Після початку масованої російської агресії проти України репресивний режим у Криму тільки посилився. Натомість, накопичений на півострові «досвід» боротьби проти свободи слова окупанти застосовують на інших загарбаних українських територіях. Про це йшлося під час освітньої зустрічі «У фокусі – Крим», яка відбулася 3 листопада в онлайн-режимі в Національній спілці журналістів України за участю українських медійників, студентів журналістських спеціальностей та правозахисників.
Сергій Томіленко також зазначив, що Росія поширює на нові окуповані території практику формування тут не лише своїх державних структур, а й місцевих організацій Союзу журналістів Росії. Їх очолили «гауляйтери», прислані з Росії. НСЖУ наполягає на виключенні СЖР із Європейської та Світової федерацій журналістів. Європейська федерація журналістів підтримує НСЖУ в тому, що за воєнні злочини на лаву підсудних мають потрапити серед інших і розпалювачі ненависті до України – російські пропагандисти.
Секретар НСЖУ, досвідчений кримський журналіст Микола Семена наголосив, що після початку широкомасштабної агресії ситуація зі свободою слова в Криму стала ще більш загрозливою, репресії проти журналістів, у тому числі громадських, посилюються. Крім того, свій кримський «досвід» загарбники поширюють і на інші окуповані території.
Журналістка-правозахисниця, керівниця служби забезпечення діяльності Кримської платформи Марія Томак зазначила, що після 2014 року в Криму відбулася повна «зачистка» незалежних професійних журналістів, і відповідальність за об’єктивне інформування про ситуацію на півострові взяли на себе громадські журналісти, зокрема, ті, хто працює в межах ініціативи «Кримська солідарність». Але зараз, після початку повномасштабної агресії, ситуація стала ще гіршою – переслідується будь-який вияв солідарності з Україною.
«Відомі випадки, коли людей затримають із «маски-шоу» тільки за поширення у вотсапі інформації про події на материковій Україні, – зазначила Марія Томак. – Ми бачимо, як репресивний режим, який поширювався на медійників, блогерів, громадських журналістів, розповзається, поширюючись також на людей, які просто інформують знайомих про те, що відбувається в Україні, і про воєнні злочини Російської Федерації».
Як нагадала очільниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, від 2014 року в Криму відбувалося систематичне знищення українських медіа та переслідування українських журналістів. Коли редакції вимушено залишили Крим, розпочалися системні переслідування кримськотатарських та інших проукраїнських активістів, лідерів громадської думки, в тому числі й громадянських журналістів. Так, громадянську журналістку Ірину Данилович було викрадено, на тривалий час позбавлено спілкування з адвокатом, піддано погрозам (одна з яких – вивезти у Маріуполь і там убити). Зараз проти неї застосовують поширену технологію – звинувачення у виготовленні вибухівки та зберіганні зброї.
За словами Ольги Скрипник, з 2021 року російські окупанти розпочали глушити і блокувати українські медіа не лише на території Криму, а й у сусідній Херсонській області. На частотах, де мали мовити українські ЗМІ, велася трансляція підконтрольних Росії кримських медіа.
«Зараз на окупованій Херсонщині ми бачимо прямий зв’язок між інформаційним простором і війною: Росія ще до масованого вторгнення готувала суспільство до нього, – наголосила Ольга Скрипник. – Крім того, Крим став тією базою, куди окупанти перевозять із Херсонщини та Запорізької області активістів і журналістів, звинувачуючи їх у державному тероризмі або участі в кримськотатарському легіоні імені Номана Челебіджіхана. Зараз у СІЗО Сімферополя – вже декілька десятків таких людей».
Ольга Скрипник також додала, що кримські ресурси Росія активно використовувала для формування за допомогою «мови ворожнечі» негативного образу українців і кримських татар, а зараз перейшла навіть до закликів до геноциду, що є міжнародним злочином.
Керівник проєкту «Крим.Реалії» «Радіо Свобода» Володимир Притула зазначив, що якщо в 2014-2021 роках у Криму відчувався тиск на свободу слова і вибіркові переслідування журналістів, то зараз переслідують усіх, хто намагається поширювати інформацію про те, що відбувається в Криму та в материковій Україні.
«Якщо в перші місяці російської широкомасштабної агресії люди намагалися викладати відео, ділитися інформацією, то зараз із кожним днем це робити стає дедалі важче, – сказав Володимир Притула. – Якщо раніше «Крим.Реалії» вдавалося зберігати свою кореспондентську мережу, то зараз через агресію, мобілізацію, репресії ми зіткнулися з тим, що частина наших громадських кореспондентів мусила залишити Крим із ще однією хвилею вимушених переселенців. Отримувати інформацію з півострова стає все важче і важче».
Відома кримська журналістка і правозахисниця, представниця ініціативи «Кримська солідарність» Лутфіє Зудієва зазначила, що останнім часом зацікавленість до Криму серед української і міжнародної громадськості суттєво зросла. Але висвітлювати кримські події тепер складно: якщо раніше можна було отримати прес-карту від котрогось із російських опозиційних видань, то зараз і ця можливість майже зникла: опозиційні редакції або закрилися, або виїхали за кордон.
Як наголосив Сергій Томіленко, журналісти України висловлюють солідарність Владиславові Єсипенку, якого за надуманим приводом засуджено в Криму до 5-річного ув’язнення, та іншим репресованим кримським журналістам. Владиславові Єсипенку НСЖУ присудила Національну премію за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка.
