Ввечері 28 червня з російського полону в межах обміну Україна повернула десятьох цивільних громадян, серед них — перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, якого окупанти у Криму засудили у 2022-му до 17 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Цивільних заручників вдалося звільнити у рамках 53-го обміну полоненими між Україною і Росією. До цього обмін політв’язнів відбувався у вересні 2019 року. Майже п’ять років РФ блокувала повернення українських громадян, яких незаконно утримувала.
Журналісти Суспільне Крим поспілкувалися з правозахисниками, родичами політв’язнів та Представництвом президента України в АРК, аби з’ясувати, що означає обмін Джеляла і ще дев’яти цивільних громадян та чи є надія на скоріше повернення решти політв’язнів.
Джелял — один з понад 200 кримських політв’язнів, яких Росія засудила за політично вмотивованими справами. Окупанти затримали першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу у вересні 2021 року, майже одразу після його участі у міжнародному саміті Кримської платформи у Києві. 2022-го чоловіка звинуватили у “диверсії на газопроводі” в селі Перевальне у Криму, засудивши до 17 років ув’язнення у колонії суворого режиму.
Разом із ним за цією ж справою затримали ще двох кримськотатарських активістів — братів Асана і Азіза Ахтемових, їх ув’язнили на 15 і 13 років, вони досі перебувають за ґратами у російській в’язниці.
Голова правління Кримської правозахисної групи (КПГ) Ольга Скрипник розповіла для Суспільне Крим, що справа, за якою був ув’язнений Джелял — одна із найпоширеніших на окупованому півострові.
“Там було звинувачення у “диверсії”, “вибухівці” (зберіганні вибухових речовин — ред.) тощо. Це доволі типові справи, їх зазвичай відкривають проти проукраїнських активістів. Зараз, особливо, після 2022 року, таких справ стало значно більше. Понад 35 людей сидять за такими звинуваченнями”, — зазначила Скрипник.
Станом на 1 липня, окупанти незаконно ув’язнили 217 кримчан, з них 132 — кримські татари, повідомила у коментарі Суспільне Крим постійна представниця президента України в АРК Таміла Ташева.
“Що становить понад 60% ув’язнених, тоді як за переписом 2001 року кримські татари становили 12,1% від загального населення Автономної Республіки Крим. Серед політв’язнів — журналісти, політичні та громадські активісти, правозахисники, релігійні діячі”, — сказала вона.
Водночас Скрипник вважає, що таких політбранців може бути більше, адже доступу навіть в незалежних адвокатів до кримських та російських СІЗО, де утримують в’язнів Кремля, немає. Також у Криму не працюють міжнародні правозахисні організації.
“Звільнення Джеляла дає надію на повернення брата”
За сфабрикованою кримінальною справою про “замах на теракт” окупанти засудили до 15 років позбавлення волі активіста та художника з Євпаторії Богдана Зізу. Кримчанину закидають, що він облив будівлю окупаційної міськадміністрації фарбою та нібито намагався підпалити її.
“Обмін Нарімана Джеляла для мене став несподіванкою. Богдан з Наріманом у Сімферополі перебували поряд у камерах, переписувалися, я знаю, що вони підтримували зв’язок. Богдан дуже вболівав за те, щоб Нарімана та інших політв’язнів скоріше визволили”, — розповіла для Суспільне Крим сестра політв’язня Олександра Баркова.
Вона зізналася, що повернення з полону Джеляла дає надію на те, що можуть обміняти її брата теж.
“Насправді за ці роки, поки Богдан перебуває в ув’язненні, я з цією надією вже навчилася жити. Це такі емоційні гойдалки — від повної безнадії, до відчуття, що от-от зараз вже обміняють Богдана і він буде вдома. І скажу чесно, що повернення Нарімана для мене стало емоційним ударом, в хорошому сенсі, передусім тому, що я дуже рада за його родину і за нього. Але також ця новина мене емоційно підкосила, тому що я розумію: обмін з Богданом може бути як дуже скоро, так і дуже нескоро. Бо я розумію, що ми маємо справу з Росією”, — зазначила Баркова.
Водночас вона уточнила, що Зіза має подібні характеристики, як у Джеляла для росіян — він цивільний, політв’язень та був засуджений за тероризм до 17 років, а також має нав’язаний росіянами паспорт громадянина РФ.
“Тому це дійсно вселяє надію, що політв’язні отакої категорії, вони підлягають обміну. Тому я дуже сподіваюсь на обмін брата”, — додала сестра кримського активіста.
Баркова наголосила, що Наріман Джелял — це перший кримський політв’язень, якого обміняли після початку повномасштабного вторгнення. Жінка висловила надію, що це тільки початок у плані обміну політв’язнів.
За її словами, Зіза перебуває у в’язниці російського міста Владимир. Новини від брата отримувала кілька тижнів тому, тоді він почувався задовільно. Але наразі політв’язень не відповідає на листи з невідомої причини.
“Чи ці листи, може, не проходять цензуру. Тому не можу сказати стовідсотково, в якому він зараз стані. Останній лист я від нього отримала два тижні тому. Можливо, навіть три тижні тому”, — додала Баркова.
“Щонайменше 30 політв’язнів-кримчан перебувають у критичному стані”
За даними правозахисниці Ольги Скрипник, через серйозні проблеми зі здоров’ям щонайменше 30 політв’язнів з окупованого Криму перебувають у критичному стані.
“Це хвороби серця, це хвороби нирок, різні хронічні захворювання, які загострилися. Це окрема справа Ірини Данилович — громадянської журналістки, яка була ув’язнена у 2022 році, вона частково вже втратила слух. Тобто, це щонайменше 30 людей, які в дуже критичному стані”, — повідомила вона.
Голова правління КПГ уточнила, що йдеться не лише про те, що ці люди втрачають здоров’я — для них незаконне ув’язнення може закінчиться смертю. Деякі бранці Кремля потребують не тільки медичного нагляду, а й оперативного втручання, чого не роблять у російських місцях позбавлення волі. Водночас передачі з ліками, які надсилають родичі, політв’язні здебільшого не отримують.
“Там більшості не надається медична допомога або надається дуже поверхнева, яка не врятує людину від смерті. Проблема в тому, що більшість з цих людей мають серйозні хвороби, але їх неможливо діагностувати, тому що Росія не проводить діагностики засудженим. Тому люди можуть просто не вижити там. Як це вже трапилося з Костянтином Ширінгом і Джемілем Гафаровим, які загинули у 2023 році від ненадання медичної допомоги. Тобто Росія чітко знала, що люди помруть без ненадання медичної допомоги і вона її не надала”, — пояснила Скрипник.
Як зазначила Таміла Ташева, на жахливі умови та ненадання необхідної медичної допомоги скаржаться більшість бранців Кремля. Зокрема, нещодавно в незаконно ув’язненого Рустема Сеїтмеметова у в’язниці стався інфаркт міокарда. Проблеми зі здоров’ям має і 58-річний Руслан Месутов, який вимушений голодувати, бо, всупереч його релігійним переконанням, кримського татарина годують їжею зі свининою, яку не їдять мусульмани.
Крім того, невідомо, як насправді почувається екскомандир розвідувального корабля ВМС України “Славутич” Олексій Кисельов, викрадений росіянами у Генічеську Херсонської області після повномасштабного вторгнення та засуджений до 8,5 років позбавлення волі.
“У своїх листах він заспокоює родичів, каже про “нормальні умови” та “задовільний стан”, проте на фото із судового процесу родичі помітили, що він значно втратив вагу. Окрім цього, у 2022-му пан Олексій оголошував голодування через відмову у наданні йому медогляду після російських тортур, під час яких йому зламали чи пошкодили руку”, — додала Ташева.
“Звільнення частини кримських бранців Кремля — безумовна дипломатична перемога”
За словами представниці президента України в АРК, після обміну Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Володимира Балуха та Едема Бекірова у вересні 2019 року, звільнення кримських політв’язнів, фактично, було призупинене, адже кремлівська влада не була готова віддавати бранців з окупованого Криму.
“Те, що після стількох років нарешті вдалося звільнити частину кримських бранців Кремля — безумовна дипломатична перемога. Однак, нам потрібно пропрацювати ефективний механізм для звільнення інших цивільних заручників”, – наголосила Ташева.
Вона заявила, що Україна готова здійснювати взаємний обмін цивільних на цивільних, але РФ хоче українських заручників обмінювати на військовополонених, що заборонено нормами міжнародного права.
Водночас Ольга Скрипник вважає, що звільнення із полону Нарімана Джеляла — це надія для рідних інших політбранців, які перебувають за ґратами. За її даними, загалом до 2022 року у рамках обміну Україна звільнила вісьмох політв’язнів. Відтоді це перше повернення кримського бранця.
“Це почалося з Геннадія Афанасьєва — це саме кримчанин і він був першим з них. Він загинув у 2022 році на війні, захищаючи нас у лавах ЗСУ. Його якраз повернули тоді в Україну в рамках обмінів. Потім це були Ахтем Чийгоз і Ільмі Умеров — це якраз відбулося за посередництва Туреччини. Потім великий обмін, який ми пам’ятаємо, з 2019 року. Тоді ще п’ятеро кримчан повернулося. Серед них Олег Сенцов, Саша Кольченко, Володимир Балух, Євген Панов і Едем Бекіров. Ось і це все, власне — вісім людей, яких взагалі за весь цей період змогли повернути в рамках обміну”, — розповіла правозахисниця.
На її думку, звільнення з полону Джеляла і ще дев’ятьох цивільних могло стати результатом домовленостей на Саміту миру, який відбувся у Швейцарії 15-16 червня. Зокрема, про участь Ватикану в поверненні десятьох українців говорив президент Володимир Зеленський.
“Ми чули, що за результатами Саміту миру деякі країни, в тому числі й Ватикан, на закритій зустрічі сказали, що готові долучатися до повернення цивільних. І запропонували свої канали комунікації. Можливо, це якраз наслідок цих домовленостей. Тому це, безумовно, великий крок вперед, який дає надію, на повернення решти бранців”, — зазначила Скрипник.
За її словами, багато факторів залежатиме від подій на фронті, політичної ситуації, а також позиції інших країн-партнерів України. Адже перемовини з Росією — це завжди нестабільно. На запитання, які країни можуть бути залучені до звільнення політв’язнів, Скрипник зауважила, що здебільшого це не публічна робота.
“Ми всього списку не знаємо, і я думаю, що не будемо знати. Але частина з цих країн не є прямими партнерами України. Вони якраз здебільшого мають зв’язки з Росією. Але можуть вести такі перемовини. Ми знаємо, що деякі країни активно почали працювати над поверненням дітей ще з 2023 року”, – повідомила голова правління КПГ.
“Тема звільнення політв’язнів має бути публічною”
Наріман Джелял у своїй промові одразу після повернення в Україну заявив, що хоче долучитися до процесу звільнення інших бранців, яких утримує Росія.
“Хочу сказати — там у полоні, залишається ще дуже багато чудових, справжніх патріотичних хлопців і дівчат, які чекають. І я особисто готовий долучитися з цього моменту до того, щоб повернути їх якнайскоріше додому”, — сказав він журналістам.
Водночас сестра політв’язня Богдана Зізи переконана, що треба публічно говорити про політв’язнів Кремля, адже це може гарантувати людині безпеку та вберегти від катувань.
“Для обміну Богдана, я думаю, що потрібно чинити розголоси далі. І потрібно не забувати про політв’язнів. Я вважаю, що публічність для бранців Кремля — це майже повністю дорівнює “безпека”. Тому що навіть за прикладом Богдана, у перші місяці, коли ми думали, що він зник безвісти, у росіян, мені здається, не було в планах розповідати, де він. Бо насправді Богдан — сирота. Якщо він зникне, то, нібито, ніхто не помітить”, — заявила Баркова.
Правозахисниця Ольга Скрипник теж вважає, що тема звільнення політв’язнів має бути медійною, адже не всі дипломати інших країн обізнані, що росіяни тримають у заручниках не тільки військових, а й цивільних.
“Коли ми починали про це говорити, багато хто з політиків і дипломатів говорили: “Як?!Такого не може бути, вони ж хапають тільки військових! У них немає цивільних!” І багато хто з дипломатів не міг собі вкласти в голову картинку про те, що Росія може просто так хапати тисячі цивільних і катувати їх незрозуміло для чого. Тому публічність щодо самої проблеми має бути”, — пояснила вона.
