За нову резолюцію проголосувало 65 країн, проти – 23 країни, утрималися – 83.
Країни, що голосували проти резолюції: Вірменія, Білорусь, Бурунді, Камбоджа, Китай, Куба, КНДР, Еритрея, Гвінея, Індія, Іран, Казахстан, Киргизстан, М’янма, Нікарагуа, Філіппіни, РФ, Сербія, Судан, Сирія, Уганда, Венесуела, Зімбабве.
Резолюція набула чинності.
У документі міститься посилання на міжнародно-правове визначення агресії та застереження про те, що отримання території чи іншої переваги внаслідок агресії не може й не буде вважатися законним.
У документі засуджуються масові затримання активістів і захисників прав людини на підставі звинувачень у підтримці тероризму, зокрема, представників громадянської ініціативи «Кримська солідарність».
Резолюція вимагає від РФ припинити політику зміни демографічної ситуації в Криму шляхом переселення туди свого населення та примусового виселення.
Резолюція закликає припинити переслідування та звільнити осіб, затриманих за висловлювання думок, зокрема на початку окупації, а також засуджує триваючу практику мобілізації чоловіків до Збройних сил РФ і кримінального переслідування тих, хто відмовляється від служби у рядах країни-окупанта.
Документ закликає «ефективно розслідувати усі випадки смертей під час перебування під вартою». Зокрема, йдеться про випадки у Сімферопольському СІЗО.
Більшість з цих позицій запропоновали українські правозахисні організації. А саме, Кримська правозахисна група, ZMINA, Центр прав людини0 Медійна ініціатива за права людини, Український Гельсінкський союз з прав людини – УГСПЛ, Регіональний центр прав людини. Адвокаційну допомогу надав Human Rights House Foundation.
У жовтні 2019 року керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник разом з Метью Джонсом з Human Rights House Foundationна на підтримку нової резолюції була в Нью-Йорку й поспілкувалися з представництвами 14 країн (Австралія, Італія, Уругвай, Швеція, Латвія, Естонія, Велика Британія, Швейцарія тощо).
Під час зустрічей Ольга Скрипник наводила нові факти й аргументи про те, що ситуація з мілітаризацією цивільного населення постійно погіршується та вимагає негайного пошуку механізмів протидії цьому. Деякі цифри й приклади можна побачити в матеріалах Кримської правозахисної групи. Ця проблема також висвітлена у тексті резолюції.