31 жовтня виповнилося 900 днів, як Росія незаконно ув’язнила українського громадянина Андрія Коломійця, звинувативши в замаху на вбивство «беркутівців» на Майдані та зберіганні наркотиків. Коломієць отримав десять років колонії суворого режиму, відбуває їх у Краснодарі.
Андрієві Коломійцю 24 роки, він родом із Київської області. Брав активну участь у Революції Гідності, у цей час вступив в УПА, бо «дістала влада».
Вже після Майдану в онлайн-грі познайомився з росіянкою Галіною Заліхановою. «Спілкувалися місяців два, потім він запрошував мене в Україну, але я побоялася їхати з чотирма дітьми», – розповіла Галіна Тижню. Несподівано в грудні 2014-го Андрій вирішив приїхати до неї в Кабардино-Балкарію сам, лишився тут жити і працювати. Це дуже не подобалося колишньому чоловікові Галіни, тому постійно виникали конфлікти, якось навіть дійшло до бійки, каже вона.
У травні 2015-го в дім Заліханової приїхали люди з Центру «Е» (підрозділ МВС РФ з боротьби з екстремізомом –Ред.), стали дорікати, що живе з «майданівцем», у результаті обшукали будинок і знайшли «травку». Коломійця забрали в Нальчик, столицю республіки. Галіна впевнена, що це влаштував колишній чоловік: «Він залишив «травку», знав, де вона, лишилося тільки вказати ФСБ місце».
Андрієві інкримінували ст.228 Кримінального кодексу РФ – зберігання наркотиків. Пізніше додалася стаття 105 – замах на вбивство: начебто Коломієць під час Майдану в Києві кидав «коктейлі Молотова» в бійців кримського «Беркуту». У зв’язку з цим влітку 2015-го Коломійця перевезли в окупований Крим. У цей момент про його справу дізналася Кримська правозахисна група (КПГ).
Як розповіла Тижню керівник КПГ Ольга Скрипник, У Коломійця тривалий час не було адвоката за договором, лише призначені російською владою, які працювали на боці слідства й жодним чином не захищали прав Андрія. Саме в цей час відбулися найзначніші порушення – Коломійця катували, зокрема й електричним струмом, вибиваючи зізнання.
«Вони (адвокати – Ред.) не захищали, не заявляли про катування, хоч по ньому це було помітно. Він говорив, що його били, застосовували електричний струм, як на території РФ, так і в Криму. Змушували зізнатися в тому, що він начебто скоїв замах на «беркутівців»», – повідомила Скрипник.
У 2016-му в Коломійця з’явився адвокат за договором – Міхаіл Кушпель. Тоді Андрій відмовився від усіх свідчень, які дав під тортурами, і заявив про катування. Адвокат відправляв скарги за фактом тортур в Слідчий комітет, МВС РФ, прокуратуру в Сєвєро-Кавказькому окрузі, проте вони лишилися без відповіді.
Суддя підконтрольного Кремлю Київського районного суду Сімферополя Михайло Білоусов також проігнорував заяви Коломійця про тортури. «Суддя зобов’язаний їх розглянути. Навіть якщо це суд окупаційної влади, він зобов’язаний розслідувати застосування тортур. Навіть держава, яка окупувала територію Криму, повинна також захищати людей від катувань. А вона навпаки використовує катування, щоб людина дала неправдиві свідчення чи наговорила на себе», – наголошує Скрипник.
Вона зазначає, що були й інші порушення, які стосуються права на захист. Наприклад, є підстави вважати, що Коломієць не розуміє в повному обсязі російської мови, адже закінчив українську школу, де російської не викладали. Тому він міг не розуміти, що саме йому інкримінують. Адвокат наголошував на цьому під час засідань, проте суд не забезпечив перекладача. Тиждень зміг зв’язатися з Коломійцем через соцмережі, й він підтвердив, що справді добре не знає російської мови й не розумів звинувачень.
Також, наголошує Скрипник, Коломійця позбавили права на справедливий суд, оскільки не було навіть наведено доказів, що він скоїв напад на «беркутівців». Адвокат Кушпель отримав відповідь від Генеральної прокуратури України про те, що ці так звані постраждалі не зверталися до українських правоохоронних органів із заявами про злочин. Доказами в суді були лише свідчення «беркутівців», які начебто впізнали Коломійця через півтора року після Майдану, і фото обгорілих бушлатів, які начебто їм належали. Сторона обвинувачення заявляла, що може переслідувати Коломійця, оскільки потерпілі є громадянами РФ, а Україна не відкривала за цим фактом кримінальне провадження. Втім, Кушпель наголошує, що громадянство РФ «беркутівці» отримали вже після подій на Майдані, до того ж російське слідство не направляло в Україну запитів з цього приводу.
Всі ці факти, за словами Скрипник, свідчать про політичний, замовний характер справи. Крім того, Михайло Білоусов до анексії Криму був українським суддею, а потім перейшов на бік окупантів, в Україні щодо нього ведеться слідство за ч. 1 ст. 111 ККУ (державна зрада).
«Білоусов уже не вперше фігурує у справах політв’язнів як суддя, що виносить незаконні вироки. Тобто він теж мав упереджене ставлення до Андрія Коломійця. Тому що колишні українські судді, які перейшли на бік Росії, щоб залишитися на цій посаді, повинні бути дуже лояльними до Кремля, тому зрозуміло, що вони намагалися вислужитися. Справи, де можна розправитися над українцями, дуже важливі для них, підіймають їхній рейтинг», – зазначає Скрипник.
Вирок окупаційного кримського суду й незаконне етапування в РФ
Київський районний суд Сімферополя, підконтрольний Кремлю, оголосив вирок 10 червня 2016 року. У вересні в Києві адвокат Міхаіл Кушпель та правозахисниця Ольга Скрипник дали прес-конференцію в Києві, на якій зачитали цитати з цього вироку: «На сцені Майдану в цей період відомі люди, як Порошенко, Яценюк, Луценко, Турчинов, Парубій, співачка Руслана активно пропагували націоналізм, говорили, що український народ перевищує інші народи, розпалювали ненависть»; «Крім того, систематично в денний час на Майдан приїздили автобуси з проплаченими активістами, псевдосвящениками, які змушували людей виходити проти правоохоронних органів України».
За словами Скрипник, у тексті вироку Коломійця оцінюються не конкретно його дії, а події на Майдані, що свідчить про політичний характер справи.
Через три місяці після оголошення вироку суд так і не надав адвокатові повного тексту, тож, на думку Кушпеля, цей суд не має нічого спільного з правосуддям.
«Я відправляв коротку апеляційну скаргу, але її повернули, навіть не відкривши конверт, із поясненням, що такого адресата не існує. Я зазначав у зверненнях до Слідкому та Верховного суду, що дії судді Білоусова мали характер помсти, оскільки в мотивувальній частині вироку згадувалося про політичний устрій в Україні, де суддю Білоусова звинувачують у низці злочинів», – розповів тоді адвокат. Він тричі оскаржував вирок, ще одну апеляцію подав сам Коломієць. Верховний суд Криму визнав вирок законним, і вже 16 листопада Коломійця етапували в російський Краснодар для відбування покарання. Як писав раніше Тиждень, засудження українських громадян у Криму російськими судами, а також їх переведення на територію РФ є порушенням міжнародного гуманітарного права, яке визначає правовий режим окупації. Це, зокрема, Гаазькі конвенції 1907 року та IV Женевська конвенція 1949-го.
