11 років окупації Криму: як Росія захоплювала півострів, в ефірі “Громадського радіо” розповідає очевидиця тих подій, голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.
Руслана Кравченко: Ми всі знаємо про події 26 лютого 2014 року, коли перед Верховною Радою Криму зібралося дуже багато людей і прихильників України. І ми знаємо, чим ці події на жаль, закінчилися. Однак введенням російських військ до Криму назвали саме 20 лютого. Тоді розпочалася російська агресія проти України. Як ви пам’ятаєте той день?
Ольга Скрипник: Цей день я дуже добре пам’ятаю. Тому що це один з найбільш важких і трагічних днів для нас був. Я тоді перебувала в Ялті. На той момент ми не могли виїхати до Києва, оскільки багато кримчан, в тому числі і я — я тоді була викладачкою університету — і частина моїх студентів, ми виїжджали в Київ для того, щоб підтримувати Майдан.
Але власне якраз напередодні 20 лютого ми не могли навіть сісти на поїзди в Сімферополь. І фізично нас просто знімали так звані поліцейські, або представники «самооборони» так званої Криму, яка контролювалася Росією.
І 20 лютого для нас було страшним днем. Тому що ми в режимі онлайн через українські медіа спостерігали розстріли на Майдані. Уся наша увага була прикута до цих подій. Ми також виходили на вулиці, зокрема, в Ялті на набережній, щоб підтримати наших протестувальників у Києві. Але навіть виїхати з Криму ми вже не могли. Тому, якщо чесно, саме 20 лютого в моїй пам’яті в першу чергу — це розстріли на Майдані і розпач, який був тоді серед кримчан, які підтримували Майдан. І якраз у цей день Росія вже розпочала військові дії у Криму. Тому що якраз вся увага була прикута до подій у Києві.
Але вже були певні повідомлення у першу чергу в Севастополі. Тому що основні події почалися у Севастополі. А також фіксувалася у Керчі, де Росія перекидала зі своєї території у Крим техніку.
А в Севастополі на той момент від своїх друзів і колег я вже знала, що є певні рухи російських військових, які вийшли з бази Чорноморського флоту Росії, який базувався там. Також посилилась присутність так званої «самооборони».
Ось так для мене запам’яталося 20 лютого. Це була вже друга безсонна ніч, коли ми спостерігали безпосередньо онлайн те, що відбувається у Києві. І не могли навіть залишити Крим, щоб підтримати Київ…
