Ukraine Verstehen нагадує своїм читачам про важливі події 2021 року, які мають значення не лише для України, але й для Європи і світу. До таких подій однозначно відноситься започаткування нового міжнародного формату Кримської Платформи, ініціатором якого виступила Україна. Більше про це в аналітичному матеріалі Ольги Скрипник, Голови Правління Кримської правозахисної групи та Координаторки Групи з прав людини та міжнародного гуманітарного права Експертної мережі Кримської платформи.
23 серпня у Києві відбувся Інавгураційний саміт Кримської платформи, який став першою політичної подією міжнародного формату протягом всього періоду окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь. Саміт офіційно започаткував роботу нового міжнародного координаційно-консультаційного формату «Кримська платформа», який підтримали 47 держав та міжнародних організацій. Делегації очолювали 15 глав держав та урядів, 2 спікери парламентів, 14 міністрів, а також взяли участь керівники інституцій Європейського Союзу, генеральні секретарі Ради Європи та ГУАМ (GUAM), заступник генерального секретаря НАТО.
Ця подія може стати історично значимою, оскільки після окупації Криму Росією тривалий час не існувало жодних постійно діючих форматів для пошуку механізмів деокупації Криму та захисту прав людини, а також створення можливих майданчиків для перемовин з питань Криму, включи звільнення громадян України, яких РФ позбавила волі з політичних мотивів.
Протягом останніх майже 8 років було ухвалено чимало важливих документів – резолюцій ГА ООН, ПАРЄ, ЄС та ОБСЄ, ініційовані важливі судові процеси проти Росії в контексті правової війни з країною-агресором. Водночас сталих та системно працюючих політичних форматів міжнародного рівня не було. Нормандський формат – чотиристоронні зустрічі України, Німеччини, Франції та Росії – започаткований ще у 2014 році, не включає питань, пов’язаних з окупацією Криму. Так само і Мінські домовленості стосуються виключно збройного конфлікту на Донбасі. У 2019 році президентом України Володимиром Зеленським була зроблена спроба підняти питання Криму під час зустрічі «нормандської четвірки» у Парижі, але конкретних перемовин на цю тему не було. Як сказав український президент: «У «нормандському форматі» ніхто не хоче говорити про Крим, тим більше Росія». На думку багатьох експертів, про Крим в цьому форматі дійсно не хоче говорити не лише Росія, але й Німеччина та Франція також піднімають виключно питання врегулювання конфлікту на сході України.
Напевно єдиними, публічно відомими перемовинами України та Росії щодо Криму, став так званий «великий обмін». Тоді, 7 вересня 2019 року було звільнено 35 громадян України, які незаконно утримувалися російською владою у місцях несвободи з політичних мотивів, саме через збройний конфлікт. Тоді було звільнено 11 політичних в’язнів, серед яких були кримчани Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух та кримський татарин Едем Бекіров, та 24 українських військових (моряків), яких Росія захопила після нападу на українські кораблі у Керченській протоці 25 листопада 2018 року.
Однак ці ad hoc перемовини стосувалися виключно питань звільнення конкретних людей, серед яких вперше були ті, кого позбавили волі в окупованому Криму. Але це ніяк не вплинуло на питання деокупації Криму та не призвело до будь-яких інших політичних діалогів щодо окупованого півострову. Більш того, після «великого обміну» 2019 року не відбувалося жодних інших обмінів чи звільнень кримчан, водночас Росія після цього ув’язнила щонайменше 45 нових людей за політично вмотивованими кримінальними справами у Криму.
Система переслідування мешканців Криму за політичними мотивами стала одним зі страшних наслідків окупації півострову. З 2014 року окупаційна влада Росії почала переслідувати як тих, хто не підтримує окупацію, так і тих, хто виступає за збереження української та кримськотатарської мов, культури, ідентичності, захист свободи слова та висловлення думки. Вже більше сотні громадян України утримуються в місцях несвободи не за злочини, а за свою громадянську позицію, журналістську або правозахисну діяльність. Ця система політично вмотивованих переслідувань включає в себе всю державну вертикаль силових структур, спецслужб, судів та незаконних збройних формувань, що підтримуються російською владою. Поширеною практикою у таких справах стали тортури, після яких людей змушують оговорювати себе та записують постановочні «зізнавальні» відео, які потім російське ФСБ транслює через підконтрольні ЗМІ. Показовим є той факт, що ніхто зі співробітників російських ФСБ або поліції так і не був притягнених до відповідальності за тортури проти громадян України.
Переслідуванням або різним формам дискримінації піддаються майже всі релігійні організації, окрім Русской православной церки. Навіть «свідків Єгови» тепер відправляють до колоній. Так, у 2020 році було ухвалено перші вироки, пов’язані з позбавленням волі учасників «Свідків Єгови», які з 2017 року в РФ увійшли до списку «екстремістських». Вони отримують по 6 років колонії лише за свої релігійні погляди.
Також серед проблем стратегічного значення треба сказати про мілітаризацію Криму, яка проявляє себе і в гуманітарному вимірі. Мова йде про мілітаризацію цивільного населення, зміну демографічного складу населення, примусове громадянство, інформаційну ізоляцію, розрив соціально-культурних зв’язків громадян України у Криму з підконтрольною уряду Україні територією. Аналіз ситуації показує, найбільше ресурсів в рамках мілітаризації населення окупаційна влада вкладає в мілітаризацію дітей та молоді. Сьогодні вся система освіти, яка охоплює понад 200 тисяч дітей, сфокусована на формуванні у них виключно російської ідентичності та побудована так, що для дітей свідомо не створюють умов для збереження та розвитку своєї ідентичності (української, кримськотатарської та ін.). У навчанні домінують не демократичні цінності та розвиток толерантності, а культ війни та зброї. Росія витрачає великі кошти з бюджету, щоб для цього проводити заходи як в школах, так і поза школами. Більш того, у Криму постійно зростає кількість освітних закладів, де дітей навчають основам військової справи й схиляють до їхньої подальшої служби в російській армії. А якщо в подальшому молоді чоловіки будуть відмовлятися від такої військової служби, то їх притягнуть до кримінальної відповідальності – від штрафу до позбавлення волі.
І всі це відбувається паралельно з посиленням військової присутності Росії у Криму шляхом незаконного розгортання більшої кількості військ, витиснення після окупації з позицій українських військових, збільшення кількості військових баз тощо. Це є реальною загрозою безпеці Азово-Чорноморського регіону та Східного Середземномор’я.
Таким чином, наслідки окупації Криму та пов’язані з цим виклики виходять далеко за межі «україно-російського конфлікту». Лише консолідовані міжнародні зусилля спроможні змінити ситуацію, а Саміт Кримської платформи засвідчив, що така консолідація, навіть в умовах нових глобальних викликів (пандемія COVID, міграційні кризи тощо), можлива.
Розуміюче це, Україна у 2020 році ініціювала створення першого за період окупації міжнародного формату Кримська платформа. Цей формат був розроблений Міністерством закордонних справ України (далі МЗС) на виконання ініціативи Президента України Володимира Зеленського. Правозахисні та експертні організації від початку процесу створення Кримської платформи брали участь у консультаціях з МЗС України щодо напрямів, форматів та інструментарію Кримської платформи.
Робота Кримської платформи буде вестися за 5 ключовими напрямами:
- зміцнення міжнародної політики невизнання спроби анексії Криму Російською Федерацією;
- «санкційний напрям» щодо застосування обмежувальних заходів
- протидія порушенням прав людини та норм міжнародного гуманітарного права;
- гарантування безпеки і свободи судноплавства в Чорному та Азовському морях;
- подолання економічних та екологічних наслідків окупації півострову.
За всіма цими напрямами Кримська платформа працює у трьох вимірах: урядовий, парламентський та експертний.
На урядовому рівні головною подією став Саміт Кримської платформи, де були представлені Австралія, Австрія, Албанія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Північна Македонія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, Японія, ЄС, НАТО, Рада Європи та ГУАМ.
За результатами Саміту була підписана Спільна декларація Учасників Міжнародної Кримської платформи, яка затверджує створення цієї платформи з метою мирного припинення окупації Російською Федерацією території АР Крим та міста Севастополя і відновлення контролю України над цією територією у повній відповідності до міжнародного права. Також співпраця учасників Кримської платформи спрямована на протистояння новим викликам та гібридним загрозам, які спричинені триваючою мілітаризацією Криму.
На парламентському рівні у Верховній Раді України було створено Міжфракційне об’єднання «Кримська платформа». Воно розпочало свою роботу у грудні 2020 року та веде свою діяльність в рамках міжпарламентських груп дружби та парламентських асамблей міжнародних організацій.
23 серпня, в день Саміту, парламент України провів позачергову сесію, яка була присвячена саме Кримській платформі. У сесії Верховної Ради взяли участь не лише народні депутати Україні, але й парламентарі інших країн. На цій сесії парламент України ухвалив Постанову про Звернення Верховної Ради України до ООН, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОЧЕС, Європейського Парламенту, урядів і парламентів іноземних держав щодо посилення міжнародного співробітництва в рамках Кримської платформи для протидії агресії Російської Федерації. Так, з деякими країнами вже організовані формати міжпарламентського співробітництва з питань, які пов’язані з Кримською платформою. Зокрема, депутати Латвійського Саейму вже створили групу Кримської платформи у себе в парламенті.
Експертний вимір платформи базується, в першу чергу, на Експертній мережі Кримської платформи, розбудова якої розпочалася в березні 2021 року силами експертних організацій України з різних сфер. Експертна мережа Кримської платформи створена як спільнота індивідуальних українських та іноземних експертів, українських, іноземних та міжнародних неурядових організацій, ініціатив, об’єднань, експертних аналітичних центрів, наукових установ, діяльність яких сприяє досягненню основних цілей Кримської платформи.
Офіційно свою роботу Експертна мережа розпочала 6 серпня, коли у Києві відбувся Установчий Форум Експертної мережі Кримської платформи за участі національних та міжнародних експертів, представників посольств та державних органів влади України. За підсумками Форуму робота Мережі тепер організована у 7 тематичних групах: політика невизнання та санкції; права людини та міжнародне гуманітарне право; безпека, економіка та екологія, культурна спадщина Криму; гуманітарна політика; відновлення прав корінних народів як інструмент деокупації Криму. Авторка цього матеріалу Ольга Скрипник, координаторка Групи з прав людини та міжнародного гуманітарного права була делегована Експертною мережею для виступу підчас офіційної частини Інавгураційного Саміту Кримської платформи і стала єдиним представником громадянського суспільства серед учасників цього Саміту.
Нещодавні події у Криму лише підкреслили гостру необхідність консолідації міжнародної підтримки та спільної реакції учасників Кримської платформи на грубі та системні порушення прав людини.. Так, 3 та 4 вересня співробітники ФСБ Російської Федерації затримали Нарімана Джеляла, першого заступника Меджлісу кримськотатарського народу (представницький орган корінного народу Криму – кримських татар) та братів Азіза та Асана Ахтемових. Їх звинуватили у «диверсії» – пошкодження газопроводу 23 серпня, саме в день Саміту Кримської платформи. Той факт, що ФСБ застосувало тортури до затриманих засвідчило відео постановочних допитів братів Ахметових після застосування до них катувань, що було поширене через підконтрольні ЗМІ. Цей факт, як і перешкоджання роботі адвокатів підтверджують позицію правозахисників, що ця справа є політично вмотивованою та сфабрикованою, як і сотні інших кримінальних справ, за якими у кримських та російських колоніях перебуває більше 110 громадян України.
Саме ця справа стала першою справою, в рамках якої людей переслідують за їхню підтримку Кримської платформи. Той факт, що Наріман Джелял публічно підтримав Кримську платформу та взяв участь в установчому саміті, може бути справжнім мотивом його переслідування. Однак і досі ми не маємо консолідованої відповіді учасників Кримської платформи на нову хвилю переслідування у Криму після Саміту. Тому серед важливих перших кроків Платформи має стати вибудова чіткою системи комунікації та ухвалення рішень задля досягнення визначених цілей.
Водночас, участь 46 делегатів на Саміті свідчить про широку міжнародну підтримку України та готовність до пошуку нових механізмів задля припинення порушень прав людини, звільнення заручників Кремля, відновлення безпеки в регіоні. Відтак, пріоритетом має стати налагодження постійної та системної роботи після Саміту, оскільки Саміт – це лише старт Платформи. Кримська платформа буде досягати поставлених цілей у разі зміни підходу до проблеми окупації Криму, а саме домінування підходу до вирішення цієї проблеми не як регіональної, а як виклику європейській та світовій безпеці через геополітичні амбіції Росії та її намагання подальшої ескалації у різних регіонах.
