвердила розшук Niyazi Mohammad Kabir, Вам треба звернутися до компетентних органів вказаної держави», – йдеться у відповіді підрозділу Інтерполу МВС Росії.
Оксана Мохаммад припускає: в Криму страхаються визнати, що помилилися, утримавши та не відпускаючи її чоловіка.
Експерти Кримської правозахисної групи вважають, що ненадання належної медичної допомоги людині з таким серйозним діагнозом може призвести до порушення права на життя, гарантованого ст. 2 Європейської конвенції з прав людини. Окрім того, у цій справі можуть бути порушені й інші статті Конвенції.
