8 лютого українському політв’язню в окупованому Криму виповнилося 47 років. Чому навіть за ґратами він — переможець.
«Ви намагаєтеся мене навчити любити так звану «нову батьківщину»? Але це ніколи у вас не вийде, чого б мені це не коштувало… Сльози матерів тих хлопців, які борються за законність і право на самовизначення, право на свободу, почуття гідності ціною власного життя, скільки вже оплачено, — це все, хлопці, ваша система влаштовує. Ця система людиноненависницька… Приймайте яке завгодно рішення. Я однозначно заявив уже свою позицію і відмовлятися від неї не маю наміру. Винні все одно всі будуть покарані. Перемога буде за нами. Слава Україні!» — це сказав Володимир Балух 15 січня цього року в так званому Роздольненському районному суді в Криму, де його судили за незаконне зберігання боєприпасів, які перед тим силовики дбайливо йому підкинули.
Наступного дня «суддя» Олена Тедеєва винесла фермерові з кримського села Серебрянка вирок: три роки і сім місяців позбавлення волі у колонії-поселенні і десять тисяч рублів штрафу. Захист українця подав апеляційну скаргу, наразі чекають, коли призначать її розгляд. Паралельно триває слідство в іншій кримінальній справі, порушеній проти Володимира, стосовно «дезорганізації роботи виправних закладів».
Хоробрість Володимира, який у лютому 2014-го вивісив на своєму будинку український прапор і не знімав його після анексії, одразу викликала захоплення і тривогу. Адже така принциповість не могла залишитись непоміченою для окупантів. Власне, це і сталося.
Після вироку Володимир Балух перебуває у СІЗО Сімферополя, здоров’я чоловіка слабке, а його літня матір Наталя потребує допомоги. 8 лютого, у день народження Володимира, у столичному «Кримському домі» відбувся присвячений йому вечір «Київської кримської солідарності». Напередодні «День» поспілкувався з Ольгою Скрипник, головою правління Кримської правозахисної групи, яка виступила серед організаторів цього заходу.
ЗАМОВЛЕННЯ НА РІВНІ КЕРІВНИКІВ ФСБ
— Переслідування Володимира почалося з адміністративної справи. Потім відкрили першу кримінальну справу, за якою його засудили до громадських робіт. Він відмовився це виконувати, і тоді прийняли рішення замінити покарання на 40 діб у колонії. Але до цього не дійшло, бо вже у грудні 2016-го була відкрита нова справа — після того як він, окрім прапору України, вивісив табличку «Вулиця Героїв Небесної Сотні». Тоді йому на горище підкинули патрони — фальсифікації адвокати довели на судових засіданнях. Саме слідство проводилося з порушеннями, більш того, «справа про патрони» була сфальсифікована на рівні керівника так званого управління ФСБ Російської Федерації у Криму Віктора Палагіна.
Принципово те, що попри такий тиск, на судових засіданнях Володимир не відмовлявся від своїх переконань, постійно говорив, що Україна та Крим — одна держава, що система у Російській Федерації спрямована на те, щоб знищити будь-яку свободу особистості, але все одно він не здаватиметься.
ПРОВИНИ НЕ ВИЗНАЄ
— Завдяки роботі адвокатів 1 грудня 2017 року Володимира тимчасово відпустили під домашній арешт. Справу повернули на повторний розгляд. Але вдома, разом з мамою, Володимир пробув недовго, до 16 січня, коли він отримав повторний вирок у цій справі.
Володимир Балух не збирається платити штраф, не визнає своєї вини, наполягає, що справа сфальсифікована. Адвокати надали всі докази його невинуватості, але суддя це проігнорувала. Захист оскаржив вирок, і зараз ми чекаємо на рішення щодо апеляції.
Коли Володимирові виносили вирок, він ще був під домашнім арештом, але прокурор Корольов клопотав про те, щоб його одразу взяли під варту, і це зробили просто у залі суду. Володимира доправили до ізолятора, а потім перевезли до СІЗО Сімферополя, де він перебуває зараз. Його тримають у так званій транзитній камері для людей, які чекають на етапування. Нормальних умов там немає.
«СПРАВА ПРО ІЗОЛЯТОР»
— Ще одна справа проти Володимира з’являється влітку 2017 року. Коли проходять судові засідання, Балуха переводять із СІЗО до ІТТ (ізолятору тимчасового тримання. — Авт.) у Роздольному. Якось Валерій Ткаченко, начальник ІТТ, прийшов до камери Володимира і почав його ображати. Це було не вперше, того разу він ображав його за етнічною ознакою, як українця, поводився дуже агресивно, говорив погані речі про маму Володимира. Виник конфлікт. Володимир захищався, і Ткаченко подав заяву до поліції, начебто Балух скоїв напад на нього. Це абсурдно, бо Володимир знаходиться за ґратами, там він повністю під контролем начальника ізолятора. Володимир також подавав скаргу на дії Ткаченка, про те, що той напав на нього, але Слідчий комітет РФ взявся розглядати заяву Ткаченка, а скаргу Балуха не розглядав взагалі.
З Балуха знов зробили злочинця, інкримінують справу за статтею 321 Кримінального кодексу РФ «Дезорганізація діяльності закладів, які забезпечують ізоляцію від суспільства». Його звинувачують у діях, які дестабілізували роботу всього ізолятора. Ця справа зараз на стадії слідства, потім її передадуть до суду і почнеться новий процес.
ЛІКИ МОЖУТЬ ПЕРЕДАВАТИ БІЛЬШЕ ТИЖНЯ
— Коли Балух вперше перебував у СІЗО, його стан здоров’я значно погіршився. Там бракувало ліків, медичної допомоги, а під час судових засідань у Роздольному йому неодноразово викликали «швидку» просто до залу суду, бо була необхідна термінова допомога.
Зараз Володимир знов у СІЗО, знов є ризик, що йому не надаватимуть медичну допомогу. Його родині важко передавати туди ліки. Існуючий перелік ліків, які можна передавати, дуже обмежений, сама процедура їх передачі складна — потрібно багато документів, медпрацівник СІЗО повинен дати призначення на ці ліки, і від цього призначення і до їх отримання може пройти тиждень або два.
Також те, що дають у СІЗО, їсти неможливо. Тому туди постійно треба передавати продукти, хоча б якісь. Це потребує коштів.
МАТЕРІ ТЕЖ ПОТРІБНА ПІДТРИМКА
— Інша проблема — щодо матері Володимира. Це літня жінка, вона потребує догляду. Людиною, яка постійно її доглядала, якраз був Володимир. Більш того, вони жили у сільській хаті, там постійно треба працювати по дому, дбати про худобу. Фактично це фермерське господарство, яким займався Володимир. Літня мати не може це робити, вся родина, по суті, залишилась без можливості себе прогодувати.
Тож є потреба допомагати як Володимиру, так і його матері. Це одне з важливих питань для української держави і громадянського суспільства — щоб ми допомагали не лише морально, а й матеріально.
«СПЛЯЧИЙ РЕЖИМ» УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ
— Українська держава могла допомогти давно. Ми чекаємо цього четвертий рік. Йдеться про те, щоб затвердити закон, постанову, згідно з якими буде створено спеціальний фонд допомоги політв’язням та їх родичам — тим, хто став жертвами незаконного переслідування в Криму або Росії. А це щонайменше 66 людей.
Був розроблений законопроект про матеріальну підтримку жертв політичного переслідування у зв’язку з агресією РФ. Він не є досконалим, його треба доопрацьовувати, але хоч якийсь. Його зареєстрували у парламенті, але у наших депутатів досі не дійшли до нього руки, досі він навіть не розглядався.
По-друге, на базі Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб пропонується створити спеціальний фонд, який міг би видавати кошти на підтримку родин політв’язнів. Наприклад, робити щомісячні виплати, які родичі зможуть використовувати для передач, покупки продуктів, на те, щоб відвідати своїх близьких. Також ці кошти можна використовувати на адвокатську допомогу. Адже захисники, здебільшого з Росії або Криму, інколи взагалі є єдиним зв’язком з ув’язненим. От справа Володимира Балуха триває другий рік, адвокатська підтримка — це постійні витрати, які зараз на плечах або родини, або допомагають громадські організації. У цілому участі держави у цьому немає.
Окремо є питання змін до постанови уряду стосовно використання коштів консульськими відділами. Ці зміни теж не прийняті, не підписані прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом. Вони стосуються того, щоб українські консули в Росії могли отримати більше матеріальних можливостей для допомоги українцям, незаконно ув’язненим у РФ.
Зараз рухається лише громадянське суспільство. Є окремі ініціативи з допомоги політв’язням, є об’єднання родичів політв’язнів, яке має відкритий рахунок для збору коштів. Але коштів там мало, бо таких родин дуже багато. Зусиллями громадянського суспільства вирішити це неможливо.
«НА СУДАХ ВІН ВИСМІЮВАВ ЦЮ СИСТЕМУ»
— Володимир є незламним. Прапор, з якого все почалося, він вивісив ще в лютому 2014-го, під час Євромайдану — на знак його підтримки. Почалась окупація, але навіть коли з’явились «зелені чоловічки», російські військові, він його не зняв. Зрозуміло, це помітили. До нього не один раз приходили залякувати, погрожували, але він не зняв прапор. Далі сфальсифікували кілька незаконних обшуків, під час яких у Володимира викрадали прапор, але він вивішував його знов. Безумовно, це дратувало місцеву окупаційну владу, зокрема на рівні ФСБ.
Спочатку намагалися вирішити це на місцевому рівні, до нього приходили місцеві поліцейські. Коли вони не впорались, думаю, з’явилося замовлення від Кремля, за це взявся Віктор Палагін, який сфальсифікував рішення про проведення обшуку і Балуха затримали. Тоді вже пройшло майже три роки після анексії Криму, й окупаційна влада все одно нічого не змогла з ним зробити, тому вирішили запроторити його за ґрати.
Навіть судові засідання Володимир обернув проти своїх переслідувачів. Він висміював цю систему, публічно говорив все, що про неї думає. І так людей, які його підтримують, стало більше, вони не бояться приходити на суди. Володимир згуртував навколо себе людей з проукраїнськими поглядами і тих, хто просто не згоден з тією системою. На 100% система Палагіна і ФСБ вже програла, а Володимир Балух переміг, але дуже великою ціною — заплативши власною свободою.
