Галині Довгополій місяць тому виповнилося 70 років, шість із яких вона перебуває в російській неволі. Росіяни звинуватили пенсіонерку з Севастополя у “державній зраді”. За версією окупаційного слідства, Довгопола співпрацювала з Головним управлінням розвідки України й збирала “інформацію про окремий авіаційний полк Чорноморського флоту”.
Довгопола — одна з перших жінок — фігуранток політично вмотивованої справи за такою статтею. Про пані Галину відомо мало, судові засідання відбувалися в закритому режимі. Після етапування в Москву до неї довго не допускали українського консула, а листи від неї зараз приходять рідко. Редакція “Суспільне Крим” зібрала інформацію про “справу” політбранки з розповідей правозахисників і фрагментів її листів.
Пенсіонерка, звинувачена у шпигунстві
Галина Довгопола народилася в Бахчисараї, потім жила в Севастополі. У 2014-му, вже після окупації Криму, в коментарі виданню “Гордон” жінка розповідала, що мала невеликий бізнес — здавала в оренду у туристичний сезон житло відпочивальникам. Її донька мала газетний кіоск, де ще в 14-му продавала українську пресу. Через погрози росіян донька з онуком виїхали з Криму, а пані Галина залишилася, бо не могла залишити свій будинок.
27 листопада 2019 року до її будинку в Севастополі прийшли працівники ФСБ, 66-річну Галину Довгополу затримали. Її звинуватили у співпраці з українською розвідкою. За версією окупаційного слідства, вона передавала секретну інформацію про підрозділи Чорноморського флоту Росії. В одному зі своїх листів, жінка описала момент свого затримання, пізніше цей лист зачитала українська співачка кримськотатарського походження Джамала в межах ініціативи “Листи до вільного Криму”.
“Як “чорт із табакерки”, на мене настрибує людина в чорному: шапочка-маска з прорізом для очей і написом ФСБ. Через те, що він майже на мені висів, я випросталася з-під нього зі словами: “А навіщо ти висиш на мені, якщо я спокійно стою?” Він залишився поруч і водночас пролунав вереск і скрегіт гальм кількох автомобілів. З кожного висипала купа людей. Я намагалася з’ясувати, хто всі вони. Мені відповіли: ФСБ. Так, я і сама бачила, що це ФСБ. Хтось запропонував мені пройти до “буханки”. Йшла без опору, усміхалася. Біля дверей “рафа” згадав про наручники, клацнув на руках і вже в машині знову питаю: “За що мене затримують?” — продекламувала листа Джамала.
Засекречений суд і сфабриковані звинувачення
Справу одразу засекретили, слухання в суді відбувалися за зачиненими дверима. Українські правозахисники заявляли про багаточисельні порушення.
“Перше — це телефон, який вилучили під час обшуку в Галини. Але зрозуміло, що немає жодних гарантій, хто цим телефоном користувався, яку інформацію там знайшли і хто її туди помістив. Друге — свідки, які давали свідчення, самі визнавали, що співпрацювали з ФСБ. Серед них були і військові РФ. Суд же наголошував на її політичній позиції — що з 2014 року вона була проти того, щоб Севастополь “об’єднався з Росією”, чим підтверджував політичну мотивацію переслідування. Третє — типовий пропагандистський наратив: мовляв, зустрічі з кураторами відбувалися у Львові, що одразу позначає “бандерівців”. Це — класика справ подібного типу,” — розповідає голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.
Каже, знайома зі справами інших жінок, засуджених після 2022 року, і помітила тенденцію у фабрикуванні матеріалів російськими силовиками.
“Це перетворилося на абсурд. Жінок звинувачують у зберіганні зброї в лісах, де вони навіть не були. ФСБ знімає постановочні відео, хоча видно, що жінка не орієнтується на місцевості. Це все — статті по держзраді, тому що її можна легко інкримінувати. Галину, наприклад, звинувачували в намірі передати СБУ такі дані, які навіть не кожен працівник ФСБ бачив би. Це треба, мінімум, у військовій частині на керівній посаді працювати, щоб знати про те, в чому її звинуватив російський суд. ФСБ почала заявляти, що ще з 15-го року, начебто, вона працювала разом з ГУР. Але потім у самому суді постійно йшов опис про те, що вона комунікувала з СБУ, тобто абсолютна плутанина, навіть у назвах українських відомств”, — переповідає невідповідності у справі Довгополої Скрипник.
Також правозахисники заявляли про низку порушень під розгляду “справи” російським судом: обмеження права на захист, тиск на підозрювану, ігнорування міжнародних норм.
“Тримали мене в повній ізоляції”
29 березня 2021 року підконтрольний Росії Севастопольський міський суд засудив 68-річну Галину Довгополу до 12 років колонії загального режиму та одного року адміністративного нагляду після звільнення. Вирок виніс суддя Ігор Кожевников — громадянин Росії, який раніше працював у Задніпровському районному суді російського міста Смоленськ. До цього він очолював колегію “суддів”, які розглядали гучну політично вмотивовану справу проти “українських диверсантів” Володимира Дудки та Олексія Бессарабова. Після винесення вироку Галину Довгополу етапували до СІЗО “Лефортово” у Москві. Галина коротко розповіла про час перебування там у листі режисеру, колишньому політв’язню, а нині військовослужбовцю Олегу Сенцову.
“Олеже, коли мене привезли до Лефортово і, нарешті, залишили наодинці в камері, то, чесно скажу, я думала про вас і про всіх наших, хто пройшов кола пекла в тюрмах Росії. Пізніше там, у Лефортово, я чула поважні відгуки про українських моряків ( через ? інфа про моряків — 24 військовополонених українських моряків, яких РФ захопила в полон 25 листопада 2018 року, коли три кораблі ВМС України здійснювали перехід з Чорного до Азовського моря. В районі Керченської протоки їх зупинив російський танкер, що перегородив прохід під побудованим окупаційною владою керченським мостом, пізніше екіпажі трьох кораблів були взяті у полон). До речі, досі їх там не інакше, як “українські морячки”, не називають. Передайте їм, будь ласка, вітання від нас. Я старалася не осоромити свою Україночку. Тримали мене в повній ізоляції. Консула України так і не допустили, хоча я просила просто хвилинного побачення без жодного слова. Але, не зважаючи на все це, я знала, що за жодних обставин не зречуся і не зраджу Україну. Дорогий Олеже, на сьогодні вже минуло шоу під назвою “апеляційний суд”. Скоро мене кудись повезуть, і мені залишиться тільки зв’язок із консульством України в Москві, як це і було раніше”, — написала Галина у листі.
Лист від пані Галини, Олег опублікував на своїй сторінці у Facebook за три місяці до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Життя в колонії та боротьба без родичів
З “Лефортово” Галину Довгополу у вересні 2021 року етапували до виправної колонії №1 у місті Головіно, це Владимирська область РФ. За даними Ольги Скрипник, політбранка перебуває там і зараз. Про умови утримання там відомо мало, як і про саму пані Галину. Відомо, що 70-річна жінка страждає на хронічні захворювання хребта та гіпертонію. Вже в ув’язненні у жінки з’явився гастрит, а під час депортації до російської в’язниці вона обморозила пальці ніг. Ольга Скрипник розповідає, що в них є зафіксовані факти того, що Галина Довгопола голодувала в колонії: її годували раз на день, а іншу їжу порадили “купувати в магазині” при колонії. Певний час вона була без грошей на своїй картці, аж допоки не вдалося передати їх.
“Звісно, тутешній суворий для мене клімат забирає у мене здоров’я. Ходжу з палицею, зігнувшись і боком. Але намагаюся не скиглити. Вже четверта зима тут” — пише Довгопола в одному зі своїх листів до Катерини, дружини політв’язня Владислава Єсипенка.
Історія Галини Довгополої — це випадок політув’язненої, у якої немає родичів, які б разом із правозахисною спільнотою вели боротьбу за її звільнення. Ольга Скрипник ділиться своїм досвідом у роботі в таких справах.
“Без рідних деякі опції складніші, наприклад, звернення до державних органів, отримання певної інформації”, — зазначає вона.
У таких випадках важливо мати альтернативну публічну підтримку, зокрема через менторські програми, коли відомі люди беруть полонених під свою опіку.
“Якщо в нас будуть долучатися публічні люди, дипломати, політики до менторства над, наприклад, жінками, які в полоні. І якщо це будуть саме міжнародні ментори. Перед тим, як говорити про когось конкретно, ти маєш ще донести взагалі інформацію про те, що така проблема існує. Особливо складно пояснити, коли людину звинувачують у шпигунстві чи тероризмі — це відлякує, іноді навіть дипломатів. Уявімо людину, яка тільки рік тому прийшла на якусь посаду, не знаю, в дипломатичній установі, і їй кажуть: “Давайте ви будете захищати жінку, яка звинувачується в тероризмі”. Перша реакція — це відмовитися. Відсутність рідних ускладнює цей процес ще більше, бо немає емоційного, живого голосу”, — додає Скрипник.
Правозахисниця пояснює, що немає загальної стратегії щодо подібних випадків, але зазначає — іноді потрібна тиша, іноді — публічність. Але головна мета — не нашкодити людині в неволі.
Галина Довгопола стала однією з перших жінок, засуджених росіянами за звинуваченням у “державній зраді”, і яка отримала великий термін покарання, 12 років ув’язнення. Правозахисники наголошують, що справа проти неї була типовим прикладом сфабрикованого звинувачення, при чому спрямованого проти жінки похилого віку. Зараз, каже Ольга Скрипник, звинувачення в “державній зраді” стали майже звичною практикою з боку російських силових структур, зокрема, для кримінального переслідування жінок.
“Зараз дуже багато жінок — це прямо окремий тренд, який почався, як мінімум, у 2024 році”, — зазначає Скрипник.
Вона наголошує, що у “справі” Довгополої було закладено своєрідний прецедент, який згодом почали повторювати у нових справах. За даними “Кримської правозахисної групи”, нині щонайменше 264 людини заґратовані за політичними мотивами. З них близько двох десятків жінок.
