Наприкінці жовтня у Празі відбувся Другий Парламентський саміт Кримської платформи, в якому взяли участь представники 51 країни світу, а також представники 6 міжнародних організацій. Напередодні саміту вже традиційно відбулись панельні дискусії за участі українських та міжнародних експертів, представників парламентів та урядів, організаторами яких була Експерта мережа Кримської платформи. Про підсумки саміту і розширення формату в ефірі програми «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар розповіла Ольга Скрипник, координаторка Експертної мережі Кримської платформи, голова правління Кримської правозахисної групи.
Валентина Самар: Цьогоріч участь у парламентському саміті брали на шість країн більше. Збільшилась персональна кількість учасників. Все це відбувається на фоні дещо плаксивого настрою українських і західних ЗМІ про те, що інтерес до України і підтримка падає. Ви розділяєте такі оцінки?
Ольга Скрипник: Збільшення кількості країн-учасниць говорить про те, що підтримка точно не зменшилась. Просто стане складніше працювати з деякими питаннями, оскільки зона конфліктів розширюється. З іншого боку, це, навпаки, може привернути більше уваги до України. Україна все одно залишається центром цих міжнародних збройних конфліктів, бо, так чи інакше, до них усіх причетна Російська Федерація.
Дуже важливо, що сама Кримська платформа стала набагато ширшою. Це платформа з питань реінтеграції і деокупації територій, окупованих як до 24 лютого, так і після. Окрім країн доєдналися також міжпарламентські асамблеї і міжнародні міжурядові організації.
Всі заяви були однозначні: підтримка України і деокупації Криму. Вже не стоїть питання, а чи військовим шляхом повертати Крим? Цілком зрозуміло, що мова вже не йде про дипломатичний шлях, а виключно про військовий.
Валентина Самар: У спільній декларації є новації. Перш за все засудження виходу Росії з зернової угоди і її дій, які загрожують торговельному судноплавству і світовій продовольчій безпеці. Як часто на саміті звучало слово «санкції»? 12-й пакет Європейського Союзу, який мав бути прийнятий якраз у дні проведення саміту, досі не ухвалений.
Ольга Скрипник: Мені здається, головна новація декларації — дуже чітко підкреслений негативний вплив РФ саме на міжнародний вимір. Питання не в україно-російських відносинах, а в тому, що РФ є загрозою для більшості нормальних країн.
Але тут важливий момент. Коли приймається декларація, кожне слово треба погодитися з усіма країнами, які мають дуже різні точки зору. Так, вони всі підтримують Україну, але є нюанси, в тому числі і по санкціях. Тому попри наше бажання чітких формулювань, доволі багато з них були доволі широкими, на мою думку.
Після саміту я була в Брюсселі, де ми теж піднімали питання санкцій. Більше з точки зору прав людини, бо в цьому наша експертиза. Дійсно не всі прогнозовані санкції ухвалені. Мені важко сказати на 100% в чому причина. Я думаю, що деякі процеси зараз гальмуються через напад ХАМАСу. Це теж впливає на світову політику, на ухвалення певних міжнародних рішень.
Друге — події після 24 лютого показали кризу більшості міжнародних інструментів. Навіть там, де санкції застосовані, деколи немає серйозних механізмів у випадку їхнього порушення. Пакети можна ухвалювати довго, але чи буде відповідальність за порушення? Перелік людей, які причетні до грубих порушень прав людини, може бути без кінця розширений. Але чи зупинить це порушення? Цьому питанню недостатньо уваги приділяється.
Мені здається, що варто говорити про міжпарламентські, регіональні або тематичні напрямки. В деяких країнах, наприклад, є складнощі з удосконаленням законодавства. Є міжнародний або міжурядовий рівень санкцій, а є окремі країни, наприклад, та сама Чехія. Чеський уряд дуже мало людей вніс у санкційні списки. Тому я б розділяла на міжурядові і національні санкції. На рівні окремих країн, які входять до Кримської платформи, ця тема недоопрацьована.
Валентина Самар: Заходи, які організувала експертна мережа Кримської платформи, мали на меті залучити міжнародних експертів до обговорення кримської проблематики. Були організовані дві панельні дискусії, які їхні результати?
Ольга Скрипник: Програма була ширшою, ніж один день саміту. Були організовані пресконференція для чеських медіа, ми бачили доволі багато матеріалів за результатами. Багато питань, які здавались нам очевидними, не є очевидними в суспільстві. Не тільки на рівні саміту і держав, але і на рівні чеських ЗМІ є великий запит щодо майбутніх дій України з деокупації Криму. Зокрема, що ми будемо робити з росіянами? Це було одне із ключових питань, яке нам ставили і на політичному рівні, і чеські медіа.
У міжнародному форматі експертні дискусії нам вдалося організувати завдяки підтримці Чеської Республіки. Цього року вони висловили бажання підтримати не тільки саміт на державному рівні, але й експертів. Ми вдячні за допомогу. Завдяки їй змогли привезти міжнародних експертів і нашу національну групу. Було дві центральні теми. Безпекова — які реалістичні сценарії виходу Росії з Крим. Друге — наскільки можливі дипломатичні шляхи.
Деякі з моїх колег були дуже категоричними. Наприклад, Олександр Хара (експерт Центру оборонних стратегій) сказав, що лише Головнокомандувач Валерій Залужний є нашим дипломатам у розмові з РФ. Експерти з теми безпеки говорили, що ми готові до всіх рішень — дипломатичних і політичних — але Росія не розуміє іншої мови, крім мови сили і мови зброї. Тому багато говорили про військову підтримку України.
Друга панель була спрямована, в першу чергу, на реінтеграційні процеси і відповідальність. Піднімалося питання, чому Україна досі не ратифікує Римський статут?
Був дуже корисний досвід міжнародної експертки, колишньої прокурорки Міжнародного трибуналу по Югославії. Вона говорила про виклик, який стоїть перед нами. Від того, як ми вирішимо питання притягнення агресора до відповідальності, залежатиме майбутнє не лише Криму, а всієї України. І це питання не стільки до інших країн, скільки до нас самих.
Валентина Самар: Політика України щодо росіян у Криму вже сформульована, озвучена і опублікована. Звідки таке занепокоєння?
Ольга Скрипник: Тут декілька причин. Об’єктивна — для країн, які надають нам військову підтримку, важливі гарантії завершення і неповторення збройного конфлікту. Вони хочуть розуміти, чи Україна усвідомлює всі виклики, з якими вона зіткнеться. Мені здається, Україна дуже чітко відповіла на це питання: ми добре розуміємо, що нас очікує у деокупованому Криму, і ми до цього готуємося.
Деякі моменти щодо росіян спровоковані впливом так званих «хороших рускіх» і російської пропаганди. На жаль, за кордоном вона і досі працює дуже активно і дуже ефективно. Це питання базується на певних історичних досвідах різних країн. Наприклад, на подіях Другої світової війни. Росія постійно маніпулює історичними подіями, важливими тим чи іншим країнам.
Зараз ключове питання — чи зможе Україна впоратися з росіянами, які незаконно приїхали у Крим після окупації, спираючись на стандарти прав людини? Ми відповідаємо на ці питання як правозахисники. Ми чітко розуміємо, що є дві групи людей. Ті, які скоювали злочини, мають нести відповідальність. І це взагалі не питання депортації. Вони мають нести кримінальну відповідальність, в першу чергу. Друге питання — звичайні люди, які, порушуючи наші закони і міжнародні норми, перебувають у Криму.
