У Судаку місцевий активіст Ігор Савченко 14 серпня 2019 року зробив спробу провести мітинг “Меганом SOS” з вимогою припинити забудову мису Меганом (розташований між містом Судак та смт. Коктебель).
Співробітники МВС РФ, котрі з’явилися на місце акції, заборонили її проведення й склали на Савченка протокол за ч. 2 ст. 20.2 КпАП РФ через проведення “несанкціонованого” заходу.
Того ж дня офіційний сайт “адміністрації” м. Судак опублікував заклик утриматися від несанкціонованих заходів.
21 серпня справа надійшла до “Судакського міського суду”. Того ж дня “суддя” Михайло Іванов визнав активіста винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 20.2 Кодексу РФ про адміністративні правопорушення й оштрафував Ігоря Савченка на 20 000 рублів.
У розпорядженні Кримської правозахисної групи є відповідна постанова “Судакського міського суду”.
“… Савченко І. А. біля підніжжя мису Меганом, бухта Капсель, розташованого на території муніципального утворення міський округ Судак організував та провів публічний захід у формі мітингу із застосування звукопідсилюючих технічних засобів, фото- та відео-зйомки «Меганом SOS», учасники якого в руках над головою тримали клапті тканини білого кольору й вигукували гасло: Захистим Меганом», без подання в усталений спосіб повідомлення про проведення публічного заходу“, – виголошено у постанові.
Кримська правозахисна група нагадує, що стаття 21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (далі – МПГПП) і стаття 11 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) закріплюють право на мирні зібрання, користування яким не підлягає жодним обмеженням, окрім тих, що накладаються відповідно до закону, й необхідні у демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я й моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб.
До окупації в Криму вільно відбувалися численні публічні акції, які зазвичай не обмежувалися як щодо місця проведення, так і щодо політичних гасел мітингувальників. Організаторам достатньо було заздалегідь попередити владу про час і місце проведення мирного зібрання, а отримувати дозвіл було непотрібно.
Після встановлення в Криму контроля російської влади остання стала використовувати будь-яку нагоду для недопущення масових акцій, окрім тих, що публічно схвалюють і підтримують дії керівництва Росії. Основою для обмеження масових зібрань є законодавство РФ, де закріплено набагато більше обмежень свободи мирних зібрань, ніж в українському. Насамперед, це наявність завчасного дозволу від адміністрації міста чи району на проведення кожного публічного заходу.
Факт застосування дозвільної системи узгодження мирних зібрань замість повідомної засвідчує порушення стандартів у сфері свободи мирних зібрань.