32-річний українець з Харківської області Геннадій Лимешко не бачив дружину і дитину вісім років. У 2017 році ФСБ затримала його в Криму за нібито підготовку диверсії. Через рік “суд” у Судаку засудив його до 8 років позбавлення волі за звинуваченням у незаконному зберіганні боєприпасів і виготовленняі вибухових речовин.
Лимешко відбув весь термін і чекав на звільнення з 21 лютого цього року, але повернутися додому йому не вдалося. Замість цього його спочатку етапували з російської колонії в Ставропольському краї до Центру тимчасового утримання іноземних громадян у Ростовській області. У березні він зник: ні родина, ні правозахисники не знали, де він перебуває.
«Ґрати» розповідають, що про нього зараз відомо.
«Побачили в російських соцмережах»
За півтора року до звільнення Геннадія Лимешка перевели в камеру з суворими умовами утримання — нібито за «підбурювання громадян Росії воювати на боці України». Уже тоді родичі побоювалися, що на чоловіка готують нову кримінальну справу.
За кілька місяців до закінчення терміну, який спливав у лютому цього року, Геннадій Лимешко розповів дружині, що співробітники колонії погрожували йому новою кримінальною справою. За його словами, йому прямо говорили: «Поки триває війна між Росією і Україною, ти звідси нікуди не дінешся. Ми тобі не дамо спокійно жити».
«Але ми всі сподівалися, що це просто слова і його все-таки депортують. Ми сподівалися ще й тому, що українська сторона направляла запит до Міністерства закордонних справ Грузії, і нам прийшов документ, що нібито його повинні були етапувати до Грузії. Але, на жаль, цього не сталося», — розповіла Ірина Лимешко «Ґратам».
Поїхати додому відразу після звільнення з колонії Лимешко не зміг. Формальна причина: в українському паспорті, який оновлюють після 25 років, не було вклеєно нове фото. Свій 25-й день народження чоловік зустрів уже в ув’язненні.
Останнє повідомлення від чоловіка Ірина Лимешко отримала в березні 2025 року — з лютого він перебував у депортаційному центрі в Георгіївську, Ставропольського краю РФ.
«Вже з депортаційного центру він дзвонив і говорив, що йому прийшли документи про те, що протягом трьох місяців його повинні депортувати, оскільки у нього недійсний паспорт», — пояснила дружина ув’язненого.
Як припускає Ірина Лимешко, в березні силовики відвезли її чоловіка в СІЗО в Ставрополі. Оскільки саме тоді зв’язок з ним перервався.
17 липня Лимешко несподівано внесли до списку «терористів і екстремістів» Росфінмоніторингу, що побічно вказувало на появу нової кримінальної справи за терористичною або екстремістською статтею. Але ніякої інформації про це у сім’ї не було.
3 серпня в російському телеграм-каналі «Экстремизму — НЕТ!», близькому до російських силовиків, опублікували пост, з якого родичі дізналися, що Геннадія Лимешка знову засудили до нового тюремного терміну.
У повідомленні стверджувалося, що він розміщував у соцмережах матеріали, що містять заклики до насильства на національному ґрунті. За що його засудили до двох років колонії суворого режиму. Про які публікації йдеться — не уточнюється. Згідно з інформацією на сайті Курського районного суду в Ставропольському краї, 30 липня було оголошено вирок у справі з тією ж кваліфікацією — публічні заклики до екстремістської діяльності в інтернеті. Рішення виніс суддя Сергій Миронюк. Однак у картці справи прихована інформація про обвинуваченого, його захисника та прокурора.
Ймовірно, матеріали нової кримінальної справи проти українця надійшли до суду ще 6 червня. Що відбувалося з ним з березня до цієї дати — невідомо.
«За інформацією, яку ми побачили в російських соціальних мережах, нам стало відомо, що суд виніс йому вирок. Ми припускаємо, що зараз він, можливо, перебуває в Ставрополі, якщо його ще кудись не етапували», — повідомила дружина Лимешка.
«Агент СБУ»
Геннадій Лимешко народився 29 грудня 1992 року. Здобув освіту в Харківському національному технічному університеті сільського господарства. У 2015–2017 роках проходив службу спочатку у складі добровольчого батальйону «Правий сектор», а пізніше — за контрактом у Збройних силах України.
За версією російського слідства, Лимешко завербували в СБУ і відправили до Криму для диверсій. ФСБ заявляла, що він намагався підірвати лінію електропередач під Судаком. Під час затримання у 2017 році у Лимешка нібито виявили дві тротилові шашки, механізм для приведення в дію вибухового пристрою, гранату, ємності з горючою сумішшю, пилку і фотоапарат.
СБУ України назвала заяви російських спецслужб «провокацією» і публічно заперечувала будь-які зв’язки з заарештованим. Генеральний штаб Збройних сил України повідомив, що Геннадій Лимешко служив в одному з підрозділів сухопутних військ з листопада 2016-го по травень 2017 року і був звільнений через систематичні порушення дисципліни за статтею «Службова невідповідність».
Лимешко визнав провину і уклав угоду зі слідством, через це розгляд справи в суді пройшов в особливому порядку. За версією звинувачення, українець погодився на вчинення диверсій через «політичну ворожнечу до народу і держави Росії», викликану окупацією Криму. Цей мотив був визнаний судом при винесенні вироку обтяжуючою обставиною. Але до обвинувачення увійшли лише епізоди з придбанням, перевезенням і зберіганням вибухових речовин і боєприпасів. Обвинувачень у підготовці диверсій Лимешко так і не пред’явили.
«Коли він зміг нам зателефонувати, то розповів, що його дуже сильно били, погрожували розправою, якщо не піде на співпрацю і не буде робити те, що скаже ФСБ Росії. Йому погрожували, пістолет до голови приставляли, струмом били, шапку палили на голові, в карцер його кидали. Це все робилося для залякування, щоб він взяв на себе провину за тими статтями, які йому інкримінували слідчі органи», — розповідала Ірина Лимешко виданню «Донбас.Реалії».
10 травня 2018 року суддя Судацького міського суду Республіки Крим Євген Риков засудив українця до восьми років колонії загального режиму. Апеляційний суд вирок не змінив.
Уже в ув’язненні Геннадій Лимешко стикався з систематичним тиском з боку співробітників ВК-6 по Ставропольському краю, де він відбував покарання. За словами чоловіка, причиною тиску стало його рішення прийняти іслам.
Медична допомога під час відбування терміну у Лимешка була мінімальною, зазначила його дружина Ірина. Навіть при сильних болях, наприклад, зубних, лікування зводилося до грубих втручань: йому та іншим ув’язненим виривали зуби без анестезії.
Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова зверталася до російської омбудсменки Тетяни Москалькової з проханням вжити термінових заходів щодо забезпечення медичної допомоги Геннадію Лимешку. Вона заявляла, що його стан здоров’я не відповідає міжнародним стандартам поводження з ув’язненими і українцю потрібне повне медичне обстеження та лікування. Публічної реакції від російської омбудсменки не було.
«Просто хочемо, щоб його знайшли»
У «Кримській правозахисній групі» наголошують, що в першій кримінальній справі Лимешка російські силовики використовували незаконні методи слідства, фальсифікацію доказів, катували чоловіка і грубо порушували принцип презумпції невинуватості.
Правозахисниця Ольга Скрипник нагадує, що Лимешко визнаний політв’язнем — як у постанові Верховної Ради України, так і в ряді міжнародних документів. Комісія з встановлення факту позбавлення особистої свободи в результаті агресії проти України також дійшла висновку, що мешканець Харківської області опинився в ув’язненні внаслідок збройної агресії.
На думку «Кримської правозахисної групи», для всіх українських в’язнів, звільнених з російських в’язниць, зберігається ризик, що люди надовго залишаться в центрах тимчасового утримання — через проблеми з документами. Крім того, не виключені випадки повторного кримінального переслідування: раніше з цим зіткнувся Дмитро Штибліков, засуджений російськими судами двічі, а тепер і Лимешко.
Російський правозахисний центр «Меморіал» включив Геннадія Лимешка до списку осіб, у переслідуванні яких з великою ймовірністю присутні ознаки політичної мотивації та порушення закону.
Зараз у Геннадія Лимешка немає адвоката. Його родичі намагалися знайти захисника власними силами. Зокрема, просили допомоги в української влади. Їм пояснили, що після розриву дипломатичних відносин між Україною і Росією після повномасштабного вторгнення оплачувана юридична підтримка на офіційному рівні неможлива. Для родини Лимешко це непідйомна сума.
У обмінні списки Геннадій Лимешко за вісім років так і не потрапив, хоча його ім’я було в списках правозахисних організацій, які вимагали звільнити українських бранців Кремля.
«Перші роки він сподівався, що Україна його поверне. Коли термін його вже закінчився, він сподівався, що його просто депортують. Ми просили адвоката, просили якоїсь підтримки, щоб хтось відвідав його, але, на жаль, цього не сталося. Тепер він знову в тюрмі. Ми просто хочемо, щоб його знайшли. Подивитися, в якому він стані, як він себе почуває, чи взагалі живий», — каже Ірина Лимешко.
У Представництві Президента України в АР Крим вважають, що у справі Геннадія Лимешка російські окупаційні органи допустили серйозні порушення міжнародного права, включаючи Римський статут Міжнародного кримінального суду та Конвенцію ООН проти катувань. Лимешко зазнав депортації з окупованого Криму, незаконного позбавлення волі та катувань, що кваліфікується як злочини проти людяності. Його вивезення до Ставропольського краю також порушує IV Женевську конвенцію. Україна закликає посилити тиск на Росію і домагатися звільнення всіх українських політв’язнів.
