Про те, як російські пропагандисти підбурюють росіян до геноциду українців, розповіла дослідниця Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова у дискусії “Як мова ненависті повʼязана із воєнними злочинами” під час 21 міжнародного фестивалю документального кіно про права людини “Докудейз”.
Наводимо повний текст виступу дослідниці КПГ:
“Основа будь-якої інформаційної війни – це розпалювання ненависті. Головний інструмент, який дозволяє це робити – мова ворожнечі. Спробуємо розібратися, що це таке і чому без цього росіяни навіть не змогли б почати вторгнення в Україну.
Почну з того, що чіткого поняття “мова ворожнечі” в світі не існує. Різні науковці та дослідники дають трохи різні трактування цього явища. В основному, вони всі наголошують, що мова ворожнечі – це риторика, яка має на меті розпалювання ненависті до групи людей на основі їхньої ідентичності, етносу, релігії, політичних переконань, гендеру та інших факторів.
Деякі дослідники кажуть, що мова ворожнечі – це риторика, яка розділяє людей на групи “своїх” та “чужих”. В будь-якому разі мова ворожнечі – це агресивна риторика, спрямована проти певної групи людей, і вона буває різних типів.
Мова ворожнечі як інструмент
Мова ворожнечі може бути пов’язана з закликами до насильницьких дій проти членів якоїсь групи або може слугувати підґрунтям до таких закликів.
Для того, щоб ефективно вивчати мову ворожнечі, треба чітко встановити, на які саме групи розповсюджується ця ворожнеча. Тому що різні групи по-різному стигматизуються в інформаційному просторі.
Проти них використовується різноманітні прийоми, які дозволяють цій мові ворожнечі впливати на мозок людей. Основна ціль розпалювання ворожнечі – дискримінувати, демонізувати та дегуманізувати певну групу людей.
Цим інструментом вже багато років користується російська пропаганда для того, щоб дегуманізувати і створити негативне ставлення до українців. Вже більш ніж 10 років розпалювання ненависті допомагає морально підготувати росіян до ведення агресивної війни проти України.
Ми, в Кримській правозахисній групі, досліджуємо це явище з початку окупації Криму. Тому що активно мову ворожнечі проти українців російська пропаганда почала використовувати якраз у Криму під час Майдану для того, щоб окупація Криму відбулася найбільш ефективно та легко для агресора.
Розпалювання ворожнечі щодо українців в той період почалося з того, що росіяни почали демонізувати учасників Євромайдану. Російські пропагандисти казали, що ці люди небезпечні, що вони всі бандерівці, фашисти, нацисти, неадекватні наркомани і т.п.
Всі ці ярлики навішувалися для того, щоб виправдати окупацію Криму та нав’язати суспільству думку, що Російська Федерація начебто захистила жителів Криму від українців, яких російські медіа максимально демонізували та дегуманізували в очах російськомовного населення Криму.
Так само в 2014 році росіяни намагалися виправдати за допомогою мови ворожнечі окупацію Донецької та Луганської областей. Тому після початку війни на Донбасі мову ворожнечі почали використовувати ще активніше. В російських медіа з’явилися спеціальні сайти, наприклад, “Русская весна”, також в ефірах російського ТБ з’явилися спеціальні програми, основною метою яких було виправдання збройної агресії РФ за допомогою розпалювання ненависті щодо українців.
Протягом останніх 10 років ми детально вивчали розповсюдження мови ворожнечі в російському інформпросторі та випустили кілька інформаційно-аналітичних звітів. В цих звітах ми намагалися пояснити небезпеку такої риторики, закликали до того, щоб ті пропагандисти, які використовують мову ворожнечі, були обов’язково покарані. Але ж мова ворожнечі в багатьох країнах не криміналізована, і якщо вона не містить в собі закликів до фізичного знищення певної групи людей, за неї нікого не переслідують.
При цьому не варто забувати, що будь-яка мова ворожнечі так чи інакше слугує підґрунтям до переслідування та геноциду певних груп людей. Саме тому найбільш жорстким проявом ворожнечі є саме заклики до геноциду.
Мова ворожнечі як кримінальний злочин
В період з 2014 до початку 2022 мова ворожнечі в російських медіа була спрямована на створення сталих негативних стереотипів щодо жителів України. При цьому на російському ТБ практично не було прямих закликів до фізичного знищення українців. Ці заклики з’явилися масово в російському інформаційному вже під час повномасштабного вторгнення.
В цей момент мова ворожнечі стала містити в собі заклики до геноциду і набула ознак кримінального злочину.
Тоді ми почали приділяти ще більше уваги дослідженню цього явища, тому що ми вважаємо, що без розпалювання ворожнечі, без закликів до геноциду просто неможливо захопити територію іншої держави і вчиняти всі ці жахливі злочини, які зараз відбуваються на території України.
З огляду на те, що у більшості країн нашого світу вбивство іншої людини вважається злочином, дітей змалечку виховують так, що в будь-якому разі неприйнятно – вбивати інших людей. Тому будь-які заклики до вбивства інших викликають в більшості людей моральний спротив. Для того, щоб людина свідомо взяла в руки зброю та почала вбивати інших, потрібні дуже вагомі причини.
З українського боку зараз зрозуміло, чому наші військові беруть зброю та йдуть вбивати окупантів: ми захищаємо свою землю, ми захищаємо свої родини і свою ідентичність.
Для того, щоб росіяни захотіли добровільно брати в руки зброю та забажали йти вбивати українців, потрібна була довготривала підготовка свідомості. Російських громадян роками готували до геноциду, робили все, щоб максимальна кількість росіян отримала від російських лідерів думок моральний дозвіл на вбивство українців, щоб вони в меседжах російської пропаганди знайшли для себе чітке і аргументоване виправдання таких дій.
Саме мова ворожнечі стала основою для того, щоб це відбулося. В медіа багато років на всіх українців навішувалися негативні ярлики, які з часом глибоко вкорінилися в свідомість росіян. Саме тому зараз українці в уявленні більшості росіян – це негативне явище. Для досягнення цього російською пропагандою використовуються різноманітні способи.
Я хочу просто докладніше зупинитися на тому, щоб розповісти саме про злочин закликів до геноциду. Зараз Кримська правозахисна група в співпраці з українськими правоохоронцями збирає докази цих закликів. Ми вивчаємо, яким чином цей злочин вчиняється, щоб зібрати достатньо доказів, і обов’язково притягнути до відповідальності організаторів цього злочину, і тих спікерів, які регулярно закликають до геноциду українців в російському інформаційному просторі.
Способи впливу на свідомість
Для того, щоб дослідити способи впливу на свідомість таких закликів, ми виділяємо основні наративи, за допомогою яких заклики до геноциду сприймаються росіянами як щось нормальне і позитивне. Для досягнення цієї мети в першу чергу використовуються архетипи Другої світової війни.
Російські пропагандисти системно вкорінюють в свідомість власних громадян думку, що всі українці начебто “нацисти”, “фашисти”, що вони такі самі злочинці, як нацисти часів Другої світової війни. Також вони кажуть, що “українці-русофоби”, що “українці ненавидять росіян” та мріють їх знищити за використанням російської мови, і саме тому “українці є нацистами”.
Таким чином, пропаганда апелює до страху, який був у жителів Росії щодо нацистів в часи Другої світової. Цей страх багато десятиріч передавався іншим поколінням за допомогою культури та різноманітних заходів збереження історичної пам’яті. Зараз через вплив пропагандистських фільмів всі знають, що нацисти – це жахливе зло і його треба знищувати.
Наразі логічна зв’язка в голові російських громадян про те, що нацисти – це вороги та їх треба знищувати, штучно прив’язується в російському інформаційному полі до всіх українців.
Російська геноцидна риторика фактично побудована на проведенні зв’язків про те, що українці – це нацисти, нацисти – це вороги, а ворогів треба знищувати. В цілому, в свідомості росіян завдяки спекуляції на архетипах Другої світової, якщо грубо говорити, зараз слова “українці” і “треба знищувати” знаходяться в одній ланці.
Інший спосіб впливу, яким дуже часто маніпулюють, – стереотип про те, що всі українці – бандерівці. Це окремий наратив, який просувається також багато років. В головах росіян термін “бандерівці” має однозначну негативну конотацію. При цьому слово “бандерівці” в свідомості українців – це нормальна конотація, адже ми знаємо, що Бандера боровся за незалежність, він в часи Другої світової організував боротьбу із нацистами, із радянською владою, за що переслідувався, в тому числі, і нацистами.
Росіяни цього не знають, тому що в школах з підручників історії викинуті всі ці факти. Росіянам розповідають лише про те, що бандерівці співпрацювали з нацистами, а значить, вони так само були нацистами, а тому – злочинцями. І тут знову ж таки до мізків росіян підключається наведена вище установка. Бандерівці – нацисти, нацисти – вороги, ворогів треба знищувати. З часом в свідомості росіян залишається спрощена побудована на страху та емоціях конструкція: “українці – це бандерівці, а бандерівців треба знищувати”.
Третій наратив, який постійно використовують, щоб демонізувати українців, – ствердження що всі українці – терористи.
Цей наратив відносно новий. Десять років тому, коли ми починали досліджувати цю тему, його в інформполі майже не було. Він почав з’являтися, коли українці почали масово чинити збройний спротив окупації, підривати мости та підсилювати партизанський рух. Всі ці дії подаються російськими медіа як тероризм.
Саме тому російські силовики всіх цивільних, які зараз чинять будь-який спротив на окупованих територіях, намагаються арештовувати і судити якраз за статтею “тероризм”, щоб потім в інформаційному полі розганяти думку про те що всі українці – терористи, а з терористами домовлятися не можна, їх треба знищувати.
Наразі цей наратив стає все більш популярним. Регулярно його почали використовувати після того, як в березні 2024 року в Підмосков’ї відбувся теракт, в якому російські топ-чиновники одразу публічно звинуватили Україну. Після цього вони почали навішувати на всіх українців ярлики терористів і заявляти, що українців тепер жаліти не можна. В ефірах російського ТБ почали лунати заклики, що треба бомбити поквартально Харків та треба кидати на Україну ядерну бомбу, аргументуючи тим, що нормальних людей в Україні не залишилося, там живуть тільки терористи, а з терористами не можна домовлятися.
Навіть після того, як бойовики Ісламської держави публічно взяли на себе відповідальність за теракт, несправедливе звинувачення в ньому українців не зупинилося.
Більше того, в російському інформпросторі почали масово використовувати такий наратив, як УГІЛ (“Українське государство Івано-Іранківська і Львова”). Це цілоспрямована маніпуляція свідомістю, тому що абревіатура “УГИЛ” в російській мові перекликається з “ИГИЛ”, саме так російською скорочується абревіатура ІДІЛ, тобто “Ісламська держава”.
Таким чином, російські пропагандисти намагаються навішувати на українців ярлик небезпечних жахливих терористів, яких обов’язково треба знищити.
Порівняння українців з терористами ІДІЛ також дозволяє російським топ-чиновникам доволі легко маніпулювати свідомістю власних громадян. Адже цей наратив сильно лякає, апелює одразу до емоцій і таким чином блокує дію логіки.
Ще один наратив, який має дуже сильний емоційний вплив – звинувачення українців в належності до сатанизму. В таких повідомленнях українців називають силами диявола, слугами антихриста.
Наприклад, Рамзан Кадиров в своїх публічних виступах на телебаченні дуже часто називає росіян військом Ісуса, що воює проти українців, яких він називає військом антихриста. Також Кадиров називає українців “шайтани”, а ця назва в мусульманській міфології є одним з імен диявола.
Це особливо небезпечно тому, що після масового публічного поширення таких заяв, ми бачимо, як на українських територіях вчиняються воєнні злочини саме кадирівцями, тобто підпорядкованим саме Кадирову загонами.
Командир батальйону “Ахмат”, якій теж підпорядковується Кадирову, так само публічно розповсюджує подібні меседжі, в яких, окрім всього, заявляє, що в Україні йде джихад – “священна війна проти демонічних сил”.
Подібними меседжами російські пропагандисти, військові ватажки та чиновники апелюють до релігійних переконань своїх громадян. Це дуже небезпечно, тому що базовані на релігії заклики напряму апелюють до глибинних емоційних переконань людини, і саме тому сприймаються без будь-якого спротиву.
Вертикалі наративів
Ще одне явище, на якому я хотіла б зупинитися і яке допомагає впливати на мізки людей, – це вертикалі наративів. Якщо коротко пояснити – то це тоді, коли цитати очільників російської держави потім “розкручуються” в медіа пропагандистами рангом нижче.
Топові чиновники знають, що заклики до геноциду – це міжнародний злочин, і вони намагаються впряму саме таких закликів не вживати. Тобто вони ніколи особисто не кажуть прямо “ідіть і вбивайте всіх українців”. Для підбурювання до геноциду вони використовують слово “денацифікація”.
Цей термін, наприклад, особисто Путін не пояснює, за нього це роблять різноманітні телеведучі. Для цього вони беруть коротку цитату Путіна про те, що в Україні треба провести “денацифікацію”. Після цього телеведучий, зокрема Соловйов, разом із запрошеними гостями ток-шоу може півтори години розповідати в ефірі, що саме він розуміє під терміном “денацифікація”.
Робота Соловйова в цьому випадку – переконати власну аудиторію, що денацифікація неможлива без повного знищення українців. Соловйов та його гості в таких ефірах переконують своїх глядачів що всі українці – нацисти і саме тому їх треба “денацифікувати”, тобто знищити. Таким чином програма пояснює глядачам, що саме мав на увазі Путін, коли говорив про “денацифікацію”.
Подібні вертикалі наративів з одного боку допомагають більш детально донести меседж топ-чиновників до широких верств населення, а з іншого боку – таким чином топ-чиновники намагаються уникнути прямої відповідальності за заклики до геноциду.
Коли справа дійде до трибуналу, на якому будуть судити за заклики до геноциду, то особисто Путін може заявити що під терміном “денацифікація” він мав на увазі зовсім інше, а пропагандисти просто неправильно трактували його слова.
Хто це говорить
Окрім згаданих вище військових командирів та чиновників, подібні заклики розповсюджують також цивільні лідери думок із різноманітних верств суспільного життя Росії. Мета залучення таких спікерів – зробити так, щоб геноцидна риторика поширилась на максимальну кількість людей. Саме тому в процесі задіяні і релігійні діячі, і можновладці різних рівнів, і ведучі телеканалів, і письменники, і політологи, і воєнні експерти, і науковці. Періодично в ефіри телеканалів навіть запрошують лікарів, зокрема, відомих хірургів, які кажуть, що Україна – це ракова пухлина, яку треба вирізати, бо інакше може загноїтися увесь світ.
Запрошені лідери думок та ведучі часто використовують подібні метафори, щоб ще більш емоційно залучити аудиторію, яка після цього починає більш толерантно сприймати і підтримувати заклики до геноциду українців.
Переліки цих спікерів доволі великі. Варто відзначити, що всі ці люди в своїй сфері мають великий вплив на різні аудиторії людей. Тобто якщо заклик лунає з вуст того ж самого відомого хірурга, то очевидно, що в нього багато учнів, пацієнтів яких він лікував, і саме тому його словам ці люди довіряють набагато більше, ніж іншим пропагандистам, з якими вони особисто не стикалися. Такий саме великий вплив на аудиторію мають релігійні діячі, письменники, науковці.
Майданчики ненависті
Завдяки розвитку цифрових платформ, окрім телебачення і радіо зараз в розпорядженні пропагандистів з’явилося набагато більше майданчиків, щоб поширювати цю ненависницьку пропаганду. Основну роль в цьому відіграють соцмережі. Якщо деякі американські соцмережі блокують мову ворожнечі, тому що в там діють доволі жорсткі алгоритми, то деякі соцмережі, в першу чергу російські, взагалі не роблять цього.
До розповсюдження злочинного хейту також долучаються російські відеоплатформи, так,і як Rutube, Смотрим.ру. Окремий внесок в розповсюдження закликів до геноциду та інших злочинних висловлювань робить месенджер Telegram. Цей месенджер, як і всі перелічені вище російські інформресурси, зовсім не блокує заклики до геноциду українців.
Цим фактом активно користуються російські пропагандисти, тому що всі свої ефіри, які вони проводять на радіо і ТБ, вони потім ще додатково публікують в інтернеті, що багатократно розширює аудиторію, на яку впливають подібні заклики.
Всі топові пропагандисти, які закликають до геноциду українців, мають свої особисті Телеграм-канали, в яких може бути від ста тисяч до кількох мільйонів підписників.
Варто відзначити, що в інтернеті, а особливо в соцмережах, вплив цих закликів додатково підсилюється. В соцмережах, наприклад, інформація часто розповсюджується всередині “бульбашки”. Такі “бульбашки” зазвичай складаються з кола друзів та однодумців, які об’єднуються у віртуальні спільноти та базуються на спільних переконаннях, інтересах і цінностях. Якщо в такій спільноті більшість відчуває страх і ненависть щодо українців, тоді ті люди, які від початку сумнівалися та не розділяли цю ненависть, легко можуть піддатися впливу більшості своїх віртуальних “друзів”, змінити свою думку і також активно почати закликати до знищення українців.
Вплив на аудиторію
Описані вище прояви російської інформаційної агресії напряму впливають на переконання та цінності росіян. Вони змінюють свідомість людей, які регулярно споживають цей злочинний контент і роблять їх прихильниками думки, що фізичне знищення всіх українців це морально прийнятна і необхідна справа.
Ми можемо бачити наслідки того, як цей злочин вкорінюється в мізки людей, завдяки, в тому числі, і соцмережам. Наприклад в одному з провінційних російських містечок дружини російських військових, разом з побажанням перемоги своїм чоловікам, що воюють на фронті, публікують також і прямі заклики до геноциду українців. Цей заклик потім поширюється і отримує схвалення великої кількості людей, які належать до близького кола друзів та знайомих цих жінок. При цьому кількість такого неконтрольованого злочинного контенту в інтернеті регулярно збільшується.
Проблема ускладнюється тим, що масштаби розповсюдження такого контенту фактично неможливо встановити, тому що російські соцмережі мають мільйони користувачів, а ресурсів для регулярного моніторингу цих інформайданчиків у незалежних дослідників немає. При цьому алгоритми пошуку інформації в цих соцмережах доволі складні. До того ж в світі зараз фактично немає законодавства, яке може впливати на регуляцію діяльності соціальних мереж.
При цьому навіть вибіркові моніторинги російських соцмереж та месенджеру Телеграм демонструють велику кількість закликів до геноциду та інших прикладів ненависницької риторики, яка регулярно розповсюджуються пересічними користувачами у вигляді дописів, відео, фото, коментарів, мемів, гіфок та навіть анімації.
Основна ж проблема використання такої риторики полягає в тому, що між закликами до вбивств, та воєнними злочинами і злочинами проти людяності, які вчиняються російськими військовими в Україні, існує послідовний зв’язок.
Наприклад, після теракту в Підмосков’ї в ефірах російського ТБ пропагандисти, зокрема, Володимир Соловйов, прямо закликали знищувати Харків та бомбити це місто поквартально, аргументуючи тим, що всі українців є терористами, і тому з ними не можна домовлятися. Після цих закликів дійсно почалося регулярне масштабне цілеспрямоване бомбардування саме цивільних будівель Харкова, в результаті якого було вбито багато мирних жителів.
Ще один приклад – це масове поширення російськими пропагандистами наративу про те, що всіх українських військовополонених треба страчувати, влаштовувати їм трибунал за те, що “всі вони без виключення – нацисти”. Після цього в медіа почастішали повідомлення про факти страт та катувань росіянами українських військовополонених.
На превеликий жаль, подібних випадків ми фіксуємо доволі багато. І це точно не можна назвати співпадінням. Це цілеспрямована, масштабна політика, організована російською державою, яка має прямий вплив на перебіг цієї війни. Регулярне поширення таких закликів веде до збільшення кількості заборонених міжнародним гуманітарним правом злочинів проти українців.
Саме тому ми маємо боротися за відновлення справедливості та докладати максимум зусиль, щоб на лаві підсудних опинилися не тільки військові, як безпосередньо вбивають українців, а ще й ті люди, які з екранів російського ТБ закликають це робити та дають російським військовим моральний дозвіл на вчинення злочинів проти людяності та геноциду в Україні”.
Ірина Сєдова
