У Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів правозахисники назвали імена причетних до переслідування та тиску на незалежних журналістів в окупованому Криму.
зверт
За словами голови Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник, щонайменше 15 громадянських і цивільних журналістів росіяни незаконно утримують в окупованому Криму. Всі вони ув’язнені за сфабрикованими справами.
Вона нагадала, що серед незаконно утримуваних окупантами журналістів – Олексій Бессарабов, Владислав Єсипенко, Сейран Салієв, Марлен Асанов, Тимур Ібрагімов, Сервер Мустафаєв, Осман Аріфмеметов, Ремзі Бекіров, Руслан Сулейманов, Рустем Шейхалієв, Амет Сулейманов, Асан Ахтемов, Ірина Данилович, Вілен Темер’янов, Ернес Аметов, а також Наріман Джелялов – заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, ув’язнений, зокрема, й за те, що намагався висвітлювати правду про події в Криму.
Правозахисники нагадали про публічний перелік злочинців, які працюють у Криму і займають високі посади в силових структурах:
-Андрій Гіба, заступник начальника “слідчого відділу УФСБ Росії в Криму” – переслідував Владислава Єсипенка та інших політв’язнів;
-Ганна Туробова, “прокурорка” “прокуратури Криму” – переслідувала Ірину Данилович та інших політв’язнів;
-Олександр Мордовін, суддя апеляційного військового суду РФ (станом на лютий 2022 року) – переслідував Османа Аріфмеметова та інших політв’язнів;
-Олег Єгоров, суддя апеляційного військового суду РФ – переслідував Ремзі Бекірова та інших кримських політв’язнів;
-Анатолій Солін, суддя апеляційного військового суду РФ (станом на листопад 2022 року) – переслідував Амета Сулейманова та інших політв’язнів;
-Антон Цикуренко, “суддя” “Київського райсуду” Сімферополя – переслідував Османа Аріфмеметова, Ремзі Бекірова та інших політв’язнів;
-Ігор Костін, суддя південного окружного військового суду РФ (станом на липень 2022 року) – переслідував Амета Сулейманова та інших політв’язнів;
-Ігор Надолінський, прокурор управління із забезпечення участі прокурорів у розгляді кримінальних справ судами прокуратури Ростовської області (станом на 2021 рік) – переслідував Амета Сулейманова та інших 22 кримських політв’язнів;
-Вадим Мєркулов, керівник “експертного підрозділу УФСБ РФ по “Республіці Крим та місту Севастополь” – переслідував Амета Сулейманова та інших кримських політв’язнів;
-Сергій Винник, суддя апеляційного військового суду РФ (з 2019 року) – переслідував Тимура Ібрагімова, Сейрана Салієва та інших кримських мусульман;
-Сергій Махньов, “старший слідчий з особливо важливих справ” “слідчого відділу” УФСБ Росії у “Республіці Крим та Севастополь” – переслідував Рустема Шейхалієва та інших кримських політв’язнів.
Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко повідомила, що з початку повномасштабної агресії ZMINA зафіксувала в Криму 142 випадки атак та погроз щодо журналістів, редакцій традиційних та онлайн-видань, телеграм-каналів, а також онлайн-активістів. З них 82 випадки задокументовані у 2022 році та 60 випадків – з початку 2023 року.
За її словами, найбільш поширеними методами атак на працівників ЗМІ та цивільних журналістів є атаки з використанням юридичних механізмів, включаючи затримання, арешти та штрафи за звинуваченнями в адміністративних правопорушеннях, а також кримінальне переслідування журналістів.
Вона нагадала, що окупанти систематично відмовляють у лікуванні кримським політв’язням.
“Одним із механізмів тиску на політичних в’язнів є ненадання медичної допомоги, що, відповідно до Женевських конвенцій, визнається як застосування тортур, тобто є грубим порушенням прав людини. Серед незаконно ув’язнених журналістів є ті, хто має хронічні захворювання, інвалідність, чи набули серйозних хвороб вже під час ув’язнення. Це Ірина Данилович, яка у СІЗО Сімферополя перенесла інсульт та отит, в результаті чого втратила слух на одне вухо. Це Амет Сулейманов, який потребує операції на серці, і для якого ув’язнення несе смертельні ризики. Це Владислав Єсипенко, журналіст Крим Реалії, який був викрадений у Криму, незаконно ув’язнений та пережив тортури. Працівники і керівники пенітенціарних установ та медичних служб відмовляють у наданні меддопомоги, тобто відхиляють скарги політв’язнів на погіршення здоров’я, забороняють відвідувати лікаря, отримувати ліки від родичів або забирають в них ліки під час етапування”, – наголосила Вікторія Нестеренко.
Російська влада не тільки не карає службовців та силовиків, які свідомо не надають допомоги хворим політв’язням, а й, навпаки, робить усе для того, щоб приховати злочини цих людей. Безкарність і бездіяльність сприяють новим і новим злочинам, переконана дослідниця КПГ Ірина Сєдова. За її словами, правозахисники вже зібрали докази на понад 90 злочинців, які дотичні до переслідування 15 журналістів. Всі ці докази будуть передані до правоохоронних органів.
“За переслідування одного кримського журналіста відповідає кілька десятків людей. Це не тільки представники ФСБ та слідчого комітету, сюди також включені працівники служби виконання покарань, які сприяють тортурам та створюють нелюдські умови утримання для ув’язнених журналістів. Також до цього переліку винних ми включили і представників медичних установ, які працюють в місцях позбавлення волі. Адже саме ці працівники в першу чергу винні в тому, що свідомо не надають ув’язненим журналістам та блогерам медичну допомогу”, – каже Ірина Сєдова.
Правозахисники передадуть інформацію та докази щодо всіх злочинців до державних органів для відкриття кримінальних проваджень і накладення санкцій. Також ці списки передадуть представникам країн Євросоюзу та США для занесення цих осіб до санкційних списків на міжнародному рівні.
Проте, за словами Ірини Сєдової, оприлюднені списки окупантів – лише верхівка айсбергу.
“В цьому публічному переліку тільки ті, кого ми наразі пропонуємо включити в санкційні списки. Окрім цього, ще є рецидивісти, які давно вже під санкціями – і все одно залишаються безкарними. Загалом в нашій з колегами спільній базі більш ніж 90 осіб, яких ми підозрюємо саме в переслідуванні кримських журналістів. Деякі злочинці підозрюються в переслідуванні одразу кількох журналістів і блогерів. Особлива відповідальність за ці злочини також лежить на представниках російської прокуратури і на судейському корпусі. Прокурори закривають очі на тортури, а судді фальсифікують кримінальні справи на безневинних людей. Саме тому наразі громадянське суспільство разом із правоохоронними органами має докласти максимум зусиль, щоб врешті решт всіх винних притягнути до відповідальності”, – наголосила Ірина Сєдова.
