Правозахисні організації, зокрема Кримська правозахисна група, регулярно фіксують випадки брутального порушення Росією своїх зобов’язань як держави-члена ОБСЄ щодо прав людини на території окупованого Криму. Серед іншого, це численні факти нехтування забороною тортур та іншого жорстокого, нелюдяного або такого, що принижує гідність, поводження чи то покарання.
Таку інформацію 23 вересня 2019 року оприлюднив заступник керівника Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін за нараді ОБСЄ з людського виміру у Варшаві.
У першу чергу це стосується політично умотивованих справ щодо громадян України.
Цього року до України повернулася частина незаконно утримуваних у РФ громадян України.
Завдячуючи цьому, правозахисники дізналися нових фактів, які не могли бути відомі раніше через загрозу розправи з боку співробітників виправних закладів.
Як-от, наприклад, після звільнення політв’язня Володимира Балуха було продемонстровано відеозапис його свідчень, зроблений під час його перебування у виправній колонії (ВК) № 4 м. Торжок (Тверська область).
Балух детально змальовував тортури, яких йому було завдано у СІЗО № 1 м. Твер і у ВК-4 м. Торжок, після того, як він, у порушення Женевської конвенції (IV) був незаконно переміщений з території окупованого Криму до Росії.
15 березня 2019 р. Володимира Балуха катували співробітники СІЗО № 1 м. Твер. Українця били по п’ятках, по нирках, на голову одягали вологу пошиванку й били по вухах. Також він отримав близько 150 ударів електрошокером по спині, сідницям і ногам. Тортури супроводжувалися елементами сексуального насильства: електрошокер засовували в анальний отвір жертви. Знущання тривало близько півгодини.
28 березня 2019 року В. Балуха доправили до ВК-4 м. Торжок. Відразу після прибуття він був побитий групою з 8–10 співробітників ФСВП. Удари наносили ззаду, тоді як Володимир стояв обличчям до стіни з широко розставленими ногами, що саме по собі завдавало нестепних фізичних страждань. Його били в область нирок і печінки.
Балуха регулярно запроторювали до ШІЗО з надуманих приводів терміном на 15 діб. Наприклад, за те, що не привітався із співробітником ФСВП, не заправив робу тощо.
Температура у приміщенні ШІЗО не перевищувала 16 градусів тепла. Внаслідок переохолодження у Балуха почався гострий біль у суглобах, з’явився сталий головний біль.
Усе це призвело до значного погіршення стану здоров’я, він досі перебуває у лікарні Києва.
15 серпня, через закінчення терміну відбування покарання, був звільнений з колонії та повернувся до України Володимир Присич, фігурант так званої «справи українських диверсантів».
Присич був затриманий в 2016 р. у м. Севастополь людьми в машкарах без розпізнавальних знаків і доправлений з лантухом на голові до Сімферополя.
Присича прив’язали до стільця, до пальців його ніг примотали дроти. Тортури електричним струменем тривали не менше восьми годин, в цей час Присича примушували дати свідчення зізнання на камеру. Запис, де він зізнається у роботі на розвідку України, був зроблений наступного дня. У сюжеті телеканалу «Росія-1» було використано фрагмент, що триває менше хвилини й містить безліч склеювань. Насправді запис здійснювався впродовж двох годин, тому що внаслідок перенесених тортур і під впливом невідомих ін’єкцій Присич неодноразово втрачав свідомість і насилу міг читати заготовлений спецслужбами текст.
Згодом спецслужби відмовилися від звинувачень у шпіонажі. Замість цього до машини Присича підкинули наркотики, й стосовно українця було сфабриковано справу за ч. 2 ст. 228 КК РФ (Незаконне придбання, зберігання, перевезення, виготовлення, переробка наркотичних засобів).
Попри заяви захисту про застосування тортур, розслідування за цим фактом не відбулося, винних не було притягнуто до відповідальності.
Аналогічних тортур із застосуванням електричного струму зазнав Євген Панов, інший фігурант «справи українських диверсантів», звільнений у вересні цього року. Окрім того, що його також примусили дати свідчення зізнання на камеру, Євген був вимушений написати відмову від послуг адвоката, найнятого родичами, на користь адвоката за призначенням.
Пізніше, так само, як у випадку з В. Присичем, захист Панова отримав відмову від влади РФ у проведення розслідування за фактом застосування тортур на етапі слідства.
Символічно, що такі дії влади РФ порушують зобов’язання ОБСЄ у сфері людського виміру, ухвалені у Москві 1991 року. За цим документом держави зобов’язуються вжити ефективних заходів із забезпечення того, щоб утримання під вартою чи ув’язнення не використовувалися правоохоронними органами з метою примусу особи до зізнання, самообмови або надання свідчень проти іншої особи. Також документ містить описи зобов’язань органів влади під час розгляду скарг на тортури.
Через окупацію Криму РФ і в зв’язку з тим, що РФ вважає півострів своєю територією, вона не визнає мандат міжнародних організацій на роботу в Криму як частині України. Внаслідок цього жертви позбавлені стандартних міжнародних механізмів захисту від тортур.
У таких умовах катування й жорстоке поводження стали пересічною практикою, застосовуваною поліцією та ФСБ Росії. Такі методи дозволяють фактичній владі півострова примушувати затриманих давати свідчення зізнання, схиляти їх до укладення угоди зі слідством, схиляти до відмови від послуг адвокатів за договором на користь адвокатів за призначенням, котрі співробітничають з ФСБ.
Рекомендації до влади РФ:
Припинити практику незаконного переміщення громадян України з окупованого Криму на територію Росії.
Припинити застосування тортур, здійснити ефективне розслідування випадків уживання катувань, притягнути до відповідальності винних у застосуванні тортур і негайно звільнити усіх політичних в’язнів, незаконно утримуваних у РФ і окупованому Криму..
Допустити до роботи у Криму міжнародні організації, шо мають мандат на здійснення своєї діяльності в Україні, зокрема Моніторингову місію ОБСЄ.
Допустити незалежних медичних експертів для проведення обстеження громадян України, котрі утримується у місцях несвободи в Росії та на території окупованого Криму.
Припинити політично умотивоване переслідування громадян України й безумовно звільнити жертв такого переслідування.
