Комітет міністрів Ради Європи 3 травня 2017 року ухвалив рішення щодо ситуації в окупованій АР Крим та місті Севастополь, яке стало першим комплексним документом головного керівного органу Ради Європи, присвяченим суто кримській проблематиці.
Керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник в ефірі 5 каналу пояснює, чому це рішення має важливе значення для України.
Ольга Скрипник: Важливо, що ми маємо консолідовану позицію і ООН, і Ради Європи, і Європейського Союзу. Всі вони говорять про те, що, по-перше, Росія порушила всі міжнародні документи, по-друге, вони засуджують ці дії, і по-третє, вкотре лунають ті ж самі вимоги: відмінити заборону Меджлісу, відмінити все дискримінаційні норми, звільнити політв’язнів.
На жаль, поки що цього не відбувається, але всі ці документи разом складають міжнародне право, це документи, які для інших держав мають значення.
Парламентська Асамблея Ради Європи раніше вже прийняла декілька важливих резолюцій. Це базові документи для Ради Європи, які мають значення і для Європейського суду з прав людини, куди звертаються наші громадяни через конфлікт, і якраз говорять, що за це відповідальна Російська Федерація.
Дуже актуальне питання – це санкції. Європейський Союз у червні буде приймати рішення стосовно пакету санкцій щодо Криму, наступне буде прийматись восени. Будь-яка нова заява, новий документ, який засуджує Російську Федерацію – це додаткова аргументація, щоб по-перше, зберегти ці санкції, або навіть їх подовжити.
Ми передали певних парламентаріям списки суддів, які причетні до незаконних позбавлень волі наших політв’язнів, де були тортури, або незаконні методи слідства, фальсифікація.
Такий самий список ми готуємо по прокурорам, слідчім, співробітникам ФСБ. Ці списки додаються до персонального пакету санкцій. Є загальноекономічний блок, якій взагалі стосується Російської Федерації, і є пакет персональних санкцій до окремих людей, які причетні або до російської військової агресії, або до тяжких злочинів на території Криму або Донбасу. В першу чергу в Криму, бо доведений факт, що Російська Федерація його окупувала.
Що стосується суддів. Серед них є громадяни України, які зрадили Україні та перейшли на бік Російської Федерації, але вони є громадянами України. І є російські громадяни. Наприклад, Ольга Кузнєцова, російська суддя, яка приїхала до Криму з Омську. Вона нещодавно подовжила термін триманні під вартою щодо Володимира Дудки, Олексія Бесарабова та Дмитра Штибликова, які проходять у «справі диверсантів». Можна звертатись до Євросоюзу, якщо вона має якусь нерухомість, рахунки, щоб на неї було накладено персональні санкції. Це непроста робота, треба мати доказову базу. Під кожного суддю ми маємо пакет документів, який підтверджує, що вони виносили незаконні рішення. Там немає всіх суддів, які просто перейшли на бік РФ. Там зараз щонайменше 40 суддів, які могли б винести інше рішення, наприклад, домашній арешт, або підписка про не виїзд, але саме за політичними мотивами, незважаючи на те, що все було фальсифіковано, нема доказів, людина заявила про тортури – вони все це ігнорували і людину відправляли за грати.
Зацікавленість у такому списку є, зараз іде робота. Це є аргумент щодо подовження санкцій, що потрібно далі давити на Російську Федерацію, щоб вона хоча б припинила переслідування за політичними мотивами. Це не просто якась заява, а конкретний факт – ось вам 40 осіб, ось документи, якими все це підтверджується. Коли до нас звертаються конкретні органи, ми надаємо більш детальну інформацію по кожному судді.
Цей список отримали уряди окремих країн, міждержавні структури, наприклад, Євросоюз, також відправлено державним органам України, зокрема Прокуратурі Автономної Республіки Крим. Україні також може відкривати кримінальне впровадження за українським кримінальник кодексом.
– Вже є приклади таких особистих санкцій?
Наскільки ми знаємо з розмов з представниками Євросоюзу, список працює, є декілька видів санкцій. До одних вони винесли заборону в’їзду на території країн ЄС, для інших замороження рахунків, які є в банках ЄС.
Російська Федерація намагається спростувати все, причому не правовими засобами, а фейковою інформацією та дезінформацією. Якщо говорити про рішення Міжнародного суду ООН про тимчасові запобіжні заходи, то ми моніторимо далі ситуацію в Криму. Наприклад, щодо освіти та питань кримських татар – жодних дій не вчинено для виконання цього рішення. У підконтрольних ЗМІ багато інформації про те, що всі ці рішення не мають значення. Але Росія не може піти від цих міжнародних організацій, вона є членом як Ради Європи, так і Ради ООН. Рано чи пізно перед нею буде поставлене це питання. Санкції – це один з механізмів, який працює.
– Як Росія реагує на такі міжнародні звернення?
Росія буде обманювати власних громадян. Зараз ми бачимо, що піднявся рівень ворожнечі до всього, що пов’язано з Україною, що Україна нібито – це «хунта і фашисти». Напередодні 9 Травня і упродовж квітня, коли як раз очікувалось рішення міжнародного суду ООН, давалося дуже багато неправдивої інформації про те, що там все добре, і кримським татарам дуже добре. Були підставні люди, які давали якісь інтерв’ю, показово проводились кримськотатарські або українські культурні заходи. Тобто створюється підконтрольне інформаційне поле, яке в першу чергу направлене на внутрішнього споживача.
– Кримчани мають можливість отримувати інформацію з українських медіа?
Зараз ми проводимо моніторинг щодо доступу до українських медіа, наскільки люди в Криму можуть отримати альтернативну інформацію. Наразі є можливість слухати українське радіо завдяки новій вишці. Щодо інтернетвидань – багато людей не можуть отримати доступ до «Української правди», до УНІАН, до Укрінформ, особливо коди ідуть якісь прес-конференції з питань Криму або Донбасу. Просто блокується повністю доступ до цього сайту.
– РФ погодиться на повторний візит до Криму комісара Ради Європи з питань прав людини Нільса Мужнієкса?
Щодо повторного візиту до Криму комісара Ради Європи з питань прав людини Нільса Мужнієкса. Він їздив восени 2014 року, це була дуже об’єктивна доповідь, але нажаль, після цього йому був обмежений доступ у РФ. Але він постійно намагається знайти шляхи, як потрапити до Криму.
У українських журналістів взагалі є можливість працювати в Криму. Але потрібно мати на увазі, що це все одно буде небезпечно. Не так багато таких журналістів, як Антон Наумлюк. Його інформація корисна як с точки зору журналістики, так і з правозахисної точки зору. Багато правозахисників не мають доступу до судових процесів. Тому для багатьох моїх колег це є можливістю почути що там відбувається.
– Які є особливості роботи українських журналістів у Криму?
Зрозуміло, що Російська Федерація чинить все, щоб обмежити доступ, але Україна не повинна такого робити. Це питання про спецдозвіл для іноземців для в’їзду на територію Криму. Він є, і журналісти можуть отримати цей дозвіл, але є проблема. На сьогодні ви щонайменше 5 днів чекаєте, доки отримаєте від ДМС цей дозвіл. До цього вам як журналісту спочатку треба зробити запит до Міністерства інформполітики, отримати дозвіл. Тобто це певний час, інколи це займає тиждень, або навіть декілька місяців. Це є не нормальним на наш погляд, адже журналістам потрібно потрапити на місце подій, на судове засідання. Що можна зробити – внести певні зміни до постанови. По-перше, іноземні журналісти можуть подати документи електронним шляхом, щоб коли вони приїдуть, то просто забрати дозвіл. А зараз вони спочатку приїжджають, потім чекають, точно не знаючі, отримають чи не отримають. По-друге, можна було б подавати документи у консульстві України на території іноземних країн. Нажаль, ми вже протягом року говоримо про те, що це треба спростити.
Дуже важливо, щоб всі міжнародні інституції, як Євросоюз, так і інші реагували дуже швидко на те, що відбувається в Криму, це дійсно може врятувати людину.
