Штучна ненависть як основна зброя в російсько-українській війні

Ненависть — одна з найпотужніших емоцій, яка використовується в усіх війнах. За допомогою ненависті простіше знеособлювати ворога. І якщо ти щиро ненавидиш сам образ неприятеля, то вбивати інших представників свого виду буде вже не так огидно і лячно. Саме тому російська влада спрямовує дуже потужні ресурси на підсилення ненависті до ворожого для неї етносу — українців. Крім того, вона штучно сіє цей розбрат між різними соціальними групами українських громадян.

Не є новиною, що в Росії існує мережа дуже популярних сайтів, які постійно брешуть і сіють ненависть. Частину цих сайтів має бути заблоковано в Україні рішенням РНБО та указом президента. За якими критеріями сформовано цей перелік — незрозуміло. При цьому далеко не всі українські провайдери справді їх блокують.

Жителі України, що живуть в окупації, взагалі не знають про ці блокування. Безкоштовних курсів із медіаграмотності там також немає. Тому ці медіа там й досі популярні.Подивіться самі.

За даними сервісу Similarweb, cайт «Русская весна» має 15 млн 870 тис. відвідувань на місяць. Із них 29,7 % з України.

Згідно з громадськими моніторингами, він довгий час був заблокований на підконтрольній Україні території. Це означає, що його здебільшого читають наші громадяни, які залишилися на окупованих територіях.

Ще один подібний сайт — «Політнавігатор», має 3 млн 362 тис. відвідувань на місяць. Мешканців України в цій цифрі 33,62 % — тобто третина.

На сайті «Новоросінформ» відвідуваність менша — 1 млн 359 тис. відвідувань на місяць, але тут майже половина української аудиторії — 48,47 %.

Хто ці люди? Це наші співгромадяни. На якій саме території України вони живуть, сервіс Similarweb не уточнює. Але це й не важливо. Головне, що вони живуть на українській території, частина з якої окупована ворогом. І що за допомогою інформації можна дуже ефективно перетворювати на «гарматне м’ясо» жителів цієї території.

Завдяки пропаганді частина цих людей вважає себе громадянами Росії. І примусове громадянство, яке їм штучно нав’язане окупантами, тільки підсилює цю впевненість. Російська ж влада, за допомогою потужних сайтів із ненавистю, виконує роль головного ляльковода, який стравлює людей між собою за допомогою людожерської інформагресії. При цьому роздає частині цих людей реальну зброю та допомагає їм своїми найманцями та бойовими командирами. В результаті від цієї війни гинуть, у першу чергу, громадяни України.

А тепер погляньмо, що саме наші співгромадяни читали про інших наших співгромадян у минулому місяці.

За запитом «бандерівці» на вищеназваних трьох сайтах знайдено 14 публікацій. Усі вони містять хейт стосовно до українців. Ще тут знайшлося мінімум 23 тексти зі словом «каратель», у яких ненависть також — основний компонент. Крім того, на цих сайтах за місяць з’явилися десятки інших публікацій про «радикалів», «нацистів», «русофобів» та «екстремістів». Майже в усіх цих статтях об’єкт ненависті так чи інакше — різні соціальні групи жителів України.

Наприклад, одна зі статей на «Новоросінформі» має назву «Галичанская “карта”: как Запад использовал боевиков СС “Галичина” и УПА против СССР». Якщо маєте міцні нерви, можете це почитати, але я не раджу. Бо цей текст наповнений ненавистю і брехнею настільки, що стає моторошно. Ця стаття передрукована слово в слово ще на мінімум дев’яти подібних сайтах.

Ще один наочний приклад антигуманної гри зі свідомістю людей — оця публікація, в якій українців називають «бандерлогами». Або інший текст із ненавистю до українців, який передруковано ще на мінімум п’ятнадцяти не менш хейтерських медіа.

І на «десерт» — стаття, яка не просто сіє зневагу до українців та євреїв, вона повністю заперечує існування українців, як етносу.

Це тільки частина прикладів хейту, які я знайшла протягом одного місяця тільки на цих трьох сайтах. І весь цей хейт накопичується і щодня поповнюється там уже майже сім років. Потім це дослівно друкується на десятках інших подібних сайтів.

Наприклад, текст, що сіє ненависть до жителів Криму з українськими паспортами, є ще мінімум на шістнадцяти російськомовних сайтах.

Додамо сюди й потужні пабліки російських соцмереж. Цей самий текст є в пабліку «Однокласників», де 702 тис. підписників, а також в іншому пабліку, де ще 188 тис. підписників.

І навіть якщо на неокупованих територіях ці ресурси заблоковані, це не значить, що жителі України не читають це. Вони читають, і наповнюються ненавистю до інших жителів власної країни.

Ми не можемо просто так на це дивитися. Потрібно діяти вже зараз, не чекаючи на деокупацію цих територій.

Шо може зробити кожен з нас? Для початку — особисто поскаржитися на сторінки цих сайтів в іноземних соцмережах. Тому що вони сіють цей хейт також на фейсбуку, ютубі та у твітері.

Спільними зусиллями можна домогтися блокування цих каналів за системне розпалювання ворожнечі.

Варто зазначити, що в РФ існує доволі суворе законодавство, яке забороняє розпалювання ненависті. Як ми бачимо, російська влада його не застосовує для цих ресурсів. Зате активно використовує його для політичних репресій стосовно неугодних їй жителів Криму.

Саме тому дуже важливо досліджувати всі ці явища. Чим більше оприлюднено таких досліджень — тим більше шансів притягнути винних до відповідальності і добитися санкцій для виробників такого контенту. Зібрані факти допоможуть також сформувати подання в правоохоронні органи та міжнародні організації та задокументувати ці докази для урядів іноземних держав.

Навіть якщо зараз не вдасться змусити окупантів видалити цей контент зі своїх медіа, треба ретельно збирати докази таких злочинів. Бо в світі існують прецеденти, коли редакторів медіа саме за розпалювання ворожнечі судив Міжнародний кримінальний суд. Пригадаємо хоча би справу «Радіо тисячі пагорбів». Впевнена, що в нашому випадку справедливість точно запанує, бо ми маємо силу і спроможність її домогтися.

Ірина Сєдова у співпраці з Центром прав людини Zmina

 

70 queries in 0.073 seconds.