Щонайменше 223 громадян України утримуються в ув’язненні за політично вмотивованими статтями. Особливо критичною ситуація стала після 2022 року, коли Крим фактично перетворився на в’язницю для мешканців новоокупованих територій. Про це голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник розповіла під час виступу на панельній дискусії “Крим: спротив, що народжує свободу” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Дискусія була покликана висвітлити спротив на окупованому півострові, зокрема, серед молоді, озвучити персональні історії, почути людей, які особисто зіткнулись з російським репресивним режимом, повідомляє пресслужба представництва.
У панельній дискусії взяли участь Постійна Представниця Президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко, Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, кримчанка і колишня політув’язнена Леніє Умерова, військовослужбовець, кримчанин Артем Кисельов, Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник. Модерував подію керівник Відділу інформаційного забезпечення представництва Євген Бондаренко.
Голова КПГ окреслила еволюцію репресивної машини, яку Росія вибудувала в окупованому Криму з 2014 року. Вона нагадала, що все почалося з появи “зелених чоловічків” у Ялті та агресивного нав’язування міфу про “споконвічну російськість” півострова. Але вже у березні 2014 року кримчани масово виходили на мирні акції спротиву — до парламенту, на вулиці, до пам’ятника Шевченку.
“Станом на зараз ми говоримо про щонайменше 223 громадян України, які утримуються в ув’язненні за політично вмотивованими статтями. Проти кримськотатарських активістів масово фабрикують справи за обвинуваченням у “тероризмі” з вироками на 17–18 років позбавлення волі. Щодо українців типові звинувачення — це “шпигунство” або “співпраця з СБУ”. Жінки також зазнають переслідувань — понад 22 незаконно затримані, серед них 70-річна волонтерка Галина Довгопола. Особливо критичною ситуація стала після 2022 року, коли Крим фактично перетворився на в’язницю для мешканців новоокупованих територій”, — зазначила Ольга Скрипник.
У межах панельної дискусії Постійна Представниця Ольга Курішко розповіла про ситуацію в тимчасово окупованому Криму, зокрема про впровадження адміністративного покарання за статтею про так звану “дискредитацію російської армії”, яке окупаційна адміністрація застосовує до тих, хто чинить спротив. Станом на 19 травня 2025 року зафіксовано 1350 випадків складання матеріалів за цією статтею. Ольга Куришко підкреслила, що з початком широкомасштабної війни посилилося переслідування молоді.
“З початком широкомасштабної війни окупаційна адміністрація почала більше переслідувати молодь з політичних мотивів. Яскравим прикладом цього є історія Богдана Зізи, який облив будівлю окупаційної адміністрації в Євпаторії синьо-жовтою фарбою і був незаконно засуджений на 15 років ув’язнення” — зазначила Ольга Куришко.
У своїй промові Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров розповів про спротив кримських татар і важливість вшанування жертв геноциду кримськотатарського народу. Він зазначив, що сьогоднішня російська модель тиску значно посилилася на відміну від практик радянського періоду.
“Ми часто не до кінця усвідомлюємо, що насправді відбувається в Криму і які там можливості виявляти незгоду з окупацією. Раніше, за радянських часів, якщо ти активно протестував, до тебе приходили, переслідували, репресували. Зараз в Криму ситуація абсолютна інша, там треба постійно демонструвати свою лояльність, інакше по вас обов’язково прийдуть. Ті люди, які чинять ненасильницький спротив, не співпрацюють з окупаційною адміністрацією, — це мужні люди, і таких сотні тисяч”, — зауважив Рефат Чубаров.
Під час заходу про свій досвід перебування в російській в’язниці розповіла кримчанка Леніє Умерова. До 2014 року вона проживала в Криму, а після окупації була змушена переїхати до Києва. Працювала маркетологинею, навчалася. У грудні 2022 року хотіла приїхати на півострів, аби провідати батька. Відмовившись від російського паспорта, стала мішенню для російських каральних структур.
“Якщо в тебе є гідність і критичне мислення — ти для росіян ворог. Якщо людина може думати інакше — її усувають. Вони створюють видимість, що цієї людини не існує. Це наштовхує на прямі паралелі з депортацією. Мою родину тоді назвали зрадниками. Тепер нас кидають за ґрати за шпигунство і держзраду. Росії не потрібні люди. Вона захоплює територію — і їй потрібні зручні, залякані люди”, — підкреслила Леніє Умерова.
Під час заходу свою історію розповів військовослужбовець, кримчанин Артем Кисельов. Його родина безпосередньо пов’язана з українським флотом і спротивом російській окупації. У 2014 році Артем, не зрадивши присязі, залишився вірним Україні, тоді як його батько — командир корабля “Славутич” — також обрав шлях спротиву й опинився під загрозою переслідувань. Після евакуації з Криму він проживав у Генічеську, допомагав іншим переселенцям та брав участь у блокаді Криму. Зрештою, російська репресивна машина дісталася й до нього: сьогодні він — політичний в’язень, утримується в “владімірському централі”, пройшов через штрафний ізолятор двічі. Артем наголосив, що ця історія — не виняток, а потенційна реальність для багатьох, хто має рідних на окупованій території й продовжує говорити вголос про Крим.
Упродовж заходу діяла локація ініціативи “Листи до вільного Криму”, де кожен охочий мав змогу підтримати незаконно ув’язнених громадян України. Також студенти та викладачі мали змогу ознайомитися з виставкою “Крим очима громадянських журналістів: 10 років у неволі”, яка проводиться організацією “ZMINA. Центр прав людини” у різних містах України. Ця виставка об’єднує фотографії, що були зроблені журналістами та активістами задля фіксації злочинів російських окупантів з початку окупації Криму.
