Представники Кримської правозахисної групи (КПГ) Ольга Скрипник та Ірина Сєдова розповіли в ефірі UKRLIFE.TV про наслідки в окупованому Криму нової хвилі згортання на півострові прав та свобод: підсилення політичних репресій, мілітаризація суспільної свідомості, дезінформація та культивування ненависті до України в школах.
Відповідно до Конвенції про права дитини винятково важливо виділити у цій царині роботу з дітьми.
Аналітик КПГ Ірина Сєдова анонсувала в ефірі тематичний огляд про мілітаризацію окупованого Криму Російською Федерацією.
В. ч.1 ст. 29 Конвенції про права дитини зазначено, що готувати дитину до свідомого життя необхідно у вільному суспільстві в атмосфері розуміння, миру, терпимості, рівноправ’я чоловіків та жінок і дружби між усіма народами, етнічними, національними та релігійними групами, а також з особами із числа корінного населення.
Експерти розтлумачили, чому в окупованому Криму Росія не має права розгортати пропаганду власної армії. Виховання в дітях позитивного ставлення до армії, військових і парамілітарних формувань, схиляння дітей та молоді до служби в армії держави, що окупує, створення позитивного образу війни призводять до порушення цього базового права, закріпленого в міжнародному документі, ратифікованому Російською Федерацією 23 серпня 1993 року.
Ірина Сєдова розповіла про те, як саме здійснюється робота з мілітаризації свідомості дітей та молоді в Криму – це так зване «воєнно-патріотичне виховання».
«Під час заходів з такого виховання дітей та молодь вчать користуватися вогнепальною зброєю, носити військовий однострій. Дітей знайомлять із різними видами озброєння, викладають засади рукопашного бою, основи військової науки. Одна з основних цінностей, що її впроваджують у свідомість дітей на таких заняттях, –це перемога у війні шляхом військового конфлікту. За допомогою такого виховання у свідомості дітей легалізуються окупація Криму та дії парамілітарних формувань. У такий спосіб мешканців українського півострову з дитинства привчають відчувати себе громадянами Росії та готують їх до захисту інтересів держави, яка окупує, серед іншого, і за допомогою служби в її збройних силах чи то служби в парамілітарних формуваннях», – пояснила експерт.
За інформацією Ірини Сєдової, значний обсяг такої пропаганди поширюється через де-факто діючу в Криму систему освіти РФ.
«З кінця березня 2014 р. в Криму розпочато впровадження стратегії РФ з освіти та виховання дітей.
Зокрема, в цій стратегії йдеться про те, що одним з завдань освіти дітей до 2025 року є «формування у дітей патріотизму, почуття гордості за свою Батьківщину, готовності до захисту інтересів Вітчизни, відповідальності за майбутнє Росії на основі розвитку програм патріотичного виховання дітей, зокрема, воєнно-патріотичного виховання».
В РФ розроблено спеціальні держпрограми «Про патріотичне виховання громадян Російської Федерації», що з квітня 2014 року стали впроваджуватися і в Криму.
Держпрограма на 2011–2015 роки
(Офіційний сайт гдержавної програми «Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2011–2015 роки).
На цей момент в Криму реалізується держпрограма «Про патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2016–2020 роки».
Одна з цілей програми – воєнно-патріотичне виховання громадян Російської Федерації та формування у молоді позитивної мотивації щодо проходження військової служби.
Водночас стаття 51 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року «Про захист цивільного населення під час війни» забороняє будь-яку пропаганду добровільного вступу до армії на окупованих територіях. Ця ж стаття Конвенції забороняє примушувати мешканців окупованої території служити у збройних чи то допоміжних силах держави, що окупує.
На території Криму з квітня 2014 року фіксуються системні порушення цієї законодавчої норми.
Зокрема, 17 липня 2015 року на майдані перед палацом Корабелів в Керчі відбулася виставка військової техніки з метою популяризації служби за контрактом у Південному воєнному окрузі.
Мілітаризація свідомості дітей здійснюється не лише військовими та органами влади, в ній беруть участь також й бюджетні установи, суспільні організації та православні священники Московського патріархату.
Як-от, у жовтні 2016 року за програмою проведення «Уроку мужності та патріотизму на прикладі святого воїна Федора Ушакова» було організовано поїздку до військової частини учнів школи № 37 міста Сімферополь», – розповіла правозахисниця.
Керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, коментуя мілітаризацію півострова, пояснила:
– Росія, порушуючи міжнародне гуманітарне право, безперервно пропагує службу у власних Збройних силах серед мешканців окупованої території. Мілітаризація всіх сфер суспільного життя Криму призводить до того, що, окрім звеличення російської армії, відбувається заміна понять, викривлення фактів. Найстрашніше у цьому те, у який спосіб для кримчан через призму пропаганди позиціонується Україна.
На тлі усіх цих воєнізованих заходів формується культ ненависті до України та українців. Багато ресурсів виділяється для того, щоб «промити мізки» саме дітям. Адже ж дитина – «чистий аркуш», її світогляд легше сформувати, ніж світосприйняття дорослих. Через п’ять – сім років такої агресивної мілітаризації дитина буде щиро переконана у тому, що Україна така жахлива, що там дійсно «хунта», та віритиме у всі ці «страшилки», поширювані російською пропагандою. Ще один небезпечний момент мілітаризації – культ насильства, який продукується у такий спосіб, щоб у дітей складалося переконання про існування таких видів злочинів, що їх можна вибачити, можна не брати до уваги. Зокрема, якщо затримали українського активіста, це дозволяється робити, оскільки він прихильник «хунти». У людей формується думка, що насильство – це нормально. Та використання вибіркового застосування насильства – це теж норма. Тобто когось можна безкарно побити, затримати, викрасти.
Засобами монументальної пропаганди (відкриття пам’ятників), через відкриті уроки в школах постає образ безкарності та всенародної любові до різноманітних парамілітарних формувань. Але хто ці люди насправді? Відповідно до карного кодексу «кримська самооборона» та кримські «козаки» можуть класифікуватися як «злочинне угруповання».
Це люди, котрі на регулярній основі вчиняють всілякі злочини. Їхня ієрархія наближена до військової. Й у них у прямому сенсі слова «руки в крові». Окрім військових, під час окупації Криму були й справдешні жертви, які загинули внаслідок дій кримських парамілітарних формувань. Перша жертва – Решат Аметов. Він був викрадений представниками «кримської самооборони». Їх особи встановлено, але так зване кримське «слідство» виголосило, що вони усього на всього свідки. Ніхто не був покараний за цей злочин. І схожих випадків зафіксовано Кримською правозахисною групою мінімум дев’ять. Але винуватці цих злочинів в Криму не позиціонуються як вбивці та викрадачі. Система пропаганди в Криму створює абсолютно іншу картину світу. Люди щиро вірять, що козаки та ополченці звільняли їх від «українських фашистів». На них дивляться як на героїв. А що через 5–7 років станеться з тими дітьми, на котрих зараз спрямована ця пропаганда?
В Криму відбувається заміна понять, коли війна постає як свято та перемога у війні – як вирішальна цінність.
Але війна – це смерть, зруйновані родини, це горе та сльози. У Криму зараз повністю переінакшується те, що відбувається на Донбасі. Величезна кількість торжеств, присвячених перемозі у війні, створює у суспільній свідомості, передусім у свідомості дітей, відчуття радості від воєнних дій. І неважливо, чи то буде війна на Донбасі, чи військова операція в Сирії, чи будь де інде, де стане Кремлю до потреби.
Така пропаганда виховує в дітях відчуття, шо війна – це свято, це Перемога над тим ворогом, на якого вкаже Кремль.
Допоки у Росії є гроші, вона вкладатиме їх у війну та пропаганду. Засіб вирішення проблеми – створення умов, за яких би у Росії такі гроші скінчилися. Саме тому оприлюднення огляду про мілітаризацію Криму – один з шляхів притягнення Російської Федерації до відповідальності, зокрема й через санкції, за беззаконня, що вона влаштовує в Криму.
