У Варшаві, 19 вересня 2017 року, у рамцях найбільшої в Європі конференції з прав людини – Наради ОБСЄ з розгляду виконання зобов’язань, присвяченій людському виміру, Кримська правозахисна група (КПГ) провела тематичний захід «Права людини та російська мілітаризація. Наслідки та загрози».
За 3,5 роки окупації КПГ зафіксувала зачну кількість порушень прав людини, до яких причетні військові Російської Федерації та представники парамілітарних формувань. Серед них – захоплення власності, зокрема й квартир українських військовослужбовців і приватних підприємств громадян України.
«Козаки й так зване «ополчення» Криму – ці формування причетні й до більш тяжких злочинів, серед яких вбивства, насильницькі зникнення, незаконні позбавлення волі, катування. Окрім того, російська влада використовує парамілітарні об’єднання для нападів і залякування всіх, не згодних з політикою Кремля. Такі злочини не розслідуються місцевою владою, що створює атмосферу безкарності для представників цих формувань. Фінансування ополченців з бюджету Криму свідчить про неприховану підтримку владою такої «тіньової армії». Дії військових Російської Федерації та підконтрольних їй парамілітарних формувань треба розглядати й як військові злочини», – повідомила експерт КПГ Ірина Сєдова.
За інформацією Ірини Сєдової, винятково нагальною є проблема мілітаризації суспільного життя на півострові, у першу чергу, – освіти. Де-факто влада з цією метою регулярно проводить масові воєнізовані заходи, під час яких дітей вчать основам воєнної справи та поводженню зі зброєю. Це називають «воєнно-патріотичним вихованням», і на це виділяються кошти з бюджету Російської Федерації та Криму.
Правозахисниця нагадала, що женевська конвенція від 12 серпня 1949 року «Про захист цивільного населення під час війни» забороняє будь-яку пропаганду добровільного вступу в армію на окупованих територіях та примус мешканців окупованої території до служби у збройних силах держави, що окупує.
«Брутально порушуючи цю норму, Росія на території Криму здійснює обов’язковий набір у власні збройні сили. Для підсилення ефекту воєнної пропаганди в Криму постійно фабрикуються кримінальні справи проти українців. Людей за допомогою тортур примушують публічно обмовляти себе у «диверсіях і шпіонажі», що вони нібито прагнули скоїти в Криму. Але вироки цим людям, врешті-решт, ухвалюють за абсолютно іншими статтями, що жодним чином не стосуються диверсій та тероризму», – розтлумачила І. Сєдова.
Експерт КПГ Володимир Чекригін розповів про політичні переслідування за проукраїнську позицію в Криму.
За інформацією В. Чекригіна, в Криму утискаються права не лише етнічних українців, але й громадян інших національностей, тих, хто публічно позиціонує свою українську ідентичність та проукраїнську позицію.
Починаючи з квітня 2014 року, українців стали переслідувати під де-факто встановленим контролем російської влади. Окрім використання парамілітарних структур, на півострові розпочали кримінальне та адміністративне переслідування українських активістів за законами Російської Федерації. Окрім цього, у Криму застосовується комплекс дій зі знищення української ідентичності місцевих мешканців шляхом залякування, примусу до переходу у російське громадянство, розпалювання міжнаціональної ворожнечі та використання агресивної антиукраїнської пропаганди.
Кількість політв’язнів безупинно збільшується, при цьому більшість з них покарано саме за свою неприховану проукраїнську позицію.
«Одна з найвідоміших та найбільш резонансних справ – це справа Кольченка-Сєнцова. Пізніше в’язнями Кремля стали також українці Олександр Костенко і Андрій Коломієць. Цих людей окупанти засудили за те, що вони брали участь в Революції Гідності на Майдані в Києві. Не менш абсурдними виглядають й минулорічні арешти українців у справі так званих «диверсантів», де також знайдено безліч порушень і фальсифікацій. Усі ці справи об’єднані засобами, якими намагаються знищити українську ідентичність політв’язнів.
По-перше, це тортури, за допомогою яких людей примушують підписати зізнання у злочинах, що вони їх не скоювали. Окрім цього, на кримських політв’язнів постійно чиниться тиск з боку адміністрацій місць позбавлення волі з вимогами відмовитися від українського громадянства та визнати себе громадянами Росії.
Деякі так звані «зізнання», отримані під тортурами, окупаційна влада не може підтвердити навіть у власних судах. Як-от, українців О. Стогнія та В. Присича засудили не за тероризм і шпіонаж – дії, в яких їх примусили публічно зізнатися раніше, але за збереження зброї та наркотиків, які їм підкинули.
Один з найбільш переконливих прикладів переслідування українців за ідентичність – це справа Володимира Балуха. Це людина, котра протягом трьох років окупації піднімала на даху свого будинку український прапор та відверто висловлювала власну позицію. З квітня 2015 р. в оселі В. Балуха відбулося кілька незаконних обшуків, під час яких знімали з даху його будинку та вилучали державний прапор України. А після того, як він вивісив на своєму будинку табличку «Вулиця героїв Небесної сотні», йому підкинули патрони та засудили майже на чотири роки ув’язнення. Цю справу настільки явно сфальсифіковано, що, за інформацією адвокатів В. Балуха, усі документи в ній складено із порушеннями. Зараз на політв’язня відкрили ще одну кримінальну справу за нібито напад на начальнику ІТУ. При цьому начальник сам неодноразово нападав на в’язня і постійно ображав його саме за національною ознакою. Проте злочини тих, хто катує українських в’язнів в Криму, знущається над ними, залишаються безкарними, тому що усі ці вироки та катування – неформальна частина державної політики окупантів», – повідомив Володимир Чекригін.
За інформацією правозахисника, ще один із засобів тиску на українців – системне переслідування української церкви в Сімферополі. Під час захоплення цієї церкви священнослужитель отримав тілесні ушкодження.
Від утисків потерпають також українські журналісти та активісти за публічне висловлювання власної позиції. Яскравий приклад – справа Миколи Семени, котрий у своїй статті написав про приналежність Криму до України. У переважній більшості українські журналісти вимушені були виїхати на материк через переслідування. Журналісти Анна Андрієвська та Андрій Клименко входять до списку терористів і екстремістів РФ саме через свої проукраїнські публікації.
Окрім цього, Російська Федерація системно знищує українську ідентичність і у кримських дітей. Здійснене аналітиками Кримської правозахисної групи дослідження засвідчило, що в Криму з 2013 року в 36 разів зменшилася чисельність учнів, чиє навчання здійснювалося українською мовою. Кількість класів з українською мовою навчання за два роки скоротилася в 31 раз», – повідомив В. Чекригін.
Правозахисник відзначив, що, попри те, що міжнародний суд ООН зобов’язав Російську Федерацію надати українським дітям в Криму можливість навчатися рідною мовою, цього не відбувається. Зате в інформаційному просторі Криму безнастанно розпалюється ненависть до України та українців. Російські та кримські ЗМІ називають українців «фашистами», «нацистами» та «терористами», що призводить до злочинів на ґрунті ненависті. Українця Ігоря Мовенка жорстоко побили просто на вулиці Севастополя саме за українську символіку на його велосипеді. Злочинця не покарали, а самого І. Мовенка оштрафували за нібито поширення нацистської символіки, пізніше проти активіста розпочали кримінальну справу за публікації у соціальній мережі.
«За допомогою агресивної та масштабної антиукраїнської пропаганди окупанти примушують молодих кримчан йти на службу до російської армії. Дуже серйозна загроза такої пропаганди – мілітаризація свідомості дітей та молоді. Маленьких кримчан переконують у тому, що українці – вороги та злочинці, та нав’язують російську ідентичність та ідею захисту Росії зі зброєю в руках. Такі дії зменшують до мінімуму цінність людського життя у свідомості кримчан», – відзначив В. Чекригін.
Вербувати людей в армію держави, що окупує, набагато легше, коли у суспільній свідомості відсутня альтернативна позиція. Й один із засобів створення такої картини світу – знищення свободи висловлювання думок і свободи зібрань на півострові. Численні форми мирних зібрань, передусім пов’язані із проявами української та кримськотатарської ідентичності та критикою влади, – повсякчасно обмежуються.
За інформацією експерта КПГ Олександра Сєдова, під час окупації та кілька місяців потому проти мітингувальників застосовувалися силові методи із залученням парамілітарних формувань. З метою надати боротьбі із проявом свободи у формі мирних зібрань вигляд законності, у травні 2015 року місцева влада заборонила проведення будь-яких масових заходів не території півострова до особливих розпоряджень. Фактично в Криму немає можливості провести будь-який масовий захід, якщо тільки він не ініційований владою.
Кримська правозахисна група здійснила аналіз судових рішень за двома статтями адміністративного кодексу РФ. В результаті цього аналізу було знайдено 256 постанов судів Криму за організацію мирних зібрань чи то за участь в них. Загальна сума штрафів за цими постановами – більше двох мільйонів семисот тисяч рублів, або в середньому – одинадцять тисяч триста рублів на одну людину (двісті доларів США). Відзначимо, що середня пенсія в Криму складає менше 9 000 рублів, а заробітна платня – менше 20 000 рублів. Окрім штрафів ухвалено 14 постанов, за якими учасники мирних зібрань засуджені до примусової адміністративної праці, від двадцяти до сорока годин. Судді Криму ухвалювали також постанови про адміністративний арешт, за якими було заарештовано 22 особи на терміни від 2 до 15 діб.
Олександр Сєдов відмітив, що ухвалений в РФ у липні 2016 року пакет законів передбачає посилення відповідальності за повторне порушення статті, що обмежує свободу мирних зібрань, а після третього порушення учасники зібрання вже мають очікувати на кримінальну відповідальність. Згідно з цими поправками в Криму вже оштрафовані дві особи, кожен на суму 150 000 рублів (2 600 доларів США). Їх було притягнуто до відповідальності за те, що вони двічі перебували поряд із будинками, де російська влада заарештовувала кримських мусульман: перший раз – у травні 2016 року, другий – у квітні 2017 року.
Переслідування стосуються учасників мирних зібрань, що проводяться з метою виявлення національної ідентичності, релігійних поглядів, незадоволення діями місцевої влади чи на підтримку мешканців Криму, котрі позбавлені волі російською владою.
Кричущим випадком є справа 76-річного кримського татарина Сервера Карамєтова, котрого засудили до 10 000 рублів штрафу за проведення поодинокого пікету на підтримку політв’язня Ахтема Чийгоза та до 10 діб арешту за невиконання вимог співробітників поліції, котрі його затримували. Сам Ахтем Чийгоз вже більше двох з половиною років позбавлений волі за організацію мітингу в Сімферополі у лютому 2014 року, ще до фактичного поширення російської юрисдикції на окупований Крим. 11 вересня 2017 року «суд» засудив його до 8-ми років позбавлення волі.
Експерт КПГ Олександр Сєдов відзначив, що мирні зібрання громадян, шо популяризують російську армію та службу в її рядах, відбуваються без проблем і всіляко підтримуються місцевою владою. До таких заходів нерідко залучають й військовослужбовців Російської Федерації, а також дітей і молодь. Більш того, в Криму створена організація «Юна армія» (рос. – «Юнармия»), котра масово готує дітей до служби в російській армії.
Сере дітей формується культ війни та толерантність до насильства, агресивне ставлення до інших держав і народів, які не підтримують ідей «русского мира». Більш того, дітям нав’язується виключно «русская» ідентичність, розриваються зв’язки з країною їхнього народження та громадянства – Україною», – повідомив О. Сєдов.
У теперішніх умовах доступ до іншої системи цінностей у молоді Криму досить обмежено, тому, на думку правозахисників, залучення якомога більшої кількості молоді Криму до освітніх можливостей за його межами видається найбільш ефективним засобом їхнього захисту.
Зібрані Кримською правозахисною групою факти стануть для міжнародних судових інстанцій частиною доказів воєнних злочинів і брутальних порушень прав людини в Криму. «Детальнішу інформацію про згадані нами факти ви можете отримати з тематичних доповідей Кримської правозахисної групи, які надані вашій увазі на цьому заході, – відзначив правозахисник та підсумував: Усі винні у вищенаведених злочинах мають бути притягнуті до відповідальності. Саме тому КПГ фіксує усі ці факти та вимагає від міжнародних організацій і урядів світу посилення санкцій та розгляду усіх злочинів окупантів у спеціалізованих судах, серед іншого – у міжнародному кримінальному суді міста Гаага.
