Викрадені та зниклі безвісти люди – ще одна велика категорія жертв війни Росії проти України. Судячи з інформації різних джерел, йдеться про тисячі людей. Кримський півострів знову став територією, де безслідно зникають люди. Про це йдеться у матеріалі Крим.реалії
Ще одне викрадення
23 липня 20-річний Аппаз Куртамет виїхав із Новоолексіївки до Криму, де живуть його родичі. Зв’язок з Аппазом перервався на пункті пропуску «Чонгар» на адміністративному кордоні Криму та Херсонської області. 24 липня на номер матері Аппаза зателефонував анонім і сказав, що її син попросив повідомити про затримання.
Подальші спроби з’ясувати місцеперебування Куртамета дали родичам інформацію про те, що його можуть тримати у Сімферопольському СІЗО. Але адміністрація ізолятора стверджує, що Аппаз Куртамет у них не значиться.
12 серпня родичі Куртамета написали в російську поліцію Криму заяву про його викрадення. Відомо про цю історію стало лише 16 серпня, коли про це на своїй сторінці у фейсбуці написав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Крим.Реалії намагалися зв’язатися з родичами Апаза Куртамета, але наразі вони від спілкування зі ЗМІ відмовляються. Ми готові надати їм можливість висловитися.
У коментарі для Крим.Реалії Рефат Чубаров каже, що Меджлісу кримських татар, місцеві органи якого функціонували на Херсонщині, відомо щонайменше про два десятки випадків насильницького зникнення в Генічеському та Новотроїцькому районах Херсонської області. Стосовно деяких таких зникнень, за словами Чубарова, підтвердити інформацію складно, оскільки родичам викрадених за розголошення погрожують розправою, і на контакт вони йдуть, зневірившись.
Голова Меджлісу каже, що у перші місяці окупації Херсонської області обшуки в будинках місцевих жителів проводили бойовики з угруповань «ДНР».
«Це дуже нагадувало Крим, коли перші обшуки і таке брутальне вторгнення відбувалися силами «кримської самооборони», а вже потім після них приходили співробітники ФСБ. А тут – у масках, зі зброєю, у чорній формі, проводили обшуки та забирали з собою людей. Ми вважаємо, що вони діяли за командою спецслужб Росії», – розповів Чубаров.
Насамперед «силовиків» цікавили ветерани АТО/ООС, активісти, члени Меджлісу, учасники громадянської блокади Криму тощо. Частину затриманих, за словами Чубарова, було вивезено до СІЗО Сімферополя.
Перевірити ці дані з незалежних джерел неможливо, оскільки йдеться про події на окупованих територіях, які контролюють російські війська.
Зникнення як інструмент
Голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник нагадує, що Росія застосовує викрадення людей як залякування населення захоплених територій України ще з весни 2014 року, коли сталася серія викрадень активістів у Криму, а одного з них, Решата Аметова, знайшли мертвим зі слідами жорстоких тортур.
Ту саму тактику застосовували проросійські бойовики на Донбасі, каже Скрипник, наводячи як приклад викрадення та показово жорстоке вбивство депутата Горлівської міськради Володимира Рибака і студента Юрія Поправка у квітні 2014 року.
«Далі Росія у Криму поступово перейшла до політичних кримінальних переслідувань. Випадки насильницьких зникнень фіксували, але їх було порівняно менше, ніж у 2014 році. Але водночас усі попередні викрадення так і не були розслідувані», – каже Ольга Скрипник.
Часто розслідування таких справ виглядали не просто неефективно, а й абсурдно: «У випадку з Решатом Аметовим люди, які вивели його з площі та затягли до машини, тобто люди, які безпосередньо причетні як мінімум до його викрадення, отримали статус свідків».
24 лютого 2022 року, на думку Скрипник, перед співробітниками російських спецслужб і силових структур зникли будь-які обмеження на застосування подібних «інструментів роботи» на окупованих територіях України. Інструментів пошуку в разі такого зникнення у рідних залишається небагато.
«Родичі можуть подати заяву про зникнення людини. Але розраховувати на ефективне розслідування майже немає сенсу. Особливо, якщо йдеться про фільтраційні заходи, після яких люди взагалі зникають, і ми не можемо знайти їх навіть у кримінальних справах», – каже правозахисниця.
Кримська правозахисна група з 24 лютого отримала кілька десятків звернень щодо безслідного зникнення людей на КПВВ Чонгар. Говорячи про те, де можуть перебувати викрадені, Скрипник звертає увагу на те, що окрім СІЗО та ІТТ ФСБ у Криму може використати й «дознавальні», обладнані у підвалах приватних будинків, як це було в історії з кримським євромайданівцем Олександром Костенком.
Навіть якщо родичам «офіційно» повідомляють, що викрадену людину в кримському СІЗО чи ІТТ немає, це може виявитися неправдою. Як уже виявилося неправдою в історії із затриманням євпаторійця Богдана Зізи чи кримської журналістки та активістки Ірини Данілович.
Зведених даних про кількість людей, які викрадені або зникли в Україні внаслідок російського вторгнення з 24 лютого 2022 року, у вільному доступі немає. Родичі зниклих звертаються до різних органів влади та волонтерських організацій, і кожен веде свою власну статистику.
За даними уповноваженого уряду України у справах осіб, які зникли безвісти за особливих обставин Олега Котенка, з 6 травня до 26 червня в базі цього відомства накопичилося 6 972 записи про зниклих безвісти, але близько 90% з цього числа складали українські військовослужбовці, з якими перервався зв’язок.
Станом на 26 червня у Нацполіції України зареєстрували понад 20 тисяч звернень від родичів зниклих безвісти під час нападу Росії на Україну. Більше половини зниклих вдалося знайти.
Навіть якщо родичам «офіційно» повідомляють, що викрадену людину в кримському СІЗО чи ІТТ немає, це може виявитися неправдою. Як уже виявилося неправдою в історії із затриманням євпаторійця Богдана Зізи чи кримської журналістки та активістки Ірини Данілович.
Зведених даних про кількість людей, які викрадені або зникли в Україні внаслідок російського вторгнення з 24 лютого 2022 року, у вільному доступі немає. Родичі зниклих звертаються до різних органів влади та волонтерських організацій, і кожен веде свою власну статистику.
За даними уповноваженого уряду України у справах осіб, які зникли безвісти за особливих обставин Олега Котенка, з 6 травня до 26 червня в базі цього відомства накопичилося 6 972 записи про зниклих безвісти, але близько 90% з цього числа складали українські військовослужбовці, з якими перервався зв’язок.
Станом на 26 червня у Нацполіції України зареєстрували понад 20 тисяч звернень від родичів зниклих безвісти під час нападу Росії на Україну. Більше половини зниклих вдалося знайти.
