У Європейському парламенті в десяті роковини окупації Росією Криму проаналізували, як саме Захід може допомогти Україні повернути Крим, згадали як колись крейсер «Москва» брав участь у навчаннях НАТО, та як квола реакція на анексію потягла за собою низку інших трагічних епізодів на Близькому Сході та в Африці. Про це пише Олена Абрамович для Крим.реалії.
В одній із зал у скляній будівлі Європарламенту в Брюсселі зібралися кілька десятків людей: співробітники парламенту, представники європейських аналітичних центрів та українского громадянського суспільства. Євродепутатів у кімнаті було двоє: представниця Польщі Анна Фотига, за сприяння якої організували захід, та її чеський колега Саша Вондра.
«Я сама з Криму, там мій дім. Але я була змушена полишити Крим у 2014-му (…) А тепер дуже часто я бачу, як ракети летять з мого дому, з Криму, в мій новий дім – Київ», – розповідає з трибуни Ольга Скрипник, голова Кримської правозахисної групи, координаторка Експертної мережі Міжнародної «Кримської платформи».
Здивувати присутніх Ользі важко – тема окупації Криму у стінах Європарламенту за 10 років звучала десятки, якщо не сотні разів у найрізноманітніших форматах: і на широких дебатах у великій сесійній залі, і на таких невеликих семінарах, як цей, що євродепутати організовують на важливі для них теми.
Щоразу на таких подіях хтось із кримчан ділиться з трибуни чи екрану історіями або статистикою про репресії від російської влади, депортації та переслідування. Євродепутати, у свою чергу, засуджують дії Кремля та критикують кволу реакцію європейських столиць. Проте з повномасштабним вторгненням Росії в Україну тут стали предметніше наголошувати – Україна має повернути Крим. А останні заяви від французького президента Емманюеля Макрона про необхідність повернення України до кордонів 1991 року для сталого миру, лише додали оптимізму дискусіям.
«Макрон правий», – заявив євродепутат Саша Вондра, згадуючи слова французького президента, що не варто виключати можливість відправки іноземних військ до України.
«Роль таких ядерних держав, як США, Велика Британія та Франція, тут надзвичайна. Тож так, вони взяли участь у Будапештському меморандумі, і вони не матеріалізували те, про що ми мріємо. Тому зараз важливо вирішити проблему і зупинити Росію», – сказав Вондра.
Умиротворення Росії
Зупинити Росію і повернути Крим можна лише військовим шляхом, наполягали учасники дискусії. Серед них – колишній директор інформаційного бюро НАТО в Москві, тепер старший науковий співробітник Центру східних досліджень Роберт Пшель. Він нагадав, як попередні примирливі ініціативи від Альянсу не спрацювали.
«Я був чиновником НАТО протягом 20 років і багато працював над партнерством. І, так, ми також мали партнерство з Росією, як і з Україною», – став розповідати Роберт Плешь і навів приклад про російський гвардійський ракетний крейсер «Москва», який у 2022-му знищили Збройні Сили України.
«Російський командний корабель «Москва», який тепер не над водою, а під, пам’ятаю, брав участь у навчаннях НАТО. А ще український корабель «Гетьман Сагайдачний» – такий був світ до 2014 року», – розповів Роберт Пшель і пояснив – це була спроба «розвинути певну форму нормальної співпраці з надією побудувати так звані основи європейської архітектури безпеки», яка не спрацювала.
«Я досі пам’ятаю рішення під час другого терміну правління адміністрації президента Обами створити коаліцію проти ІДІЛ у Сирії. І я пам’ятаю заяви, фактично по всій Європі, про те, що Крим важливий для Російської Федерації для успішної участі в цій коаліції проти ІДІЛ. Звичайно, це була частина російської дезінформації. І залучення Росії до коаліції проти ІДІЛ просто спровокувало подальші дії, як-от бомбардування Алеппо та інших місць», – розповіла Анна Фотига і додала, що потім були також вторгнення російських військових формувань групи «Вагнер» у низку Африканських країн.
Шлях до повернення Криму
«На сьогодні єдиним очевидним є військовий шлях повернення Криму. Тут можуть бути різні сценарії, включаючи як наявність бойових дій на території Криму, так і відсутність. Але зараз очевидно, що для звільнення Криму в будь-якому випадку будуть заходити Збройні сили України. Тому що вісім років чітко підтвердили, що дипломатичних та політичних шляхів насправді немає. Єдине, що розуміє Путін, це мова сили», – заявила Ольга Скрипник.
У коментарі Радіо Свобода Ольга пояснила, що Росія зараз посилено працює над поширенням наративів, що цей шлях не можливий. Саме тому дуже важливо доносити на міжнародних майданчиках позицію України з цього питання.
«Мої останні поїздки свідчать, що російська пропаганда тільки посилилася. І саме один із ключових стовпів цієї пропаганди крутиться навколо Криму. Грубо кажучи, про те, що «давайте домовимося про Донбас, але Крим залишиться російським». «Ви не впоралися з Кримом, тому що там усе проросійське». «Якщо тільки ви підете до Криму, ви викличите просто внутрішній конфлікт, бо там уже всі росіяни». Тобто зараз дуже багато чітких таких добре фінансованих російських нормативів, які в тому числі поширюються у Європі», – розповіла Скрипник і наполягла, що насправді в Криму зростає кількість людей, які борються за повернення України, Це учасники підпільних рухів, таких як «Жовта стрічка», «Бойові Чайки», «Атеш». Причиною цьому стало повномасштабне вторгнення Росії та звірства, про які кримчани дізналися після деокупації Київщини.
«Оскільки я сама з Криму і маю багато контактів, то можу сказати, що нейтральна частина, яка в принципі вважала, що нічого не зміниться, якщо прийде Росія, просто заміняться гривні на рублі, то саме після 2022 року, особливо, після злочинів у Бучі, Ірпені, відбувся суттєвий вплив на настрої цієї нейтральної частини людей. Вони всі підтримують зараз Україну, оскільки масштабність і просто абсолютна жорстокість цих злочинів відвернула їх від Путіна», – пояснила Ольга Скрипник.
Роберт Пшель також зауважив, що не варто вірити російській статистиці та фальшивим референдумам.
«Не забуваймо, що в 1991 році більшість жителів Криму проголосували за незалежність України. І немає даних, які б свідчили про те, що в 2014 році, якби був чесний референдум, результати були б іншими», – наполіг Пшель, додавши, що до 2014 року від меншин у Криму не було жодних великих заяв чи організованих скарг в ООН чи інші міжнародні організації.
Підсумувала дискусію Анна Фотига, зазвичивши, що окупація Криму була «дзвіночком пробудження для колективного Заходу, але не настільки сильним, як потрібно».
«Ми мусимо зрозуміти, що без рішучої поразки Росії в Україні ми матимемо проблеми в усьому світі. І не лише поблизу нас у східному сусідстві, але й на Близькому Сході, в Африці, Латинській Америці та в інших місцях», – резюмувала Фотига.
