Парламентська Асамблея Ради Європи у середу, 2 жовтня, ухвалила резолюцію щодо обміну та звільнення українських військових і цивільних полонених. Напередодні у Страсбурзі відбувся сайт-івент, де українські правозахисники та колишні кримські в’язні Кремля закликали звільнити всіх військовополонених та цивільних із російського полону. Про репресії Росії проти кримчан йшлося на Варшавській конференції з людського виміру ОБСЄ.
Центр прав людини ZMINA, «Крим SOS» та Кримська правозахисна група розповідали про 10 років російської окупації півострова. Детальніше про це в ефірі Радіо.Крим.Реалії ведучий Андрій Гевко поговорив із менеджеркою з міжнародної адвокації Центру прав людини ZMINA Тетяною Жуковою та менеджеркою з міжнародної адвокації «Кримської правозахисної групи» Іриною Баран.
«Зниклі безвісти військовополонені та цивільні особи, які перебувають у полоні внаслідок агресивної війни Російської Федерації проти України» – саме так називається резолюція, затверджена в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
«Асамблея заохочує створення постійного механізму для обміну або звільнення українських військовополонених та цивільних осіб, які перебувають у Російській Федерації або на тимчасово окупованих територіях України, за активної участі Міжнародного комітету Червоного Хреста та інших зацікавлених сторін», – йдеться у документі.
Після масового звільнення кримських політв’язнів з російських в’язниць, разом з українськими військовими моряками у 2019 році, звільнення кримських в’язнів Кремля відбувалося двічі – у 2024 році. Так, 28 липня з російського полону повернулися десять цивільних, серед них був Наріман Джелял, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу та автор Крим.Реалії.
13 вересня з російського полону повернулася кримчанка Леніє Умерова, яку російські силовики затримали за звинуваченням у шпигунстві. Разом із нею внаслідок обміну з російських в’язниць вдалося звільнити ще 48 українців.
На сьогодні у в’язницях Росії та окупованого Криму перебувають 218 кримських політв’язнів, каже менеджерка з міжнародної адвокації Центру прав людини ZMINA Тетяна Жукова.
Парламентська Асамблея Ради Європи вперше порушує питання звільнення та подальшої реабілітації українських полонених, наголошує на цивільних. Міжнародне гуманітарне право регулює лише питання військовополонених, але щодо цивільних, які потрапили до російського полону, механізму звільнення як такого не існує.
Резолюція ПАРЄ порушує цю проблему на міжнародному рівні, каже Тетяна Жукова. Росія не є членом ПАРЄ і не співпрацюватиме в цьому питанні ні з Радою Європи, ні з країнами Євросоюзу, але вона може співпрацювати з країнами, що входять до ООН, вважає правозахисниця.
«У міжнародному праві навіть немає таких прецедентів, щоб країна просто хотіла викрасти цивільних і тримати їх у себе. Тому треба створювати щось для України, і в цьому можуть бути медіаторами, наприклад, треті країни. Наприклад, Катар чи Туреччина. Вже за сприяння Катару ми повертали наших українських дітей. Тобто треті якісь нейтральні країни, які можуть ставати посередниками у цьому механізмі повернення», – розповіла в ефірі Радіо Крим.Реалії Тетяна Жукова.
У резолюції йдеться і про доступ представників Червоного Хреста до всіх російських в’язниць, і про вимогу надавати медичну допомогу військовополоненим та політичним в’язням. Ненадання цієї допомоги – одне з найпоширеніших порушень прав людини у російських в’язницях, кажуть українські правозахисники.
«Росія використовує ненадання медичної допомоги як механізм тиску і тортур проти українських політичних в’язнів. Як ми вже знаємо, у російських в’язницях померли двоє кримських політв’язнів, це Костянтин Ширінг та Джеміль Гафаров. Вони мали проблеми зі здоров’ям, їхні адвокати зверталися до Російської Федерації, до керівників в’язниць, СІЗО, щоб їм надавали медичну допомогу, щоб їм надавали доступ до лікаря, але це не було надано, їм було відмовлено, і вони померли за ґратами», – каже Тетяна Жукова.
За інформацією правозахисниці, зараз медичної допомоги потребують багато ув’язнених, визнаних правозахисними організаціями політв’язнями. Зокрема, Ірина Данилович, у якої атрофувався слуховий нерв, Тофік Абдулгазієв, який має туберкульоз останньої стадії, і багато інших.
«Нам потрібно всім разом збиратися, говорити про цих людей, яким потрібна медична допомога, які страждають в ув’язненні, і намагатися домогтися, щоб інші країни тиснули на Росію, щоб вона надавала цю медичну допомогу», – каже Тетяна Жукова.
Говорили правозахисники і про підтримку сімей політв’язнів. Багато кримських політв’язнів – багатодітні батьки. У деяких на утриманні були літні батьки. Після арештів сім’ї залишилися без годувальників.
«Міжнародна спільнота може підтримувати цих людей, організовувати, можливо, якісь табори для дітей політичних ув’язнених, щоб вони трохи відволіклися, відпочили. І так само санкції. Ми рекомендуємо запроваджувати санкції проти людей, які причетні до переслідувань на окупованих територіях, які причетні до ненадання медичної допомоги, побиття, тортур політичних ув’язнених та затриманих цивільних», – каже правозахисниця.
Голос Криму звучав і на Варшавській конференції з людського виміру ОБСЄ. Журналістка Татаро-Башкирської служби RFE/RL Алсу Курмашева згадала у своєму виступі про ув’язненого Росією фрилансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка.
Верховний суд російського Татарстану засудив журналістку до 6,5 років колонії, але згодом її вдалося звільнити в межах масового обміну. Алсу Курмашева закликала зробити все можливе, щоб допомогти колегам, заарештованим російською та білоруською владою.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація зі свободою слова в анексованому Криму значно погіршилася, каже менеджерка з міжнародної адвокації Кримської правозахисної групи Ірина Баран. Це пов’язано з ухваленням законів про «дискредитацію російської армії», пояснює вона.
«Не завжди йдеться про якісь протестні дії чи написання матеріалів у незалежних ЗМІ. Якщо навіть людина поставила у себе прапор України у своїх соцмережах, чи є такі випадки, коли співали українські пісні, і, відповідно, були певні доноси, на людину чинився адміністративний тиск. Тобто йдеться про штрафи, але слід розуміти, що після штрафів також слідує і переслідування певними маргінальними групами, які відверто ненавидять українців чи будь-кого, хто має українську позицію», – розповіла Ірина Баран.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в КПК зафіксували 850 адміністративних справ, відкритих проти кримчан.
Правозахисники провели окремий захід, присвячений кримській темі на полях форуму ОБСЄ. Там виступили колишні політв’язні Наріман Джелял та Леніє Умерова. Водночас, зазначає Ірина Баран, події на Близькому Сході відсувають тему Криму на інший план. А коли йдеться про війну в Україні, то доводиться нагадувати, що вона почалася не 2022 року, а 2014, зазначає правозахисниця.
«Вони (міжнародні партнери – КР) готові співпрацювати, готові спілкуватися, але важливо, звичайно, розуміти, що ОБСЄ, ООН і дуже багато різних міжнародних організацій намагаються діяти досить обережно. Я сказала б, повільно. Тому це завдання для нас, для всіх, і для громадських організацій, і для суспільства, чинити тиск на ці організації, кричати на їхніх майданчиках, використовувати персональні контакти, щоби мати можливість вплинути на них», – розповіла Ірина Баран.
Дуже важлива і персональна співпраця із західними політиками та експертами, зазначає Ірина Баран. Необхідно постійно нагадувати їм про порушення прав людини в Криму, про політв’язнів, обговорювати персональні санкції проти тих, хто займається політичними та кримінальними переслідуваннями на Кримському півострові. Саме тому до конференції ОБСЄ правозахисники підготували чорний список. У ньому 35 імен російських суддів, співробітників ФСБ Росії, прокурорів, слідчих та інших посадових осіб, причетних до злочинів проти цивільних осіб у Криму.
