Недостовірні новини та сумнівні джерела: як регіональні ЗМІ пишуть про Крим

Понад 40% досліджених регіональних ЗМІ публікують у новинах неправдиву інформацію, яка стосується Криму.

Такими є результати дослідження, проведеного Кримською правозахисною групою (КПГ), яке експерти презентували 27 серпня.

Протягом року (з 1 липня 2018 до 30 червня 2019 року) вони досліджували, як журналісти регіональних онлайн-медіа дотримуються стандартів. Водночас дослідники звертали увагу, зокрема, на повноту, точність, достовірність, відокремлення фактів від оцінок і наявність мови ворожнечі в текстах новин. Методологію моніторингу розробили медіаюрист Платформи прав людини Олександр Бурмагін та аналітик Центру прав людини ZMINA В’ячеслав Лихачов.

Під час дослідження аналізували новини 48 онлайн-медіа на підконтрольній уряду України території (по два ЗМІ з кожної області з найвищими показниками відвідуваності у своєму регіоні), вісім кримських видань та сім видань на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Контент відбирали за ключовими словами “Крим”, “кримчани”, “переселенці”, “біженці”, “Україна” та “українці”. Сумарна кількість аудиторії досліджуваних видань сягає 17,5 млн унікальних читачів на місяць.

Загалом, за даними моніторингу, журналістські стандарти під час висвітлення кримської тематики порушують 19% досліджених ЗМІ з території окупованого Криму та 6,5% регіональних медіа з підконтрольної Україні території.

Недостовірна інформація

Найбільше протягом року на тему Криму писало миколаївське онлайн-видання “Преступности.Нет”, найменше (по три новини) на рік – ІВ “Полтавщина” та “Рівне 1”.

“Хоча в Україні відбувається бройний конфлікт, і регіональні медіа мали б інформувати про це свою аудиторію”, – коментує аналітикиня КПГ Ірина Сєдова.

6,5% новин ЗМІ, розміщених на підконтрольній Україні території, написано не за стандартами. Більшість таких новин – у виданнях Вінницької, Одеської та Херсонської областей.

Автори дослідження відзначають Zaxid.net як видання, яке успішно дотримується стандартів і є професійним джерелом інформації про Крим, переселенців та біженців. Тоді як найбільшим порушником, за результатами дослідження, є “Вінницькі реалії”, де 25% (14 із 46 новин) досліджуваного контенту виявилися недостовірними.

Як приклад дослідники наводять одну з новин під заголовком “Путін перекидає до Криму ракетні комплекси: відео”. Вона ґрунтується на повідомленні фейсбук-сторінки волонтерського проєкту “Повернись живим”. Першоджерело інформації – канал у ютубі пропагандистського ресурсу Russia Today, який оприлюднив кадри на день раніше. Проте з цього відео неможливо визначити, де саме був створений сюжет і наскільки достовірна інформація російських пропагандистів. Інших джерел інформації в новині немає.

Загалом КПГ зафіксувала недостовірні новини про Крим у 20 із 48 видань. Крім того, журналісти цих ЗМІ змішували оцінювання з коментарями, неповністю розкривали інформацію, виносили власні оцінки в заголовки новин, вживали мову ворожнечі стосовно переселенців і мешканців Криму, користувалися сумнівними джерелами даних або взагалі давали новини без посилання на першоджерело.

“У мережі дедалі частіше й частіше з’являються повідомлення”, “про це повідомили блогери в соцмережах”, “кримчани заявили”, “навіть авторитетні фахівці з пластичної хірургії та політології говорять”, “практично всі експерти заявляли”, “люди вважають”, “соцмережі висміяли”, “скаржаться місцеві жителі”, “в мережі здійнялась істерика”, “за оцінками фахівців” – так формулюють видання посилання на джерело у новинах.

“Робити новину з поодиноких дописів, де містяться обурення, – це грубе порушення стандартів. Низька медіаграмотність журналістів знижує і медіаграмотність читачів”, – пояснює Ірина Сєдова.

Іноді під виглядом новин регіональні ЗМІ публікують думки астрологів та інших псевдоекспертів. Так, до прикладу, сайт “Херсон онлайн” оприлюднив новину про Кримський міст, яка складається з передбачення астролога. Цей матеріал журналісти з невеликими скороченнями передрукували з рубрики “Життя” видання “Главред”.

Проаналізовані ж кримські медіа, за даними моніторингу, порушували стандарти в 19% новин, відібраних за ключовими словами. Лідер – “Кримські новини”. Утім, окремо дослідники відзначають фейкові та пропагандистські новини видання “Форпост-Севастополь”, яке має 880 тисяч унікальних читачів на місяць.

Першоджерелом багатьох новин кримських ЗМІ виступають російські інформаційні ресурси, які окупацію Криму називають “приєднанням” та проводять глобальну політику інформаційної легалізації окупації, називаючи її проведенням “чесного референдуму” та “вільним волевиявленням громадян”.

“Видання з пристойною аудиторією “Керч – моє місто” за рік написало вісім нейтральних новин про Україну. Вони роблять вигляд, що Крим – це територія Росії і їм нецікаво, що відбувається на материковій частині України”, – прокоментувала Ірина Сєдова.

Автори моніторингу відзначають тренд маніпуляцій в заголовках. Так, до прикладу, кримське видання з базованою у Франції IP-адресою “Forpost” опублікувало новину під назвою “У Києві вважають, що Крим потрібно було втопити в крові”. У ній воно цитує ексміністра МВС Криму Анатолія Могильова. Утім, у його висловлюваннях немає тверджень про те, що “Крим потрібно було втопити в крові”.

Інколи заголовки не відповідають змісту новин. У публікації цього самого видання “Рада просить Порошенка оголосити війну Росії” йдеться лишень про те, що один з українських депутатів тільки подав на розгляд парламенту проєкт розробленої ним постанови.

Неточності є також в севастопольського сайту “Sevas.com”, зокрема в новині “Екіпаж “Норду” повернувся до Росії”. Однак ж екіпаж судна повернувся до Криму, який, згідно з міжнародними нормами й резолюціями, є тимчасово окупованою територією України. У самій новині також є недостовірні твердження. Журналісти написали, що український суд зняв з моряків звинувачення, хоча насправді суд ухвалив рішення про штраф для цих людей.

Окрім того, кримські ЗМІ не вказують належним чином джерел інформації. “Як нам повідомили”, “як нам стало відомо”, “як повідомила низка видань”, – наводять дослідники приклади порушення стандарту.

Серед іншого журналісти з окупованих територій посилаються на неверифіковані сторінки в соцмережах, використовують сумнівні опитування і посилаються на окупаційну владу або незаконні збройні формування Донеччини та Луганщини. Достовірність цих цитат неможливо перевірити, наголошують експерти КПГ.

Проблеми з дотриманням стандарту достовірності Кримська правозахисна група зафіксувала в семи кримських виданнях. Найчастіше цим стандартом нехтували “Кримські новини” (29 разів) та “Аргументи тижня – Крим” (21 раз).

“Особливо цю проблему оголила коронавірусна пандемія, коли ЗМІ цитують окупаційну владу без спроб піддати сумніву її дані. Це просто цитування позиції окупантів. Не відомо, що реально відбувається в Криму з коронавірусною епідемією, тому що журналісти не хочуть або бояться критично ставитися до інформації де-факто влади”, – пояснює Сєдова.

Замість новин медіа на окупованій території також часто публікують замовні матеріали, передруки фейків з російських ЗМІ.  

Також дослідники зафіксували змішування фактів з оцінками в 106 матеріалах “Кримських новин”, у 98 – “Новин Криму”, 60 новинах видання “Forpost”. Як приклад КПГ наводить новини з такими заголовками: “Українці кинулися вступати до кримських вишів”, “До Севастополя завезли кір із Західної України”, “На Україні шукають причини возз’єднання Криму з Росією”, “Україна заганяє себе в глухий кут з Азовським морем”.

Видання “Аргументи тижня – Крим” повідомляє, що українські ЗМІ обманюють читачів, стверджуючи, що в Армянську загинули всі птахи. Але які саме медіа пишуть неправду – автор новини не повідомляє.

“У новині про кір згадуються дві людини з 34 випадків захворювання, які колись були в Україні. Але в назву журналісти виносять саме Західну Україну. Так само було на початку коронавірусної пандемії. Захворіла сотня людей, двоє з яких приїхали з України, і ЗМІ писали, що коронавірус завезено з України. Це потужні елементи інформаційної війни, оскільки хворобами набагато легше залякувати людей… Що більше страху та ненависті, то легше роздмухувати конфлікт”, – пояснює Ірина Сєдова.

Видання незаконних збройних формувань Донбасу часто створюють новини лише з оцінних суджень і слів представників окупаційної влади, зокрема і кримських. До прикладу, сайт “ДНР24” опублікував повністю недостовірне повідомлення про суму збитків, яких нібито зазнав Крим, перебуваючи в складі України. У тексті новини міститься твердження про те, що “економічні втрати Криму за час його перебування в складі України становили 2,5 трильйона рублів”. Єдине джерело цієї інформації – заява незаконного “парламенту” Криму.

Автори дослідження оцінюють, що в контенті ЗМІ з окупованої частини Донбасу є ознаки не тільки недотримання стандартів журналістики, а й порушень статей 161 і 436 Кримінального кодексу України. Детальніший огляд новин таких ЗМІ КПГ обіцяє в наступній доповіді.

Мова ворожнечі

На основі методології інформаційно-аналітичного центру “Сова” та за участю медіаексперта Максима Буткевича КПГ сформувала методологію з визначення мови ворожнечі. Її дослідники зафіксували в 0,5% контенту ЗМІ (15 публікацій на семи сторінках) на підконтрольній Україні території.

Як приклад дискримінаційних новин експерти назвали, зокрема, такі: “У Луцьку переселенець з Луганщини поранив таксиста”, “Голопристанський службовець назвав російськомовних переселенців “дебільнуватими”, “Колишній зек із Криму “підбив” 15-річного вінничанина на строк у тюрмі”.

“Деякі всеукраїнські та регіональні медіа цитують такі повідомлення, що є неприпустимим. Реінтеграція тимчасово окупованих територій не буде можливою, якщо постійно поширювати мову ворожнечі без коментарів фахівців із мови ненависті. Це впливає на рівень агресії в суспільстві. Мову ненависті можна цитувати, але обов’язково з коментарем, що конкретно це висловлювання службовця є мовою ненависті”, – пояснює Ірина Сєдова.

Багато новин кримських видань містять ознаки агресивної антиукраїнської пропаганди, зокрема й пропаганди війни.

Так, наприклад, ресурс “Forpost” у новині “Командування 24-ї бригади ЗСУ хаотично мінує поля, щоб не допустити дезертирства бойовиків у Донбасі” українських військових називає бойовиками. Першоджерело – повідомлення незаконного формування, що називає себе “Народна міліція ДНР”. У тексті немає жодного підтвердження цієї інформації, окрім висловлювання бойовика не визнаних Україною окупаційних структур.

Кримський журналіст Микола Семена, проти якого окупаційна влада незаконно порушила кримінальне провадження, під час презентації поділився своїми спостереженнями щодо контенту газети “Кримська правда”. Описуючи протести в Білорусі, вона використовує такі фрази, як “цветная опухоль”, “протестуны и протистуньи”, “киевский комик”, “молодоевропейские прихвостни”, “польские холопы”, “незалежная”, “пушечное мясо”, “карнавал свободы”. На його переконання, кримські ЗМІ поширюють мову ворожнечі, щоб ускладнювати відносини між Україною та Росією.

Інша серйозна проблема, на яку вказують автори дослідження, – відсутність модерації коментарів з мовою ворожнечі під контентом. Цю проблему КПГ зафіксувала в кримських та регіональних ЗМІ. Ірина Сєдова звертає увагу на те, що відповідальність за мову ворожнечі в такому разі лягає не лише на авторів коментарів, а й на редакції.

“Є також жорстка форма мови ворожнечі, заборонена Кримінальним кодексом України та міжнародними стандартами зі свободи слова. Чому Кримська правозахисна група вважає це важливою проблемою, про яку треба говорити? Тому що така новина з коментарями сприймається оком як єдиний матеріал. У таких дописах часто можна побачити заклики до знищення українців, росіян та інших національностей. Це робиться ще й цілеспрямовано: ми бачили ідентичні коментарі на сторінках різних видань. Особливо цей конвеєр спостерігається на сторінках медіа з окупованого Донбасу”, – пояснює вона.

Утім, незалежна експертка з питань недискримінації, злочинів на ґрунті ненависті та мови ворожнечі Яна Салахова вважає, що стаття 161 Кримінального кодексу неефективна в притягненні до відповідальності за мову ворожнечі. Вона погоджується з думкою правозахисника Володимира Яворського, який вважає, що мову ворожнечі необхідно декриміналізувати й зробити адміністративним правопорушенням. У такому разі правоохоронцям буде легше притягувати до відповідальності.

“Це пришвидшило б осуд у суспільстві, і тоді Комісія з журналістської етики не потерпала б від засилля скарг”, – прокоментувала Салахова.

Проте з цим не погодилася медіаекспертка Ольга Веснянка, яка вважає, що Україна має скористатися досвідом Німеччини та Франції в переслідуванні за дискримінацію та заклики до дискримінації.

Рекомендації

У КПГ наголошують, що журналісти не мають ставати пропагандистами, оскільки це небезпечно для їхньої аудиторії, і вважають, що, окрім новин, необхідно досліджувати інші типи контенту. Там мови ворожнечі й порушень стандартів може бути ще більше.

“Такими маніпулятивними заголовками та контентом населення вводять в оману, створюють паралельну реальність, яка не має нічого спільного з дійсністю. В умовах збройного конфлікту і коронавірусної пандемії це може загрожувати життю та здоров’ю громадян України. Коли, наприклад, у Криму замовчують реальну кількість летальних випадків від коронавірусу, кримчани починають думати, що на півострові вже немає хвороби. Мене вони особисто запитували, а навіщо вдягати маски, адже коронавірусу вже немає”, – каже Ірина Сєдова.

Редактор відеопрограм телеканалу “Дом” та член Комісії з журналістської етики Олексій Мацука наголошує, що розмова про мову ворожнечі в журналістській спільноті – це не загравання з ворогом і не ознака зради. Журналістика не має виконувати каральну функцію, вважає він і додає, що серед українських колег необхідно покращувати обізнаність щодо журналістських стандартів.

“Насправді кінцевий споживач нашої роботи вірить, що журналісти підконтрольного незаконному формуванню “Донецького агентства новин” і заснованого мною сайту “Новини Донбасу” працюють за однаковими стандартами. Багато читачів не розуміють, що є принципи, стандарти, етика та підходи до висвітлення. Люди вважають, що мета журналіста – тільки заробити гроші”, – розповідає Мацука.

Щоб покращити становище, він рекомендує використовувати гуманітарний підхід у контенті видань, де центром уваги має бути звичайна людина і якість життя на окупованих територіях, обмежити лексику, що спонукає до ескалації конфлікту, розробити механізми саморегуляції журналістської спільноти та стандарти для інших виробників контенту, таких як стендапери, тіктокери, блогери.

Автори доповіді також озвучили низку рекомендацій українській медіаспільноті та уряду України, які, на їхню думку, можуть допомогти змінити ситуацію на краще. Вони кажуть про необхідність розроблення методології розслідування випадків пропаганди війни й розпалювання ненависті, зокрема в онлайн-ЗМІ, провести всебічне, незалежне та ефективне розслідування поширення пропаганди війни й ненависті щодо етнічних і релігійних груп у медіа і соціальних мережах, аудиторією яких є користувачі з України.

Окрім того, КПГ рекомендує створити аналітичний центр із вивчення способів і методів розпалювання ненависті й пропаганди ведення агресивної війни на онлайн-сторінках, основна аудиторія яких складається з жителів України й РФ, оскільки ці країни – сторони міжнародного збройного конфлікту. Пропонується також розробити стратегію протидії розпалюванню ненависті й пропаганді війни на підконтрольних і окупованих територіях.

Микола Мирний, журналіст видання ZMINA, для “Детектора медіа”