Слова можуть вбивати буквально. Принаймні, так вважають українські правозахисники, які вивчають використання мови ворожнечі у ЗМІ, що працюють у Росії та на окупованих нею територіях. Дослідження ситуації у Криму українські правозахисники вели до окупації півострова у 2014 році, стежать за ситуацією і сьогодні.
Як слова стають основою воєнних злочинів? Чи змінився градус мови ворожнечі, який використовується російськими ЗМІ щодо України та українців за ці десять років? Як змінюються наративи російської пропаганди під час російського повномасштабного вторгнення? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин поговорив з Іриною Сєдовою, експерткою Кримської правозахисної групи, та Оленою Голуб, аналітикинею Інституту масової інформації.
Активно мову ворожнечі проти українців російська пропаганда почала використовувати у Криму під час Майдану, вважає експертка Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова. У своїх дослідженнях правозахисниця стверджує, що таку лексику російські ЗМІ використовували для того, щоб анексія півострова пройшла «найбільш ефективно та легко». Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну характер таких публікацій змінився. З лютого 2022 року в російських і підконтрольних Росії ЗМІ в Криму з’явилися заклики до геноциду та воєнних злочинів, стверджує Ірина Сєдова.
«Тепер уся мова ворожнечі поєднується саме із закликами фізичного знищення українців, закликами до геноциду чи закликами до скоєння інших воєнних злочинів, таких як знищення цивільної інфраструктури, знищення всіх міст, закликають бомбити Харків, бомбити всі інші території України, які не хочуть підкорятися Російській Федерації», – зазначає Ірина Сєдова.
Мову ворожнечі у кримських ЗМІ експерти фіксували і до анексії півострова. Дуже часто до моніторингових звітів потрапляла газета «Крымская правда». Газета продовжує це робити, і не одна вона, каже правозахисниця.
«Крымская правда» дуже розпалювала ворожнечу і продовжує це робити. Ми маємо докази, коли там на головній сторінці газети пишуть, що треба всіх «бандерівців знищити». Це справді жахливо, і таких медіа є кілька. І зараз ще почали з’являтися різноманітні кримські блогери, які називаються блогерами, хоча насправді вони є солдатами інформаційної війни Росії проти України. Наприклад, Олександр Таліпов, про якого ми постійно розповідаємо, закликає до геноциду та переслідування українців у Криму», – розповіла Ірина Сєдова в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Після 2014 року у Криму не залишилося незалежних ЗМІ. Старі видання і нові, що потрапили під контроль російської влади, почали впроваджувати російську інформаційну політику. А російська інформаційна політика спрямована на те, «щоб демонізувати всіх проукраїнських громадян, які залишилися там», зазначає Сєдова. Як приклад вона наводить ситуацію із засудженими в анексованому Криму журналістами Іриною Данилович та Владиславом Єсипенком.
«Саме цих журналістів, які були за свободу слова і мали проукраїнську позицію, їх переслідують якраз за статтями та називають їх екстремістами, підкладають вибухівку, і фальсифікують кримінальні справи, щоб потім ці кримінальні справи використати також в інформаційній війні. Війні проти України», – каже Ірина Сєдова.
Правозахисники наразі мають єдину можливість – збирати докази закликів до геноциду, щоб кримські чиновники чи журналісти, які використовують мову ворожнечі, понесли відповідальність за розслідування кримінальних справ.
«Ми знаємо, що ці всі люди дуже часто люблять їздити за кордон і вдавати, що вони ні при чому, деякі пропагандисти. І саме тому ми намагаємося зараз зібрати докази та передати їх правоохоронцям в інших державах, щоб коли ця людина з’явиться на території держави, де діє універсальна юрисдикція, її могли заарештувати і притягнути до відповідальності за слова, які вона говорила в ефірах. Це все можливо, головне зараз – зосередитися на тому, щоб зібрати якомога більше беззаперечних доказів провини цих пропагандистів», – розповіла Ірина Сєдова.
За спостереженнями аналітикині Інституту масової інформації Олени Голуб, найбільший градус ворожнечі був протягом пів року до нападу.
«Російські медіа готували своє суспільство до війни. Вони висвітлювали Україну як недонацію, українців як недолюдей абсолютно з однією метою, щоб потім можна було виправдати це безжальне вбивство нашого народу. Потім через деякий час, особливо через рік після повномасштабного вторгнення, можливо, навіть через півтора року, рівень, градус мови ворожнечі почав трохи спадати», – розповіла Олена Голуб в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Це не тому, що російські ЗМІ стали «більше любити Україну», каже Голуб. Російська пропаганда почала поширювати наративи, які «заходитимуть» і українському суспільству.
«Вони зрозуміли з часом, що здобути Україну військовими методами так легко не вдасться. І треба підключати більш важку артилерію, інформаційну війну… Є наративи, спрямовані на внутрішнє користування, на своє суспільство. Там можуть бути прояви мови ворожнечі, і вона там набагато активніше проходить. Є наративи, за допомогою яких, на думку пропагандистів, можна буде просуватися в українському суспільстві. Там, звичайно, мова ворожнечі дуже яскравою не буде», – зазначає Олена Голуб.
Українські правозахисники збирають факти використання мови ворожнечі. За деякими з них СБУ та Прокуратура України відкривають кримінальні провадження. Так, 11 червня Служба безпеки України повідомила про підозру генпродюсеру підконтрольного РФ ТРК «Крым» та раднику російського глави Криму Олегу Крючкову. Його підозрюють також у пропаганді війни. При цьому, зазначають правозахисники, такого «контенту» в російських і підконтрольних Росії кримських ЗМІ дуже багато, і їм потрібно, щоб якнайбільше людей долучалися до пошуку публікацій, які розпалюють ненависть до України та українців.
