Політично вмотивовані переслідування та дискримінація за ознакою проукраїнських переконань в Криму триватимуть і далі. Про це заявила керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник на прес-конференції в Києві.
За два роки засобами російських та підконтрольних кримських ЗМІ створена атмосфера нетерпимості та навіть ненависті до проявів української ідентичності. Починаючи від ставлення до українських активістів до загального негативного ставлення до української культури та мови. Політично вмотивовані переслідування та дискримінація за ознакою проукраїнських переконань в Криму триватимуть і далі. Для зміни ситуації необхідні дії, як від України, так і від міжнародної спільноти. Про це заявили правозахисники під час прес-конференції в Києві.
Керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник повідомила, що Росія створює в Криму атмосферу нетерпимості до всього українського, починаючи від української культури і мови. У Криму створюються міфи про те, що нічого українського там ніколи не існувало.
Ольга Скрипник вважає, що система, яка зараз діє у Криму, засуджує будь-яку ідею, якщо це не відповідає позиції Кремля. Міжнародні стандарти, права людини, єдність України – всі ці ідеї є, по суті, забороненими. На думку Скрипник, стаття 280.1 «Публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації» з’явилася в Кримінальному кодексі РФ саме через події в Україні. Вона передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. За цією статтею відкрито багато справ, зокрема проти народного депутата України Рефата Чубарова, проти українських журналістів Анни Андрієвської та Андрія Клименка.
«Нещодавній загрозливий приклад – застосування антиекстремістського законодавства проти цілого народу. 15 лютого 2016 року прокурор Криму Поклонська звернулась до суду з вимогою заборонити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу саме на підставі норм антиекстремістського законодавства РФ», – сказала Ольга Скрипник.
Анатолій Ковальський, громадський діяч Криму, доцент Чернівецького національного університету ім. Федьковича нагадав, як в Криму з моменту окупації російські спецслужби переслідували українських активістів, використовуючи затримання, викрадення і тортури людей.
«9 березня 2014 року ми з Андрієм Щекуном відправились на залізничний вокзал за переданою з Києва українською символікою. Після того, як ми забрали передачу, нас затримала так звана самооборона Криму. Нам скрутили руки, зав’язали очі та відвезли у невідомому напрямку. Пізніше вдалося дізнатися, що нас тримали у приміщенні обласного військкомату. Окрім самооборони там були і чеченці, і представники російських спецслужб.
Нас протримали у полоні тиждень. Очі весь час були зав’язаними, але по звуках було чутно усе, що відбувалося. Двадцятилітній юнак чотири дні мовчки терпів тортури і знущання, поки його товариші не змогли виїхати з Криму. Мені трошки пощастило, раніше по роботі я був добре знайомий з керівником «Беркуту», і він сказав, щоб мене більше не били. Андрію Щекуну було дуже важко перші чотири дні – били, стріляли по руках, підключали струм.
По звуках, що можна було почути, принаймні трьох чоловік там було вбито. Нарешті 20 березня нас вивезли на Чонгар і звільнили», – розповів Анатолій Ковальський.
Ольга Скрипник додала, що Кримська правозахисна група зафіксувала щонайменше вісім випадків зникнення людей саме за політичними мотивами. Але це лише ті випадки, які нам відомі. І жодна людина на сьогоднішній день не притягнута до відповідальності. Є багато імен українських активістів, які і досі не були знайдені, їхня доля невідома.
Світлана Кочерга, професорка Національного університету «Острозька академія», розповіла, як у Криму системно знищують українську освіту, і, незважаючи на це, є приклади, як кримчани намагаються зберегти українську культуру в Криму.
Світлана Кочерга: «Музею Лесі Українки в Криму виповнилось 25 років, насьогодні він зачинений (офіційно на ремонт, до кінця 2017 року).
«Музею Лесі Українки в Криму виповнилось 25 років, на сьогодні він зачинений (офіційно на ремонт, до кінця 2017 року). Українська школа-гімназія у Ялті стала російською, цей острівець майже знищено. Вища школа – її практично не існує, є федеральний університет. Але в інженерно-педагогічному університеті, який в Криму звикли називати кримськотатарським, фахівці всіх напрямків ще продовжують вивчати українську мову та літературу», – доповіла вона.
За словами активіста Володимира Чекригіна, щоб потрапити до уваги «правоохоронних» органів, не потрібно вести блог чи демонструвати активну громадську позицію: достатньо поставити «лайк» у соціальний мережі, і тебе «відвідають» з профілактичною бесідою. До ФСБ можуть викликати просто через анонімний донос.
Він розповів, що на побутовому рівні формується негативне сприяння всього українського. «Насаджується думка, що таких людей в Криму взагалі не повинно бути. Поширюються заклики звертатися до ФСБ щодо підозрілих дій сусідів. Певні злочини влада по суті буде робити руками своїх громадян. За два роки склалася дуже негативна атмосфера ненависті до певної категорії людей. Як приклад, на Севастопольському політичному форумі створили групу «палимо бандерлогів», куди люди почали направляти інформацію щодо «неблагонадійних». Це були не лише посилання на персональні сторінки у соцмережах, повідомили навіть номер телефону та маршрут, яким людина водить свою дитину до дитячого садочку», – сказав Володимир Чекригін.
Завершуючи прес-конференцію, Ольга Скрипник зазначила: «Для нас найбільш актуальним є питання, яким шляхом захищати права людини у такий ситуації. «Справи 26 лютого», справи Олександра Костенка юридично взагалі не може існувати, але вони є, і це залежить не від стандартів прав людини, не від законодавства, а від політичної ситуації, від особистої волі певних людей.
Також є інша сторона – це міжнародний вплив, і це може також змінювати ситуацію. Точно можна сказати, що ситуація саме з переслідуванням у найближчий час залишиться без змін. Переслідують не тільки людей у Криму, а також і громадян РФ за їх громадську позицію, наприклад, щодо Криму. Зараз Росія швидко змінює своє законодавство з метою посилення тиску на будь-яку опозицію. Тому ці тенденції не дають можливості робити позитивні прогнози.
Але ситуація може змінитися, це залежить як від України, так і від подальших дій міжнародної спільноти. Важливо також інформування щодо протиправних дій з боку системи, фіксування і збір фактів, надсилання їх до відповідних інстанцій і застосування юридичних інструментів для захисту людини. Ми сподіваємось, що настане час відповідати керівництву РФ за події в Криму, тому Україна повинна мати всю інформацію про порушення».
