Якщо усунення Мамедова — це політичне рішення, то і розслідування воєнних злочинів буде політичним — Скрипник

Чи буде Україна карати воєнних злочинців, які вбивають і катують українців в часи російської агресії? Про це голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник розповіла у програмі «Звільніть наших рідних» на Громадському радіо.

Ігор Котелянець: Буквально на днях ми побачили новини і занепокоєння з боку правозахисного сектору. Вони стосуються того, що єдиний орган у державі, який уповноважений здійснювати розслідування у справах російсько-української війни, зазнає кадрових змін. Гюндуза Мамедова усувають з його посади. Розкажіть — чому, як працював департамент до цього моменту і чому ви вважаєте ці кадрові перестановки небезпечними?

Ольга Скрипник: Для нас як для правозахисників, які працюють зі справами, що стосуються збройного конфлікту, це було шокуюче рішення. Спочатку Венедіктова приймає рішення передати «Департамент війни» Якубовському, до якого є великі питання. Нагадаю, що у нього точно є зв’язки із Медведчуком, раніше він був у його партії, і невідомо, які зараз зв’язки залишилися. А відомо, що цей «Департамент війни» також вів справи щодо Медведчука.

Можливо, через реакцію громадськості наступного ранку Ірина Венедіктова підпорядковує цей департамент собі напряму. І тепер виходить, що вона безпосередньо курує цим департаментом. Що стосується Якубовського, то він має доступ до всіх матеріалів.

Що стало підставою для звільнення Мамедова? Начебто були таємні листи СБУ про те, що необхідно відсторонити Гюндуза Мамедова від департаменту, тому що його позбавили доступу до державної таємниці. Відповідно, якщо прокурор не має доступу до державної таємниці, то має бути відсторонений від усього. Дуже цікаво, що про ці листи ніхто не знає і навіть самому Мамедову невідомий їх зміст. А вони стали підставою для його відсторонення.

Ігор Котелянець: Гюндуз Мамедов досвідчений у цих питаннях, давно займається Кримом, був головним прокурором Прокуратури АРК, відповідно, правозахисна спільнота дуже вітала рішення про його призначення у Генеральну прокуратуру і про його координацію «Департаментом війни». Якщо наразі комусь знадобилося його усунути з цієї посади, то як ви думаєте, чому? І чому його хотіли замінити особою, проти якої, очевидно б, піднявся галас в інформаційному просторі?

Ольга Скрипник: Це якраз і є головним питанням, на яке нам так і не відповіла пані Венедіктова. Адже Гюндуз Мамедов показав багато позитивних результатів своєї роботи. Більш того, на сьогодні це єдиний приклад, коли можна без сорому і жалю сказати про Генеральну прокуратуру.

Особисто Гюндуза Мамедова ми знаємо із 2016-го року, коли він став очолювати Прокуратуру АРК. До нього її очолював Назар Холодницький, і при ньому не те, що не було розслідувань, а навіть матеріали, які ми передавали до Прокуратури, просто зникали. Із 2016-го року кардинально змінюється ситуація, і це саме тоді, коли її очолив Мамедов. Вперше складається нормальна система розслідування відносно тих, хто був незаконно позбавлений волі. Гюндуз Мамедов особисто вкладався, він сам навчався, і такого рівня людей, які дійсно розбираються у міжнародному гуманітарному праві, дуже мало. Коли у 2019-му його призначили керівником «Департаменту війни», то реально просто інших кандидатур і не могло бути.

  • Гюндуз Мамедов показав багато позитивних результатів своєї роботи. На сьогодні це єдиний приклад, коли можна без сорому і жалю сказати про Генеральну прокуратуру

Наталія Каплан: Чи можна якось юридично повернути Мамедова на його посаду? Можливо, оскаржити в суді?

Ольга Скрипник: Безумовно. Окрім того, що зараз відбувається у «Департаменті війни», окремої уваги заслуговує оця процедура, яку використали. Тобто це формальна процедура, яка є у СБУ — позбавлення державної таємниці чиновників. Надходить таємний лист таємним чином від СБУ, у якому має бути щось страшне, через що Гюндуза Мамедова позбавляють посади. Але сама ж Венедіктова на зустрічі з нами говорить, що там немає нічого страшного, ми готові з ним працювати далі, але на іншій посаді, наприклад, нехай буде радником. Як же так? Якщо людина скоїла злочин, про яку співпрацю може йтися? Має бути відкрите кримінальне провадження, а його немає. Немає навіть дисциплінарного провадження.

Можуть бути дуже формальні речі, до яких можна причепитися. Наприклад, людина, яка має доступ до державної таємниці, має, за певною процедурою, за декілька днів повідомити, що виїжджає за кордон. Інколи буває так, що звернувся невчасно, пропустив щось тощо. Це не злочин, просто формальні речі. Відповідно, СБУ проводить перевірку, виявляє факт порушення. У даному випадку формальне порушення може стосуватися того, що Мамедов викладав в університеті і йому неправильно вписали у якомусь документі його заробіток, хоча він все задекларував. Відповідно, після того, як в ситуації розберуться, має бути повернений цей доступ. Але розмова з нами, правозахисниками, була в такому ключі, що пані Венедіктова вже не передбачає повернення департаменту Мамедову. Хоча це дуже дивно. Із її слів, вона сама ще не знає, чим це завершиться, і сама каже, що там немає якихось страшних злочинів, а це означає, що він може бути повернений. Проте нам пропонували все, що завгодно, але не повернення Мамедова у департамент. Це і викликає підозри у тому, що це політичне рішення, і процедуру доступу до державної таємниці просто використали, аби вирішити свої політичні питання. І якщо СБУ стала інструментом, то є підстави говорити, що це рішення Банкової — Офісу президента. Нам так і не назвали офіційних чи то професійних підстав, щоб усунути Гюндуза Мамедова. Тому ми обурені, адже це реальний ризик для розслідування і реальний ризик для жертв постраждалих, які вже давали свідчення. Хто тепер їх захистить? А це справи і про Крим, і про Донбас, і про MH17, і про Медведчука, тобто це наша правова війна з Росією. А її не можна програти.

Цього року в нас є багато важливих подій: те, що стосується MH17, є заява прокурора Міжнародного кримінального суду про те, що в нас є реальні шанси відкриття розслідування по Україні. Але тепер з ким працювати, якщо в нас таке відбулося у Генеральній прокуратурі? Зараз немає довіри до цього департаменту ані у нас, ані у жертв, ані у міжнародних партнерів, які реально вклали багато зусиль у те, щоб все запрацювало. І зараз все поставлено на паузу.

Наталія Каплан: Ще дуже цікавий момент — чому Венедіктова поставила саме себе очолювати департамент, а не когось, хто працював поруч із Мамедовим, і знає, як це все робиться?

Ольга Скрипник: Я скажу чесно, що, не дивлячись на те, що команда, яка працює з паном Мамедовим, велика, йдеться не тільки про досвідченого прокурора, але й про досвідченого менеджера, який може цим всім керувати. І в Генеральній прокуратурі просто немає людини на відповідних посадах із такими компетенціями. Але ж ми бачимо, що вона спочатку намагається призначити Якубовського, який, окрім свого минулого, ще й має брак відповідних компетенцій. Ба більше, у самої пані Венедіктової немає відповідних знань, вона не має досвіду розслідування міжнародних злочинів. У неї спеціалізація іншого профілю. Тому реально просто і нема кого поставити. Вона ставить себе на чолі департаменту, аби згладити конфлікт і змусити нас мовчати, але мовчати ми не будемо. Ми прямо говорили, що це не вихід і працювати з нею все одно не вийде. Плюс, якщо не брати до уваги інші політичні речі, Ірина Венедктова — генеральна прокурорка, у неї купа інших кримінальних проваджень. Вона просто фізично не встигне все опанувати і в неї не буде можливості приділяти стільки сил та часу цим справам, скільки приділяв Гюндуз Мамедов.

Ігор Котелянець: Які найважливіші справи перебувають у розслідуванні департаменту зараз? Чи може статися таке, що якісь матеріали раптово зникнуть? І як взагалі зараз можна вплинути на цю ситуацію?

Ольга Скрипник: Поки не вирішиться остаточно питання кураторства департаментом, багато справ будуть просто призупинені. Окрім того, Гюндуз Мамедов мав стратегію розслідування злочинів, вчинених у рамках збройного конфлікту, тобто він знав, куди рухатися. Над цією стратегією працювали разом із правозахисниками та міжнародними партнерами, тепер цієї людини немає і ми не знаємо, як далі будуть працювати міжнародні партнери. Самі прокурори будуть чекати, куди далі їм рухатися.

Особлива ситуація із Донбасом. Якщо по Криму вже є досвід — 12 повідомлень до МКС, які підготовлені з правозахисниками, то робота по Донбасу тільки розпочала свою розбудову. Народжуються перші справи, які тільки починають розслідуватися згідно Міжнародного гуманітарного права. І вони зараз під серйозним ризиком.

  • Ми повинні знати правду, інакше ми будемо жити у брехні і розбудова миру так і не настане, навіть якщо перестануть стріляти

Важливий момент по Іловайську. Якщо рішення стосовно Гюндуза Мамедова суто політичне, а зараз це виглядає так, то уявіть, якщо розслідування справи по Іловайську буде теж політизоване! І будуть боротися не за правдиве розслідування, а за те, щоб воно виглядало класно, щоб якась «зірочка» впала конкретній людині. Так ми не дізнаємося правди. У перехідному правосудді є таке поняття як «право на правду». Нам дуже важливо знати правду: чи дійсно там тільки провина росіян, чи там були скоєні злочини і нашої стороною. Ми повинні знати правду, інакше ми будемо жити у брехні і розбудова миру так і не настане, навіть якщо перестануть стріляти. Тому ці справи стратегічно значущі не тільки для того, щоб далі воювати з Росією в судах, ми просто без цього не зможемо жити в мирі колись.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

69 queries in 0.072 seconds.