Костянтина Сізарєва, громадянина України, котрий прожив у Криму все життя, примусово видворили з Криму 20 січня 2017 року. Перед цим кримські «суди» ухвалили два рішення про його депортацію. Спочатку – рішення про добровільну депортацію, а після того, які він його не виконав, – рішення про його примусову депортацію. На цей момент кримчанин зміг скасувати у Верховному Суді РФ рішення про примусову депортацію. Проте повернутися до Криму він все одно не в змозі.
8 лютого 2018 року російський Верховний Суд скасував рішення «Євпаторійського міського суду» від 20 січня 2017 року, а також рішення «Верховного суду Республіки Крим» про примусову депортацію К. Сізарєіва з Криму з припиненням судочинства у справі. (Постанова ВС РФ 1 ст., Постанова ВС РФ 2 ст., Постанова ВС РФ 3 ст., Постанова ВС РФ 4 ст., Постанова ВС РФ 5 ст.)
Попри це, Костянтин Сізарєв неспроможний повернутися додому до своєї родини в Євпаторію, тому що рішення суду про його добровільну депортацію не скасоване.
«Суддя Верховного суду» Криму Тимошенко Є. Г. своїм апеляційним рішенням від 20 лютого 2018 року залишила судове рішення «Євпаторійського місткого суду» від 9 грудня 2016 року про добровільну депортацію К. Сізарєва без зміни.
Костянтин Сізарєв народився у 1959 році в Євпаторії й там прожив своє життя, аж до примусової депортації. В Євпаторії мешкають його дружина та діти, народжені в Криму, двоє з яких – неповнолітні. Кримчанин кілька десятків років керував євпаторійською організацією «Юстіс». З кінця 1990‑х років співробітники цієї організації безкоштовно надавали юридичну допомогу малозабезпеченим громадянам. З початком окупації К. Сізарєв продовжив свою діяльність у Євпаторії. Він активно виборював інтереси мешканців міста у кримських судах.
Костянтин Сізарєв та його син переконані, що окупаційна влада відмовила кримчанину в отриманні російського паспорта, який би уможливив його проживання на батьківщині, саме через його активну громадську діяльність.
«Суддя Євпаторійського міського суду» Олексій Нанаров призначив К. Сізарєву за «порушення термінів перебування в РФ» покарання у формі штрафу у розмірі 2 тисяч рублів й «адміністративне видворення за межі Російської Федерації шляхом контрольованого самостійного виїзду». За рішенням суду, якщо відповідач не виїжджає з Криму самостійно, сума штрафу збільшується, й ого депортують примусово. Костянтин Сізарєв не залишив Крим і оскаржував рішення про видворення у судах вищої інстанції, проте його забрали просто з будинку євпаторійського «суду» за рішенням цього ж таки «суду», 20 січня 2017 року і, не давши зібрати речі, вивезли до Краснодарського краю – у спеціальний приймальник.
За інформацією К. Сізарєва, у «Верховному суді» Криму 20 лютого 2017 року його інтереси не були презентовані, оскільки суддя не допустила до участі у судовому процесу його дружину та старшого сина за українськими довіреностями, що були видані після депортації, тому що вона зажадала лише російські довіреності. Не було правового захисту і не було самого К. Сізарєв, попри те, що вин зажадав за його відсутністю справу не розглядати, забезпечивши його явку до «Верховного суду» Криму. Костянтин Сізарєв оскаржить рішення про добровільну депортацію у Верховному Суді РФ (Касаційна скарга до ВС РФ).
Зараз Костянтин мешкає в Харкові, проте його боротьба за повернення додому триває.
