Рекомендації від країн-учасниць ООН щодо захисту постраждалих у конфлікті, які Україна отримала ще у 2017 році, майже не виконуються державою та досі актуальні. Про це повідомили експерти Коаліції громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту, у понеділок, 14 грудня, під час презентації альтернативного звіту про те, як Україна реалізує відповідні рекомендації.
Тетяна Печончик, голова Центру прав людини ZMINA, розповіла, що у 2020 році Україна подає проміжний звіт за результатами виконання низки рекомендацій від ООН, що стосуються прав людини. Ці рекомендації Україна отримала у 2017 році після того, як представила свою чергову доповідь про стан дотримання прав людини в рамках проходження 3-го циклу Універсального періодичного огляду (УПО). У частині пропозицій країн-учасниць ООН йдеться про захист прав осіб, які постраждали внаслідок збройного конфлікту.
Правозахисники зі свого боку ще влітку направили до Ради ООН з прав людини альтернативний звіт, в якому аналізують, як Україна впроваджує основні рекомендації щодо забезпечення прав мешканців окупованих територій, внутрішньо переміщених осіб, політв’язнів та членів їхніх сімей, та пропозиції, які стосуються усунення наслідків збройного конфлікту.
За словами Альони Луньової, менеджерки з адвокації Центру прав людини ZMINA, один із важливих блоків рекомендацій стосується саме захисту прав мешканців окупованих територій. “Попри певний прогрес, залишається чимало проблем у повноцінному доступі жителів окупованих територій до адміністративних послуг. Безперечно, можна вітати обладнання на КПВВ “Чонгар” центру надання адміністративних послуг. Водночас будь-який найсучасніший ЦНАП не зможе вирішити те, що досі відсутня адміністративна процедура визнання фактів народження та смерті, які сталися на окупованих територіях”, – зазначила Луньова.
Зростання кількості громадян, яких незаконно позбавили волі внаслідок окупації Криму та частини територій Донецької та Луганської областей, також є гострою проблемою. Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи, підкреслює, що останнім часом жодних звільнень кримських політв’язнів або заручників, які перебувають у т.зв. “ДНР/ЛНР”, в рамках політичних домовленостей не відбувалося. Вона додає, що ці незаконно позбавлені волі люди потребують гарантій захисту з боку української держави. Однак законопроєкт “Про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України”, над яким працювали профільні державні органи та правозахисники, не тільки не ухвалений, а навіть не зареєстрований в парламенті.
З темою захисту прав осіб, позбавлених волі внаслідок окупації, тісно пов’язане питання насильницьких зникнень. Ольга Куришко, координаторка юридичного напряму КримSOS, зазначила, що у держави немає системних заходів для обліку та пошуку жертв насильницьких зникнень у Криму, також відсутня постійна підтримка їхніх сімей. “А ще варто говорити про недостатні зусилля України у розшуку осіб, зниклих безвісти. Справа у тому, що законодавство регулює дії державних органів з пошуку зниклих осіб в зоні бойових дій лише на Сході України, і це не поширюються на окупований Крим. Тож існує ризик, що проблема зниклих у Криму залишиться поза увагою Комісії з питань осіб, зниклих безвісти при особливих обставинах, і в Єдиному реєстрі ці люди не будуть відображені”, – каже експертка.
Захист соціальних прав постраждалих внаслідок війни людей – ще один виклик, який досі стоїть перед державою. Юристка Громадського холдингу “ГРУПА ВПЛИВУ” Марія Красненко, зазначає, що жителі тимчасово окупованих територій усе ще обмежені в можливості отримувати пенсії: “Вони вимушені реєструватись як внутрішньо переміщені особи і регулярно проходити процедури ідентифікації та верифікації. Зареєстрований вже більше року тому законопроект 2083-д, що передбачає механізм виплат пенсії мешканцям окупованих територій, не просувається далі”.
Ба більше, в умовах пандемії COVID-19 це питання не тільки стає ще актуальнішим, воно створює умови для гуманітарної кризи на окупованих територіях Донбасу.
“Також немає системних змін у соціальній, житловій та інших сферах, які важливі для переселенців. Документи, які визначають стратегічні плани з інтеграції, та довгострокові рішення у цих напрямках закінчуються цьогоріч. І досі не затверджені”, – резюмує Красненко.
Анастасія Одінцова, правова аналітикиня БФ “Право на захист”, розповідає, що у частині рекомендацій йдеться про розробку системи компенсації шкоди, завданої конфліктом. “Йде вже сьомий рік війни, і за цей час на Сході України загинуло щонайменше понад 3 тисячі та поранено більше 7 тисяч цивільних осіб; пошкоджено або зруйновано понад 20 тисяч будинків, – каже правозахисниця і додає, – однак все ще не закріплено на законодавчому рівні поняття цивільного населення, постраждалого внаслідок збройного конфлікту, відсутні єдині реєстри як постраждалих осіб, так і реєстри зруйнованого майна. Через це немає відповідного фінансування у бюджеті і допомоги населенню.”
Наразі Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій є центральним органом, який має впроваджувати політику у цій сфері і долати негативні наслідки конфлікту. За словами Олександри Дворецької, співзасновниці БФ “Восток-СОС”, міністерство отримало у березні 2020 році суттєве посилення – його очолив віце-прем’єр-міністр, що мало вивести тему реінтеграції на новий рівень. Крім того, зростало й фінансування цього міністерства. Хоча структура міністерства за останні п’ять років динамічно змінювалася, зазначає експертка, незмінним залишається його слабке представлення в регіонах – наразі структурні підрозділи є тільки в Донецькій, Луганській, Херсонській областях. “В середньому, в регіонах присутні 2-3 співробітники міністерства, що критично мало для отримання адекватної інформації з регіонів, які наближені до тимчасово окупованих територій”, – підсумовує Дворецька.
Альтернативний звіт доступний українською та англійською мовами.
Довідково: До Коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту, входять Кримська правозахисна група, БФ “Право на захист”, ZMINA, БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, БФ “Восток-СОС”, ГО “КРИМСОС”, Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, ГО “Донбас-СОС”.
Універсальний періодичний огляд (УПО) — це процедура, протягом якої кожна із 193 країн-членів ООН мусить звітувати у рамках Об’єднаних Націй, як вона дотримується прав і свобод людини — і отримувати критичну оцінку свого звіту. Кожна країна проходить Універсальний періодичний огляд один раз на 4,5 роки. Під час огляду країна представляє свій звіт про ситуацію з правами людини. Правозахисники, в свою чергу, подають свою альтернативну доповідь. Універсальний періодичний огляд Україна проходить втретє. Раніше Україна проходила УПО у 2008 і 2012 роках.
Додаткова інформація: Іванченко Ірина, 099 772 56 67, [email protected]
