Окупаційна влада намагається змінити населення Криму не лише демографічно, переселяючи на півострів людей з території Росії, але й змінити свідомість кримчан.
Про це під час дискусії “Дитинство в окупованому Криму: зі зброєю в руках та без права бути українцем” у межах правозахисної програми фестивалю Docudays UA “Rights Now” розповіла голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.
– Наскільки мілітаризація в Криму впливає на дітей, що залишились проживати в окупації?
– Ця проблема зачіпає майже кожну дитину в Криму. Саме діти – одна з головних цілей РФ в рамках мілітаризації. Ще у грудні 2014 року так званий “голова” Криму Аксьонов затвердив концепцію патріотичного та духовно-морального виховання населення. І далі багато нормативних актів приймалося для того, щоб ця система мілітаризації була впроваджена в освітній простір. Діти надалі будуть йти до російської армії. А сам призов громадян до армії на окупованій території це воєнний злочин. І важливо розуміти, що це не добровільний призов, це примус. За відмову в РФ існує кримінальна відповідальність. Щонайменше 93 вироки на півострові ми задокументували за таку відмову. Чому це важливо в контексті дітей? З одного боку, після 18 років вони не можуть відмовитись від призову. З другого – ми бачимо систему, яка побудована таким чином, щоб діти і не бачили іншого шансу для себе. Багато парамілітарних організацій, таких як Юнармія, ДОСААФ, Кримпатріотцентр, прямо декларують, що вони займаються підготовкою дітей до армії.
Ще одна мета РФ на території Криму – це знищення будь-якої української ідентичності і її проявів, щоб діти не могли в майбутньому відчувати себе українцями, громадянами України. Стратегічна мета – змінити населення Криму не лише фізично, переселяючи на півострів людей з території Росії, але й змінити його свідомість. Тому найбільші ресурси зараз витрачаються на дітей.
Система працює не тільки під час проведення масштабних заходів з нагоди 9 Травня або так званої Кримської весни. Вона працює щодня. Дітей залучають в різних мілітаризаційних заходах. На уроки до школи запрошують людей, які брали участь у злочинних діях на території так званих ЛНР і ДНР. Ці люди виступають у ролі героїв, які воювали з українцями. Формується не тільки толерантність до злочинів, до війни, до зброї та культу насильства, але й закладається образ ворога. Вороги – це Україна та українці, також інші демократичні країни, зокрема, США та Євросоюз.
В цій системі мілітаризації залучено не тільки міністерство освіти, а також культури та спорту. Багато культурно-спортивних заходів насправді не мають відношення до спорту. Їх проводять за наказом Міноборони РФ 2016 року та фінансуються безпосередньо з російського бюджету. Окрім цього, Росія видає президентські гранти на Крим для проведення різних пропагандистських заходів.
Сумно, що ці заходи стосуються дітей не тільки шкільного, але ї дошкільного року. Ми збирали матеріали щодо святкування 23 лютого в дитячих садочках, і вважаю, що міжнародний кримінальний суд та наша прокуратура повинні давати цьому оцінку як воєнному злочину. Це пряма пропаганда армії. Під час проведення спортивних заходів часто головна увага приділяється навичкам розбиранню та збиранню автомату.
Яскравий приклад – так званий Сирійський потяг. Росія привезла до Криму на ньому трофейну зброю з Сирії, і для дітей в Керчі та Севастополі були проведені різні заходи з цього приводу. Дітей не тільки готують до служби в армії, але й до того, щоб брати участь в різних збройних конфліктах, що ініціює влада РФ. Ми маємо докази того, що кримські призовники були залучені в заходах, пов’язаних з сирійським конфліктом.
Діти наразі не мають можливості самостійно обрати свою ідентичність, громадянство, свій шлях розвитку, бо знаходяться в умовах жорсткої й щоденної мілітаризації.
– Що може зробити Україна у зв’язку з проблемою мілітаризації в Криму?
Важливо, щоб не самі громадські організації поширювали цю інформацію, а й сама держава про це говорила. Ми продовжуємо звертатися до новоутвореного Міністерства реінтеграції, щоб вони зосередили також свою увагу і на питанні дітей з Криму, й інформували як державна інституція про те, що там відбувається.
Держава повинна утримати правовий і інформаційний зв’язок з людьми, що мешкають на території Криму. Зокрема, спростити процедури отримання документів, поліпшити ситуацію на КПВВ. Необхідно також скасувати Закон про вільну економічну зону, тому ще це не тільки закон про економіку, але й про зв’язки й життя звичайних людей, які перетинають КПВВ.
Необхідно організувати доступ до формальної освіти та створювати умови, щоб діти могли приїхати на літо до України, щоб були якісь курси та програми, де діти з різних регіонів країни могли б спілкуватися між собою.
Також в міжнародній політиці Україна повинна мати тверду позицію. З 2018 року маємо дві Резолюції Генеральної асамблеї ООН, які стосуються прав людини в Криму і проблеми мілітаризації. Ми доклали багато зусиль, щоб у Резолюції 2019 року був засуджений не тільки призов до армії РФ, але також була засуджена зміна ідентичності та мілітаризація формальної освіти. Дуже важливо, щоб Україна продовжувала працювати над цим питанням, ставити конкретні вимоги як для себе, так і для інших держав. Має бути сформована чітка вимога до РФ щодо припинення призову, діяльності мілітаристських організацій в Криму та зупинки фінансування заходів пропаганди. Невиконання цих вимог Росією має означати введення нових пакетів санкцій як до держави, так і персональних до людей, які на найвищому рівні залучені в політиці пропаганди та мілітаризації.
Розслідування і правова оцінка дуже важливі. Прокуратура АР Крим на вимогу правових організацій проводить розслідування різних воєнних злочинів, включаючи пропаганду серед дітей. Важливо, щоб Прокуратура, не зважаючи на останні зміни в офісі Генерального прокурора, зберегла роботу департаменту, який проводить ці розслідування. Повинна продовжуватись співпраця з Міжнародним кримінальним судом з цього питання. Це правова війна, яку нам треба вести і заради наших дітей в Криму.
