Російська пропаганда та “культура” мають прямі смертоносні наслідки для українців. Про це під час сесії Ради з прав людини ООН на заході, присвяченому впливу російської дезінформації та пропаганди на права людини, заявила голова правління Кримської правозахисної групи і співкоординаторка Експертної мережі Кримської платформи Ольга Скрипник.
Вона навела конкретні приклади закликів російських “говорящих голів” до переслідування та знищення цивільного населення на окупованих територіях. Це трансформується у конкретні державні документи, як-от указ Путіна про стратегію боротьби з екстремізмом на 2025 рік, який слугує методичкою для ФСБ щодо нових методів переслідування громадян України, що залишаються вірними своїй країні на тимчасово окупованих територіях.
Зазначалося, що всі російські медіа заповнені закликами до бомбардування української інфраструктури, включно з цивільним населенням. Було наведено трагічний приклад ракетного удару по житловому будинку, який забрав життя 23 мирних мешканців.
Було порушено питання, чи усвідомлюють європейські країни, що Росія не зупиниться на Україні. Підкреслювалося, що зброєю Росії є також дезінформація та пропаганда, з якою досі недостатньо борються. Прозвучали конкретні приклади закликів російських пропагандистів до бомбардування Європи та агресії проти країн Балтії.
Анна Микитенко окреслила конкретні кроки, які ООН та іншим міжнародним організаціям слід було вжити вже давно:
- запровадити інструменти для розмежування свободи вираження поглядів та дезінформації, а також процедури подання скарг на держави чи осіб, які порушують ці правила;
- посилити механізми моніторингу для відстеження державних та інших кампаній масової дезінформації;
- висунути жорсткіші вимоги до гігантів соціальних мереж, таких як Meta та X, щодо забезпечення більшої прозорості їхніх алгоритмів;
- забезпечити постійну підтримку незалежних медіа та журналістів, особливо у регіонах зі зростаючою дезінформацією або в нестабільних зонах.
Олександра Коваленко з HURIDOCS навела приклади конкретної співпраці організацій громадянського суспільства, що допомагають протидіяти дезінформації. Було згадано про співпрацю Кримської правозахисної групи та HURIDOCS, завдяки якій було створено відкриту базу російських пропагандистів. Ця база містить інформацію про пропагандистів, російські медіа та докази їхнього підбурювання до скоєння воєнних злочинів та злочинів проти людяності в Україні, а також до агресії проти ЄС та демократичних країн. База доступна двома мовами і вже використовується для притягнення російських пропагандистів до відповідальності на національному рівні.
Російські наративи та їхній вплив детально проаналізовані у дослідженні “Злочини інформаційної війни”, над яким працювала команда у складі Ірини Сєдової, Юлії Крилової-Грек, Людмили Опришко, Анни Микитенко та Яни Салахової.
