Російська Федерація систематично притягує до відповідальності та обмежує права громадян України, котрі перебувають на окупованій території без документів, незаконно виданих органами РФ. Як-от, окупаційна влада часто застосовує до них норми врегулювання взаємин із зовнішніми мігрантами, що тягне за собою обмеження свободи пересування, працевлаштування та надання медичної допомоги, а також адміністративні покарання.
Кримська правозахисна група здійснила аналіз практики застосування в Криму в 2020 році статті 18.8 КпАП (Порушення іноземним громадянином або особою без громадянства правил в’їзду до Російської Федерації чи режиму перебування (проживання) в Російській Федерації). Ця стаття найчастіше застосовується владою РФ у Криму для переслідування громадян України, котрі не мають паспорта РФ.
Кримською правозахисною групою було задокументовано інформацію про ухвалення в “судах” Криму 718 постанов про призначення покарання за ст. 18.8 КпАП РФ і вивчено повідомлення про результати 568 з них. “Суди” другої інстанції скасували лише 5 таких рішень, інші – залишилися чинними.
У порівнянні з 2019 роком кількість таких справ зменшилася, що пов’язано з пандемією СОVID-19 і запровадженням через це норм, які дозволяють перебувати в Криму по закінченню 90 діб з моменту прибуття на час дії “режиму підвищеної готовності” (Указ президента РФ № 274 від 20.04.2020). Цю динаміку добре видно на графіку ухвалення постанов за ст. 18.8 КпАП протягом 2020 року. З 718 рішень 481 ухвалили в січні-березні та грудні.
З 568 опублікованих постанов за ст. 18.8 КпАП РФ, щонайменше 312 ухвалено щодо громадян України, 138 – щодо іноземних громадян, а також 118 – щодо осіб, чиє громадянство залишилося невизначеним. Варто зауважити, що влада РФ притягувала до відповідальності і іноземних громадян, котрі на момент окупації мали український дозвіл на перебування на території України.
Усі рішення, ухвалені за ст. 18.8 КпАП, постановляють покарання у формі штрафу. Загальна сума штрафів за ст. 18.8 КпАП РФ в Криму 2020 року склала щонайменше 1 520 000 рублів. Покарання у формі штрафу влада РФ ухвалювала й щодо громадян України, котрі після окупації отримали посвідку на проживання за російським законодавством, але не надали щорічне повідомлення до ФМС РФ.
Серед 568 вивчених ухвал у 170 з них окрім штрафу було призначено додаткове покарання у формі видворення з Криму. 2020 року мінімум 62 рішення про видворення було ухвалено щодо громадян України.
Результати моніторингу КПГ засвідчують, що в 2020 році найбільшу кількість рішень про видворення ухвалювали “суди” Ялти, Алушти, Євпаторії, Судака. Як і в 2019 році, в рамцях моніторингу зафіксовано високий відсоток рішень про видворення в судах південного берега Криму в порівнянні з кількістю таких рішень в інших районах. Приміром, у Судаку з 10 рішень 8 – це постанови про видворення, тоді як в Червоногвардійському районі з 31 рішення немає жодної постанови про видворення. В Ялті порушено найбільшу кількість впроваджень за ст. 18.8 (85 з 718 по всьому півострову), й майже третина з усіх рішень – видворення (52 з 171). Також “Ялтинський міський суд” став єдиним у 2020 році судом, де ухвалювалися рішення про примусове видворення з переміщенням до центру перебування іноземців.
КПГ заявляє, що депортація громадян України з окупованої території АР Крим і м. Севастополь порушує норми міжнародного гуманітарного права, право на свободу пересування та право на повагу до приватного й родинного життя, тому що внаслідок депортації відбувається розлучення з родинами.
Підставою для переслідування українців є відсутність документів, виданих окупаційними органами РФ, що також може розглядатися і як дискримінація за національною ознакою. Крім цього, переслідування громадян України на окупованій території України за відсутність російських документів, що, власне, примушує до отримання таких документів, – порушення статті 45 Гаазької конвенції (примус до присяги на вірність ворожої державі).
