Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Post Type Selectors

Російських силовиків не карають за тортури українців у Криму

Сьогодні, 26 червня, Міжнародний день на підтримку жертв катувань. Цього дня у 1987 році було ухвалено Конвенцію проти тортур та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, форм поводження та покарання. На сьогоднішній день Конвенцію ратифікували 162 країни. У цей день ми воліємо нагадати про вагому проблему безкарності російських силовиків за тортури в окупованому Криму.

Кримська правозахисна група здійснила аналіз вироків, оприлюднених на сайтах кримських «судів» і ухвалених за статтями про тортури й перевищення посадових повноважень.

Істотною відмінністю російського кримінального кодексу від українського є відсутність спеціальної статті, що передбачає покарання саме за використання тортур.

Практика покарання за тортури в РФ, поширювана й на окуповану територію України, ґрунтується на використанні ч. 2 ст. 117 КК РФ (Катування із застосуванням тортур), ч. 3 ст. 286 КК РФ (Перевищення посадових повноважень із застосуванням або погрозою застосування насильства) або ч. 2 ст. 302 КК РФ (примус до надання свідчень із застосуванням катування).

Покарання за ч. 2 ст. 117 КК РФ – позбавлення волі від трьох до семи років. Покарання за ч. 3 ст. 286 КК РФ – позбавлення волі від трьох до десяти років. Покарання за ч. 2 ст. 302 КК РФ – позбавлення волі від двох до восьми років.

У примітці до ст. 117 КК РФ зазначено, що під тортурами розуміється заподіяння фізичних чи моральних страждань з метою спонукання до надання свідчень або інших дій, що йдуть всупереч волі людини, а також з метою покарання чи з іншими цілями. У статті 286 КК РФ поняття «катування» не згадується. Частина 2 статті 302 КК РФ безпосередньо визначає склад злочину як «примус до надання свідчень, поєднаний із застосуванням насильства чи катування».

Експерти КПГ проаналізували вироки, опубліковані на сайтах «судів» в Криму за цими статтями.

За статтею 117 КК РФ (Мордування) за період окупації розглянуто не менше 24 справ, з них за 10 рішення опубліковані на сайті «суду». У 9 з 10 випадків кримінальні справи за ст. 117 КК РФ не були пов’язані із застосуванням насильства з боку представників влади. Зазвичай це стосувалося домашнього насильства в родині.

Лише в одному випадку кримінальну справу за статтею 117 КК РФ було порушено стосовно співробітників МВС України, котрі перейшли до МВС РФ, за дії, вчинені до окупації, коли обвинувачені ще були співробітниками МВС України. У цьому випадку обвинувачення містило й статтю 286 КК РФ. Вирок був 4 роки і 2 місяці умовного позбавлення волі.

Усі кримінальні справи за фактом тортур на підставі заяв жертв політично умотивованого переслідування «слідчі органи» в Криму порушують за ст. 286 КК РФ (Перевищення посадових повноважень). Таким чином, тортури, з позиції слідчих органів РФ, є лише одним із видів «перевищення повноважень».

У статті 286 КК РФ лише частина 3 застосовується щодо представників влади за застосування чи загрозу застосування насильства. Усього за період окупації до кримських «судів» надійшло не менше 95 справ за ч. 3 ст. 286 КК РФ. З цього числа у 64 випадках рішення за такими справами було оприлюднено на сайті «суду». 

З 64 опублікованих рішень за ч. 3 ст. 286 КК РФ: 

  • 41 справа торкається застосування насильства російськими військовиками щодо товаришів по службі. Примітно, що стосовно військовиків у 25 випадках застосовано покарання у формі штрафу, хоча воно не передбачене для ч. 3 ст. 286 КК РФ. В інших випадках покарання застосовувалося у формі умовного позбавлення волі з мінімальними чи нижчими за мінімальні термінами.
  • 7 справ торкається представників окупаційної влади, котрі перевищили службові повноваження, що призвело до втрати бюджетних коштів. Усі покарання – умовне позбавлення волі.
  • 1 справа розглядалася щодо чотирьох співробітників Державної прикордонної служби РФ, котрі побили трьох громадян за спробу потрапити до Криму з підконтрольної владі України території в обхід КПВВ. Усім прикордонникам ухвалено покарання у формі штрафу. Ця справа, як і справи російських військовиків, розглядалася в «Кримському гарнізонному військовому суді».
  • 1 справа – щодо двох співробітників Росгвардіі, котрі побили молодого чоловіка за сміх на вулиці. Його били в обличчя ногами й кастетом, що входить до екіпірування співробітників Росгвардіі. Покарання – 3 і 4 роки умовно. Однією з пом’якшувальних обставин для судді стала наявність медалі «За повернення Криму».
  • 14 справ розглядалися стосовно співробітників МВС РФ. Серед них одна справа за фактом вимагання за непорушення справи (Покарання за сукупністю статей умовно 7 років і 6 місяців), одна – за фактом побиття іншого співробітника МВС РФ (3 роки і 6 місяців позбавлення волі в колонії-поселенні). Решта 12 – за фактом тортур підозрюваних (8 вироків – умовно з мінімальним терміном, 3 виправдувальних вироки й 1 вирок – 8 місяців позбавлення волі з зарахуванням часу перебування в СІЗО (термін більш ніж у 4 рази менше за мінімальний). Мінімальний умовний термін застосували серед іншого до трьох співробітників МВС РФ, котрі більше 4-х годин били й катували електрошокером неповнолітнього. Присутні при цьому інші співробітники МВС проходять у справі лише як свідки. Один з виправдувальних вироків ухвалено щодо двох співробітників МВС РФ, котрі внаслідок побоїв «порвали» жертві черевну порожнину й відбили селезінку. «Суд» прийняв як свідчення показання інших співробітників МВС РФ, котрі повідомили, що обвинувачені невинуваті. 
  • На сайтах «судів» Криму відсутня інформація про розгляд справ щодо співробітників ФСБ РФ. Водночас переважна більшість заяв про застосування тортур у рамцях політично умотивованого переслідування як винуватців називає саме співробітників ФСБ РФ. Як-от, тортурам з боку ФСБ після затримання піддавалися Олександр Костенко, Євген Панов, Володимир Присич та інші фігуранти політично умотивованих кримінальних справ. Це, а також той факт, що всі відомі КПГ справи стосовно співробітників ФСБ закриті через «відсутність складу злочину», посвідчує фактичний «імунітет» співробітників ФСБ РФ щодо застосування тортур.

На світлині – зламана під час тортур рука екс-політв’язня Олександра Костенка після операції. Через тортури він отримав незворотні каліцтва, що призвели до інвалідності.

Моніторинг застосування в Криму статті 302 КК РФ засвідчує, що за цією статтею немає жодного рішення суду. Попри те, що опис фактів катувань (як зібраних КПГ, так і описаних у вироках за статтею 286 УКК РФ) містить необхідні ознаки складу злочину за статтею 302 КК РФ. Це вказує на сформовану практику, за якою застосування насильства представниками силових структур розглядається як перевищення повноважень, але не як застосування тортур.

Практика застосування статей 117 і 286 КК РФ засвідчує, що ст. 117 КК РФ використовується для покарання за тортури чи насильство, вчинені особами, котрі не є представниками влади. Якщо до тортур вдаються співробітники силових структур РФ, то це тлумачиться лише як «перевищення посадових повноважень». Іншими словами, «представник влади не спроможний катувати, він лише здатний перевищити свої повноваження».

Аналіз зібраної КПГ інформації про вироки за статтями 117 і 286 КК РФ демонструє, що «судді» та «слідчі органи» не ухвалюють вироки, пов’язані з реальним позбавленням волі, щодо співробітників силових структур РФ, а ухвалені вироки вирішують застосовувати в якості покарання мінімальні чи менші за мінімальний терміни. Єдине рішення про реальне позбавлення волі ухвалено щодо співробітника МВС, котрий побив іншого співробітника. Стосовно співробітників ФСБ РФ взагалі не знайдено жодної кримінальної справи на сайтах кримських «судів».

Результати моніторингу та аналізу підтверджують те, що після окупації Криму Росією застосування тортур співробітниками ФСБ РФ і поліції щодо громадян України стало не лише системним, але й безкарним. Кримчани також позбавлені права на правовий захист у разі застосування тортур, тому що заяви про катування не розслідуються в Криму, а в судах практично не розглядаються справи про застосування тортур співробітниками силових структур РФ щодо цивільних осіб. Навіть у випадках ухвалення вироків за застосування насильства, покарання використовуються мінімальні (штрафи й умовне позбавлення волі).

 

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Post Type Selectors
Scroll to Top