Суспільне Крим поспілкувалося з дружиною Володимира Ананьєва, правозахисниками та його знайомими і розповідає про “справу” найстаршого кримського політв’язня.
Крим Володимир Ананьєв сприймав як свою другу Батьківщину, — розповідає його дружина, викладачка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Ганна Святненко. Каже, чоловік прожив на півострові до 16-ти років. Потім поїхав вчитися у Донецькому університеті економіки і торгівлі. У дорослому віці мешкав у Києві. Але, зазначає дружина, справи і проблеми півострова для нього завжди були важливими.
Восени 2023 року Володимир Ананьєв поїхав в окупований Крим. Пані Ганна каже, у нього там були особисті справи. Весь час подружжя було на зв’язку, а 2 лютого 2024 року чоловік не подзвонив їй.
“Володю затримала ФСБ, він у СІЗО”, – повідомив знайомий Володимира дружині через деякий час, а пізніше на російських ресурсах з’явилося повідомлення, що троє осіб були затримані в Криму. Згодом пані Ганна дізналася подробиці того, що сталося: на квартиру до знайомого, де зупинився Ананьєв, прийшли співробітники ФСБ РФ і затримали його. Формально “справа” на Володимира Ананьєва була відкрита 5 лютого 2024 року. Одразу після затримання його відвезли до будівлі ФСБ у Сімферополі, пізніше, до офіційного відкриття справи, його утримували в СІЗО без жодного статусу.
За версією російського обвинувачення, Володимир Ананьєв, Володимир Боднар і Оксана Шевченко “планували підрив автівки, що належить одному з представників влади Криму”. Пізніше на пропагандистських російських ресурсах з’явилося відео “зізнання” Володимира Боднара із Запоріжжя, де він розповідає, що нібито був завербований СБУ і провіз вибуховий пристрій: вирізав у газовому балоні отвір, помістив туди “міну”, замотав ганчіркою та в такий спосіб начебто завіз вибухівку на територію півострова.
За даними правозахисників, Оксану Шевченко після затримання утримували в СІЗО №2 міста Сімферополя. Відео із затриманням трьох осіб були оприлюднені на російських медіа з відкритими обличчями. Представники окупаційних медіа розповсюдили це відео від ФСБ і в стверджувальній формі повідомили, що ці люди готували теракт на території півострова. Правозахисниця, голова правління “Кримської правозахисної групи” Ольга Скрипник вважає це ознаками фабрикування “справи”.
“Вони одразу запустили відео пропагандиського характеру, де показували затримання всіх трьох по черзі. Це, в тому числі, свідчить про фабрикацію кримінальної справи, оскільки одразу дають постановочне відео, одразу із засудженням, одразу інформація про те, що це — однозначно люди, які вчинили теракт. Це є порушенням презумпції невинуватості і, власне, це — типова риса до всіх подібних справ, які містять в собі політичну компоненту“, — каже Скрипник.
За інформацією Кримської правозахисної групи, щонайменше 83 людини з окупованих територій проходять зараз у “справах” за статтями щодо диверсій та шпигунства. Для більшості таких справ типово, що в перші дні затримання російські силовики публікують відео у підконтрольних медіа. У той час, коли затримані не мають ані адвоката, ані процесуального статусу.
Редакції Суспільне Крим не вдалося зв’язатися з родинами Боднаря та Шевченко, але ми готові поспілкуватися з родинами або стороною захисту цих громадян. Водночас ми зібрали все, що відомо про “справу” Володимира Ананьєва.
Росіяни звинувачують 75-річного Ананьєва у незаконному придбанні, передачі, збуті, зберіганні, перевезенні чи носінні вибухових речовин (ч. 1 ст. 222.1 КК РФ). У листопаді 2024 року чоловікові додали ще одну статтю обвинувачення — пособництво у приготуванні до вчинення теракту.
“З того, що ми знаємо зі свідчень, які були, Володимир Ананьєв з Боднарем і Шевченко точно не був знайомий. Щодо Шевченко і Боднаря, в одних публікаціях ФСБ представляє їх, як подружжя, але зв’язку з Ананьєвим навіть самі ФСБ знайти не змогли. Вони з різних регіонів — судячи з усього Боднар і Шевченко з новоокупованих регіонів України і, зрозуміло, що Володимир там точно не був після 2022 року. До того ж, Володимир — поважного віку людина і він більшістю месенджерів не користувався, не говорячи вже про те, щоб тримати якийсь секретний зв’язок і планувати якийсь теракт. У нас немає підстав вважати, що вони взагалі могли бути знайомі. Судячи з того, що ми знаємо, Ананьєва, Боднаря і Шевченко затримали в різний час“, — коментує Ольга Скрипник.
Вона додає: складається враження, що співробітники російських спецслужб самі не знали, за якою саме статтею “звинуватять” Володимира Ананьєва. Декілька днів його тримали невідомо де, без жодного зв’язку і, на думку Скрипник, цей час вони використали для фабрикування справи на нього.
Правозахисниця каже: має інформацію, що на Володимира Ананьєва тиснули психологічно після затримання, намагалися залякувати. Не надавали медичної допомоги, внаслідок чого його стан здоров’я погіршився. Згідно зі статтею 3 Європейської конвенції з прав людини, свідоме ненадання медичної допомоги з метою домогтися зізнань, — кваліфікується як катування. Справу трьох затриманих з окупованого Криму вже передали в Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону. Суди по суті мають розпочатися навесні 2025-го року.
Володимиру Ананьєву 75 років. Його дружина Ганна розповідає про його стан здоров’я так:
“У нього зависокий тиск, тобто зранку і ввечері, обов’язково за приписом лікаря треба контролювати тиск. Він переніс дві операції на очах. На одному оці розвивається глаукома. В нього проблеми з хребтом, грижі, проблеми зі стегновим суглобом і коліном. В Крим він поїхав із палицею, тобто не може ходити нормально“.
Пані Ганна каже, що спочатку її чоловіка помістили в камеру з кількома наркозалежними, потім його вдалося перевести в іншу камеру, з ним там перебуває ще четверо осіб. За словами дружини, у першій камері був телевізор, з якого постійно лунали російські новини.
“Зараз, на щастя, він у камері, де телевізора нема”, – каже пані Ганна. Вона зі своїм чоловіком познайомилася 38 років тому.
“Ми на площі Богдана Хмельницького в Києві познайомилися. Я якраз йшла в архів, писала кандидатську роботу, і мені дуже не хотілося туди. Дихати цим пилом… Травень місяць, сонце, погода неймовірна, так гарно. А тоді, не як зараз, не було кав’ярень на кожному кроці. І тут він до мене підходить і каже: “Ви не хочете випити зі мною кави?” Хіба я могла відмовитися від кави?” — згадує з посмішкою пані Ганна. В її чоловіка двоє дітей від першого шлюбу: син і донька, є онуки.
Володимир Ананьєв займався громадською діяльністю в Криму, захищав права власників землі на півострові. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров був знайомим з чоловіком і розповідає про нього так:
“Людина, яка стоїть на принципах справедливості. Підходив до всього з точки зору — справедливо чи несправедливо це для людей. Він переймався чесною приватизацією землі в Криму, в тому числі для кримських татар. Для тих, хто отримав земельні паї і не могли ними в повній мірі опікуватися. Він шукав варіанти для кримських татар, які повернувшись в Крим (після депортації 1944 року — ред.), залишалися без своєї землі. Як правило, він виступав із обговореннями цих питань на різних конференціях, круглих столах. Я був шокований, коли дізнався, що Володимир затриманий в Криму і те, що йому інкримінують. Людина, яка говорить про справедливість, бореться за неї все своє життя, не може взагалі бути дотичною до якихось підривів тощо“, – каже Чубаров. І додає, що бачився з Ананьєвим кілька років тому на якихось заходах у Києві. Каже: привіталися, перекинулися кількома словами.
Представник Крайової ради українців Криму Андрій Щекун знайомий з Володимиром Ананьєвим з 1999 року. Розповідає, що зустрілися вперше, коли Володимир приїхав у Сімферополь на загальні збори кримської організації Українського народного руху. Тоді він презентував діяльність нової громадської організації “Спілка власників землі”, створеної для захисту прав тих, хто хотів почати сільськогосподарський бізнес на власній землі.
Щекун каже, Ананьєв надавав юридичні консультації, займався супроводом справ селян в листуванні з керівниками радгоспів і колгоспів щодо виходу з цих радянських структур, захищав права селян у судах.
“Володимир заручився підтримкою політичних партій національно-демократичного спрямування. Ми створили кримську організацію і поширили діяльність на всю територію Криму. З цим пов’язано дуже багато подій, особливої боротьби за кожного українського господаря, який почав нове життя в українському Криму”, — розповідає він.
Щекун додає, що його тесть, завдяки допомозі Ананьєва, зміг повернути собі права на власну земельну ділянку в Бахчисарайському районі:
“Володимир на той час був ковтком свободи для людей, що важко працювали на землі, вони дякували за таку підтримку, відчували, що не одні. Я особисто також пройшов з ним шлях боротьби за вихід з колгоспу у селі Віліне (кримськотатарська назва Bürlük — ред.). Тоді перших 20 членів колгоспу вирішили забрати свої паї, серед них був мій тесть. Спільними зусиллями і при підтримці громадської організації, яку очолював Володимир, вони стали господарями власної землі. Ви не уявляєте, які на той час нас переповнювали емоції, яка це була виснажлива боротьба за землю, за право бути її господарями. Він цей Крим об’їхав не один раз, їхав туди, куди його кликали, де потребували допомоги. Ми інколи жартували, що Володимир все життя провів в авто, заїжджаючи завжди в Керч, де проживала його родина“.
В Керчі у Володимира Ананьєва похована мама та інші близькі родичі. Перед своїм затриманням він відвідував на кладовищі могили рідних. Ганна Святненко додає, що її чоловік займався журналістською діяльністю, мав серію програм на радіо, де роз’яснював для слухачів нюанси земельних питань.
Також у 1998 році випустив власну авторську збірку публікацій “Чужої біди не буває”. Він співпрацював із регіональною житомирською газетою “Віче”, газетами “Час/Time”, “Урядовий кур’єр”, “Незалежність”.
75-річний Володимир Ананьєв нині — найстарший кримський політв’язень. У нього — низка хронічних хвороб, він потребує постійного доступу до медикаментів. Його дружина і правозахисники наголошують, що ув’язнення Ананьєв може не пережити. За статтями обвинувачення, які йому висувають росіяни, чоловікові загрожує від 7 до 15 років позбавлення волі. Нічого з того, що йому інкримінує російська система, він не визнав.
