Після теракту в концертному залі «Крокус Сіті Холл» у Московській області Росії однією з обговорюваних тем у пабліках і соцмережах стали тортури, яким силовики затримали підозрюваних. Після катування їх електрострумом та відрізання частин тіла такі методи засудила омбудсмен РФ Тетяна Москалькова. Подібні тортури ще до подій у «Крокус Сіті Холл» стали поширеним явищем в анексованому Криму. Але за десятиліття влади над півостровом Росія заплющує на це очі. Як катують у Криму і чому жорстокість силовиків залишається безкарною, розповідає Вікторія Веселова у матеріалі Крим.Реалії.
Після того, як підозрюваних у теракті доставили до суду, громадськості відкрилися сліди жорстоких тортур на їхніх тілах. На обличчі підозрюваного Далерджона Мірзоєва помітні синці, а на шиї – шматки пакета. Z-паблік поширили відео, на якому іншому підозрюваному Саїдакрамі Муродалі Рачабалізоду при затриманні відрізають вухо і змушують його їсти.
Російські державні ЗМІ опублікували фото тортур третього підозрюваного – Шамсідіна Фарідуні. Його катували електрострумом, прикріпивши дроти до геніталій. Четвертого заарештованого у справі про теракт Мухаммадсобір Файзова було доставлено до суду непритомним на каталці та в медичному халаті на голе тіло.
Ці фото та відео шокували багатьох, кому невідомі методи російських силовиків. Вони набули такого резонансу, що на них відреагувала російський омбудсмен Тетяна Москалькова.
«Катування підвищують рівень жорстокості в суспільстві»
Проти тортур щодо підозрюваних виступила російська правозахисна організація «Команда проти тортур». Вибиті зізнання «можуть повести слідство хибним шляхом» і позбавити владу об’єктивної картини події, через що вона не зможе запобігти повторенню злочинів у майбутньому, стверджують правозахисники.
«Відповіддю на варварство не має стати варварство. Ми завжди говорили і говоритимемо, що цінність свідчень, здобутих силовиками під тортурами, критично низька. Найчастіше людина говорить замість правди те, що може ці тортури припинити чи хоча б зупинити. Постраждалі від тортур найчастіше дають неправдиву інформацію, щоб хоча б на якийсь час зупинити насильство. Катування підвищують рівень жорстокості в суспільстві, а суспільство у своєму розвитку спускається на ступінь нижче. Якщо держава допускає тортури стосовно підозрюваних у тероризмі, то вона може виявити незаконне насильство і до інших громадян», – сказано у заяві організації.
Засудила застосування тортур до затриманих і російський омбудсмен Тетяна Москалькова. Вона заявила, що оперативні дії «потрібно проводити відповідно до закону», наголосивши, що «застосування тортур до затриманих є неприпустимим».
Подібна публічна реакція на дії російських силовиків з боку представника влади РФ – надто рідкісне явище. Більшість подібних випадків тортур відбуваються без розголосу. Ці практики, за словами російських правозахисників, силовики давно застосовують у республіках Північного Кавказу. Масовими вони стали і в анексованому Криму. Струм і стрілянина по тілу. Перші шокуючі подробиці російських тортур у Криму стали відомі в березні 2014 року.
Під час окупації півострова проросійські бойовики викрали мешканця Сімферопольського району, активіста і багатодітного батька Решата Аметова. Чоловік вийшов у центр Сімферополя з одиночним протестом проти російської військової присутності. Через два тижні його тіло випадково знайшли закопаним біля села Земляничне Білогірського району. Очевидці розповідали, що його руки та голова були обмотані скотчем, на тілі були множинні поранення і проколото череп. У Криму цей злочин так і не було розкрито російськими правоохоронцями.
Українським прокурорам знадобилися роки, щоби встановити винних у вбивстві кримчанина. Але вони залишаються безкарними, допоки українське правосуддя не має фактичного доступу до Кримського півострова. Про перші тортури електрострумом також стало відомо в Криму навесні 2014 року.
Жертвами таких катування стали українські активісти Андрій Щекун та Анатолій Ковальський. Їх викрали представники «кримської самооборони» на залізничному вокзалі Сімферополя 9 березня 2014 року та утримували кілька днів, допитуючи та катуючи. Згодом викрадені заявили, що їм зав’язували очі, роздягали та підключали до тіла електрострум, а також стріляли по руках і ногах із травматичної зброї.
«Слоник» і «Папуга»
Про катування під назвою «Слоник» у катівнях ФСБ свідчив колишній політв’язень Геннадій Афанасьєв (загинув, захищаючи Україну в лавах ЗСУ під час повномасштабного вторгнення Росії – КР). Він розповідав, що спочатку йому на голову вдягали пакет і душили, а потім вдягали протигаз зі шлангом, відкручували нижній клапан і бризкали туди балончиком. Після цього у кримчанина починалося блювання, він захлинався блювотинням і втрачав свідомість.
Силовики давали йому понюхати нашатир і повторювали тортури знову. Жахам свого перебування в руках російських силовиків він присвятив книгу «Піднятися після падіння».
Згадка про використання співробітниками ФСБ пакету для удушення є у заяві колишньої Уповноваженої з прав людини Верховної Ради України Людмили Денисової про тортури щодо фрилансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка.
Серед тортур, які російські силовики у 2016 році застосовували до українського активіста Євгена Панова, звинуваченого в диверсії, була імітація розстрілу. Він також розповідав про тортури, які в силових колах отримали назву «Папуга». За його словами, йому затягували наручники ззаду до оніміння рук, а потім підвішували за них.
«Вони згинали мої ноги в колінах, застібали наручники попереду трохи нижче колін і вставляли під коліна залізний ціпок, після чого двоє чоловіків, узявшись з двох сторін, піднімали цю палицю і мене, від чого я відчував дикий біль», – розповідав Євген Панов.
Катування утопленням
У червні 2023 року про жорстокі тортури та побої розповів сімферопольець Кирило Баранник, якого змусили таким чином «зізнатися» у диверсії на залізниці.
Серед методів тортур були підключення електроструму до пальців рук, ніг, мочок вух і сідниць, а також побиття та погрози згвалтуванням. Крім того, Кирило Баранник розповів про ще один метод тортур – імітацію утоплення.
«Мене поклали на військові ноші, руки та ноги зв’язали скотчем, на обличчя поклали ганчірку та почали лити воду, імітуючи утоплення. Катування утопленням періодично змінювали на тортуру струмом. Увесь цей час від мене вимагали зізнатися у злочині, якого я не скоїв», – розповів кримчанин.
Вбивства у СІЗО
Найпоширенішим методом негуманного ставлення російських силових відомств до кримчан є ненадання їм медичної допомоги у місцях позбавлення волі. Це вже призвело до смерті двох кримських політв’язнів – загинули Джеміль Гафаров і Костянтин Ширінг. Вони тривалий час не отримували медичної допомоги у місцях ув’язнення, хоча регулярно просили про неї. У такій ситуації опинилися практично всі кримські політв’язні. Їм або не надають медичну допомогу, або вона не якісна.
Бореться за життя та здоров’я у російській колонії зараз кримчанка, медсестра та громадянська журналістка Ірина Данилович. У Росії її засудили на сім років позбавлення волі за придбання, зберігання та збут вибухових речовин. Кримчанка провину не визнає.
Кілька місяців тому в неї діагностували отит вуха. Але весь цей час у російських колоніях їй не видають ліки, у тому числі й передані сім’єю в посилці, стверджують її рідні. Внаслідок цього Ірина Данилович, за словами її батька, втратила слух на лівому вусі. Під тиском правозахисників та адвокатів медики, афілійовані з правозахисною організацією Physicians for Human Rights, отримали доступ до медичної карти Ірини Данилович та провели експертизу її історії хвороби і досліджень. Вони стверджують, що кримчанка перенесла гострий отит, має неврологічні порушення та, ймовірно, перенесла інсульт. Експерти дійшли висновку, що після встановлення діагнозу Ірині Данилович призначили лікування, але його ефективність не перевірили та не призначили додаткових обстежень.
У подібній ситуації перебувають сотні кримських політв’язнів. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що ненадання ув’язненим громадянам України належної медичної допомоги «прирівнюється до тортур», а міжнародне право забороняє застосовувати «заходи, які можуть спричинити фізичні страждання чи смерть цивільного населення» під час війни.
«У Росії заплющують очі на злочини»
Українські правозахисники зафіксували не менше сотні випадків негуманного поводження і тортур з боку російських силовиків стосовно кримчан, починаючи з 2014 року.
За цей час невідомі випадки, коли б російських силовиків було притягнуто за це до відповідальності. Є поодинокі випадки, коли кримчани намагалися заперечувати в судах свої «свідчення-зізнання», дані під тортурами. Але зазвичай російські суди не беруть до уваги ці аргументи.
«Компетентні російські відомства ігнорують звернення за фактами тортур кримчан і не реагують на клопотання адвокатів про це. І суди, і прокуратура, і слідчі, і представники омбудсмена Росії у Криму просто заплющують очі на все це. Відбувається замовчування тортур на державному рівні. Все це – частина одного великого злочину проти людяності, а саме – переслідування людей на окупованих територіях за проукраїнську позицію», – повідомила Крим.Реалії експертка Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.
Міжнародне право забороняє тортури будь-кого, будь-де і за будь-яких обставин: під час війни, внутрішньої політичної нестабільності чи надзвичайного стану, нагадують у громадській організації «КримSOS».
«Від цієї заборони не можна відступати. Крім того, наказ начальника чи військового командира не може бути виправданням тортур. У нинішніх умовах покарати осіб, причетних до тортур в окупованому Криму, може Міжнародний кримінальний суд або окремі іноземні держави, законодавство яких дозволяє здійснювати переслідування винних у тортурах у рамках механізму універсальної юрисдикції», – зазначають в організації.
Остаточно тортури та нелюдське поводження з людьми в Криму та інших окупованих Росією територіях України можуть припинитися лише після їх деокупації, вважають у «КримSOS».
