Справа-помста: як у Криму судять Нарімана Джеляла і інших кримських татар

Вересень в цьому році розпочався новою гучною справою проти активістів з Криму з “повним комплектом” порушень прав людини. Це і жорстокі катування та моральні знущання з затриманих, і психологічний тиск на активістів, журналістів та адвокатів, і масові затримання людей просто за те, що прийшли до силовиків розпитати про долю своїх близьких та рідних.  

Десятки судових засідань, стоси матеріалів, різноманітні протоколи рішень судів, несправедливість судової системи та безкарність силовиків знову проявляються на прикладі переслідування нової групи кримських татар. У цьому тексті зібрані деталі того, що саме відбувається останні три тижні на півострові та чому мішенню для переслідування був обраний перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял.

Викрадають для тортур

3–4 вересня силовики вдерлися в оселі та забрали зі своїх домівок п’ятьох кримських татар.

Все почалося з обшуку у будинку Ельдара Одаманова, після якого його затримали та вивезли в невідомому напрямку. Потім вночі та на ранок наступного дня обшукали та вивезли зі своїх домівок Шевкета Усеїнова, двоюрідних братів Асана та Азіза Ахтемових, а також одного з лідерів кримських татар, першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла.

Адвокатка Еміне Авамілева, котра приїхала до будинку Джеляла, побачила, як силовики “пакують” її підзахисного у синій мікроавтобус “Фольксваген”. Адвокатка спробувала поїхати за ними, але їй перешкоджав чоловік в масці за кермом білої “Шкоди”.

“Ми вирішили їхати слідом, але поки ми рушили з місця, білий легковик марки “Шкода” заступив дорогу нашій машині. Водій за кермом “Шкоди” не давав нам змоги обігнати його, чим унеможливив проїзд за мікроавтобусом, в якому увозили мого підзахисного. Лише тоді, як мікроавтобус із затриманим зник з поля зору, “Шкода” теж пришвидшилася і поїхала. Водій за кермом “Шкоди” був у машкарі, капюшоні та в окулярах. Упізнати його майже неможливо”, – розповіла Еміне Авамілева.

Понад добу всі затримані знаходилися без доступу незалежних адвокатів.

Шоковані насильницькими зникненнями родичі та активісти намагалися відшукати своїх співвітчизників. В будівлі ФСБ Сімферополя адвокатам заявили, що нових затриманих тут наразі немає. Захисники та дружини зниклих пішли до поліції та подали заяви про зникнення своїх рідних.

Масове покарання за мирне зібрання

Всіх родичів та активістів, котрі 4 вересня прийшли під будівлю ФСБ в Сімферополі, затримали, вщент набивши автобуси людьми. Активісти з місця подій називали різну кількість затриманих. Спочатку 35, потім 40, потім вже йшлося про 58 людей. Серед затриманих багато кримськотатарських активістів та журналістів.

Формальним приводом для затримання більшості активістів стала пандемія COVID-19. Адже після її початку до репресивних законів проти демонстрантів додалася ще стаття 20.6.1 КоАП РФ (“Невиконання правил поведінки при надзвичайній ситуації або загрозі її виникнення”).

Вночі більшість затриманих відпустили, склавши на них адмінпротоколи за порушення цієї “карантинної статті”.

Утім, додому в цей вечір повернулися не всі. Двох родичів зниклих братів Ахтемових позбавили волі. Батько Азіза Ахтемова Ескендер отримав 10 діб адмінарешту, а Арсена – рідного брата Асана, заарештували на 15 діб. Звинувачення знов надумані: начебто порушення ст. 19.3  КоАП РФ (“Непокора законному розпорядженню співробітника поліції”).

Ескендер Ахтемов вийшов на волю 15 вересня, відбувши 10 діб арешту. І тільки через добу після цього російський “суд” почав розгляд апеляції на цей арешт. Апеляцію захист Ахтемова програв, але навіть якби виграв, сенсу в цьому все одно вже не було б.

Суди по цих справах йдуть і досі. Активісти, котрі начебто порушили ст. 20.6.1 російського КоАП, отримали рішення судів про штрафи від 5 000 до 30 000 рублів з кожної особи.

Знущання зі справедливості

Після звільнення активісти розповіли про численні порушення їхніх прав при цьому затриманні.

Російські силовики під час затримання били, принижували та знущалися із затриманих. Ось розповідь одного з активістів:

“Ближче до 17:00 4 вересня до будівлі ФСБ під’їхав автобус і перекрив прохід пішохідним переходом. Потім співробітник поліції щось невиразне пробубонів в мегафон, і після цього я побачив, як співробітники Росгвардії стали штовхати людей до автобуса. Бачив, як деяких під час огляду перед автобусом били по ногах або об стінку автобуса головою. 

Я бачив кілька таких епізодів, зокрема, як ударили головою Ролана Османова. Коли автобус набили людьми вщент, до нього увірвалися ОМОНівці та стали кричати, щоб люди повернулися або нахилили голови. Одному хлопцеві сильно дісталося по нирках.

У відділку я бачив Зарему Ахтемову, якій пошкодили хребет під час затримання. Поки всі чекали опитування, їй було дуже погано. Я допомагав їй, як міг. Також бачив, як співробітник поліції виштовхував силою адвокатів і кричав їм, що йому нічого не буде за їхнє вбивство”, – розповів активіст.

Його слова про побиття та хамство силовиків підтвердили також інші затримані того дня люди.  Для деяких активістів переслідування продовжуються і далі.

Наприклад, затриману того дня українську активістку Ірину Копилову ще й оштрафували за відсутність російського паспорта. А додому до Ісляма Дегерменджі згодом прийшли поліцейські, щоб викликати його на допит.

Новини про масові несправедливі затримання та порушення прав людини опублікували сотні українських медіа. Тільки після цього окупаційна влада видала інформацію про викрадених раніше п’ятьох кримських татар.

Знайдення зниклих

Ельдара Одаманова адвокати знайшли в ізоляторі тимчасового тримання. Окупаційна влада звинуватила Одаманова в адміністративному правопорушенні за ст. 19.3 КоАП РФ. Те ж саме звинувачення пред’явили і Шевкету Усеїнову.  6 вересня “Київський районний суд” виніс обом чоловікам вердикт – 15 та 14 діб адміністративного арешту.

Братів Азіза та Асана Ахтемових звинуватили у диверсії (ч. 1 ст. 281 КК РФ). Цього ж дня, 6 вересня, суддя “Київського районного суду” винесла рішення про два місяці арешту. Брати на суді відмовилися від адвокатів за договором. Як потім з’ясувалося, зробили вони це під тиском катів у погонах.

Нарімана Джеляла теж заарештували на два місяці, висунувши звинувачення за ч. 5 ст. 281 (пособництво у диверсії) Кримінального кодексу РФ. Джелял розповів своєму адвокату, що його цілу добу з моменту затримання утримували в кайданках з мішком на голові та піддавали жорсткому психологічному тиску.

Наріман Джелял передав через адвоката свої нотатки цих подій, де зазначив, що 6 вересня в СІЗО він зміг поговорити з Асаном Ахтемовим. Асан розповів про жорстокі катування, через які його змусили підписати зізнання в злочині, якого він не скоював, та відмовитися від адвоката за договором на користь підконтрольного ФСБ адвоката за призначенням.

Зізнання під електричним струмом

Вже після того, як Ахтемов знову підписав угоду з незалежним адвокатом Айдером Азаматовим, він докладно розповів про катування, які застосовували до нього російські силовики. Наприклад, коли металічні дроти намотували на вуха і пускали по них електричний струм.

Окрім Асана Ахтемова, про такий вид катувань розповідав також  ув’язнений раніше журналіст Радіо Свобода Владислав Єсипенко. Наразі Єсипенко також знаходиться в СІЗО Сімферополя за сфальсифікованими звинуваченнями. Так само, як і Асана Ахтемова, феесбешники змусили його записати на відео зізнання у злочині, якого він не скоював.

Саме такі тортури електричним струмом в своїх свідченнях описав і ексв’язень Кремля Олександр Костенко.

В розповідях Асана Ахтемова та Олександра Костенка збігається ще один вид тортур, який їм довелося пережити – імітація розстрілу, коли жертву вивозять на відкриту місцину і обіцяють вбити прямо тут і зараз.

Про катування еклектичним струмом з метою вибити зізнання і записати його на відео під диктовку російських силовиків розповідав також і звільнений разом із Олегом Сенцовим політв’язень Євген Панов. Панова звинуватили в диверсії, якої він не скоював, але це було ще 2016 року.

За ці п’ять років методи російських силовиків не дуже змінилися. І 7 вересня цього року ФСБ знову оприлюднила відео “зізнання братів Ахтемових” начебто у скоєнні диверсії.

За заявою ФСБ, диверсію було буцімто організовано територіальним підрозділом Головного управління розвідки Міноборони України в Херсоні – оперативною службою “Таврія” за участі Меджлісу кримськотатарського народу.

Безпосередніми виконавцями ФСБ називає Асана й Азіза Ахтемових, а заступника голови Меджлісу Нарімана Джеляла – посередником.

Організаторами диверсії ФСБ називає Різу Яг’яєва-Веліулаєва, Максима Мартинюка, Віктора Зелінського, Кирила Буданова.

ФСБ демонструє відео буцімто з місця “диверсії” на газопроводі в Криму й допиту братів Ахтемових. На опублікованому відео не показані особи, котрі допитують Ахтемових, а також не видно, чи присутній на допиті адвокат. Обличчя затриманих на відео нечіткі, сам запис змонтований з очевидними “склейками”.

Українські правозахисники одразу зробили публічну заяву, що це відео не можна вважати доказом, адже воно зроблене з численними порушеннями прав людини та процесуальних норм ведення допитів.

А пізніше і Асан Ахтемов зробив через свого адвоката заяву, що ці свідчення давав під тиском для того, щоб зупинити тортури та нестерпний біль від катувань.

Після того як публічна заява Асана про тортури була оприлюднена в медіа по всьому світові, адвокат Микола Полозов повідомив, що його підзахисному посилили звинувачення.

До раніше пред’явлених обвинувачень у “вчиненні диверсії” додали дії організованої групи осіб (ст. 35 КК РФ) і придбання, зберігання вибухових речовин групою осіб (ст. 221.1 КК РФ).

“Санкція за цими статтями від 12 до 20 років і від 10 до 15 років”, – розповів адвокат і додав, що покарання за це, згідно з законами РФ, становить від 10 до 15 років позбавлення волі.

Нова хвиля знищення непокірних

Ця нова об’ємна та гучна справа в правозахисних звітах тепер називається “справа Нарімана Джеляла”. Хоча насправді це справа проти всіх кримськотатарських активістів, лідерів думок та творчої інтелігенції. Адже Асан Ахтемов – в минулому журналіст кримськотатарської газети “Авдет”, яку переслідують окупанти. Крім того, він ще й одружений на родичці заступниці міністра закордонних справ України Еміне Джеппар.

Другий фігурант цієї справи Наріман Джелял – безперечний моральний авторитет для кримських татар. Він не боявся окупаційної влади і навіть заборона Меджлісу кримськотатарського народу у Криму не завадила йому продовжувати свою справу: він відкрито заявляв, що є заступником голови Меджлісу, органу саморегуляції всього кримськотатарського народу.

10 вересня звинувачення Наріману Джелялу зробили більш жорстким. Тепер його разом з братами Ахтемовими назвали вже не посібником, а саме співучасником злочину за ч. 1 ст. 281 КК РФ. Ця диверсія, за заявою ФСБ, начебто була скоєна 23 серпня. Хоча саме в цей день Наріман Джелял був у Києві і брав участь у саміті Кримської платформи, існують десятки свідків, фото- і відеодоказів цього.

22 вересня адвокат Микола Полозов повідомив, що Джелялу знову посилили звинувачення. Тепер, за версією слідства ФСБ, його звинувачують у скоєнні диверсії в складі організованої групи за пунктом “а” ч. 2 ст. 281 УК РФ. Крім цього, у звинувачення додали ще ч. 4 ст. 222.1 УК РФ (незаконне придбання, передача, зберігання, перевезення, пересилання чи носіння вибухових речовин або вибухових пристроїв в складі організованої групи). Тепер Наріману загрожує від 12 до 20 років позбавлення волі.  

Ця явно сфальшована справа більше нагадує розправу і помсту за те, що кримськотатарські активісти не злякалися Росії, не відмовилися від Меджлісу і традицій свого народу. І за те, що один з лідерів цього народу прямо на суді заявив, що, попри загрози, він не збирається залишати свій дім. І це принципова позиція.

Участь Нарімана Джеляла у Кримській платформі стала подразником для окупаційної влади.

Адже публічна позиція морального авторитету кримських татар, поважного представника інтелігенції руйнувала тези російської пропаганди про “рідну гавань” і “всенародну любов кримчан до Росії”. 

Саме тому ця справа-помста і виникла. Щоб заткнути роти невдоволеним. Щоб спаплюжити намагання кримських татар публічно висловлювати свою незгоду з окупацією. Щоб остаточно зруйнувати орган саморегуляції кримських татар і повагу до нього.

Але ця тактика все одно не діє. Адже посадять одного – на його місце прийде сотня. І саме ця стратегія мирного спротиву активістів у Криму не дає росіянам спокійно спати на несправедливо захопленій ними землі.

Ірина Сєдова, спеціально для ZMINA