Про стратегію повернення Криму, недостатню активність України на міжнародному рівні й дискримінацію людей з окупованих територій Gazeta.ua розповіла правозахисниця з Криму Ольга Скрипник.
– Так. Навіть наші іноземні партнери дивуються. Не розуміють, навіщо це потрібно. Необхідно негайно розробити новий закон про економічні відносини з Кримом. Для людей з окупованих територій не повинно бути дискримінаційної політики. Зараз вони стали громадянами другого сорту.Як бути з тими, хто підтримав анексію?
– Законодавчо треба вирішити питання колабораціонізму. Хто буде притягнутий до відповідальності після повернення півострову? Є люди, які просто пішли на референдум. Їх ввели в оману російською пропагандою. Але вони нічого більше не робили. Є ті, хто організовував і фінансував референдум. Це не означає, що всіх треба посадити. Когось необхідно позбавити можливості обіймати державні посади. На ці питання немає відповіді в українському законодавстві. Цим користується Росія, залякуючи людей. Мовляв, якщо прийде Україна, посадять усіх, хто взяв російський паспорт.
Чи є у влади стратегія повернення півострову?
– Немає. Усі міністерства працюють по-своєму і не узгоджують свої дії. Досі немає жодного координаційного органу з визволення політв’язнів. Ми неодноразово пропонували створити такий при МЗС, або при Міністерстві окупованих територій. Усі інші міністерства не узгоджують свої дії з Міністерством з питань окупованих територій. Немає координації. Можна багато запровадити хороших заходів. Але в цьому немає жодного сенсу. Багато нормальних норм, прописаних у законодавстві, фактично не діють. Бо Міністерство фінансів не дає на них грошей.
Як Україна має діяти на міжнародному рівні?
– Має бути більш активною. Пропонувати нові платформи і формати переговорів. Продовжувати всі міжнародні дії для посилення санкцій проти Росії. Україна не звернулася навіть до всіх міжнародних судів щодо окупації. Не використовує потенціал міжнародних правозахисних організацій. А вони мають багато свідчень військової агресії й військових злочинів Росії. Генпрокуратура поки що навіть не подала відповідної комунікації до Міжнародного кримінального суду.
Окупація Криму – це щонайменше проблема безпеки в Європі. Потрібно добиватися перегляду санкцій. Відпрацювати нові механізми для притягнення до відповідальності країни-агресора. Військовий шлях повернення – це загибель багатьох людей. Тому ми сподіваємося на шлях дипломатичних, політичних і економічних обмежень. Міжнародні судові рішення мають змусити Росію не тільки залишити Крим. Але й нести відповідальність за всі наслідки в цілому і за кожного політв’язня окремо.
