Про стан армії на півострові, а також про мілітаризацію населення УП розповіли голова правління “Кримської правозахисної групи” Ольга Скрипник та прокурор Автономної Республіки Крим Ігор Поночовний.
З моменту захоплення Криму окупанти нарощують там свою військову присутність.
Згідно з угодою щодо Чорноморського флоту, росіяни могли розміщувати в Криму до 25 тисяч своїх військових. При цьому Москва мала щорічно повідомляти Київ про плани з чисельності.
На момент російського вторгнення обов’язки міністра оборони України виконував Ігор Тенюх. Він розповідав, що до захоплення Криму, на початку 2014 року, російських військових було 12,5 тисяч.
Вже у перші дні агресії РНБО повідомляла про несанкціоноване збільшення російської присутності на 6 тисяч військових. Ще протягом кількох тижнів, за словами Тенюха, цифра зросла до 22 тисяч. А 2019 року, за даними українського МЗС, становила близько 31,5 тисячі.
Починаючи з 2015 року, окупаційна влада провела 10 незаконних призовних кампаній до лав своїх збройних сил, і зараз, всупереч карантинним обмеженням, розпочалася чергова призовна хвиля.
За підрахунками української прокуратури, загалом близько 19 тисяч цивільних кримчан відправляли служити в російське військо.
Кримська правозахисна група каже про щонайменше 22 тисячі призваних громадян України.
І тут важливо розуміти, що люди не завжди добровільно йдуть служити. Якщо вони відмовляються, то їх карають – від великих штрафів до позбавлення волі. Є щонайменше 90 справ в окупаційних судах за відмову служити.
Під час окупації Криму Путін пообіцяв, що ніхто з призовників не буде відправлений з території півострову. Насправді з 2017 року кримчан почали відправляти проходити службу на території РФ. І це відбувається до сих пір.
За даними Кримської правозахисної групи, у 2017 році 673 кримчан (майже 15% від призовників півострову) були відправлені до військових частин Росії, а у 2019 – понад 2,4 тисячі.
Ба більше, Росія використовувала кримських призовників в інших збройних конфліктах, наприклад, на кораблях, які брали участь у війні в Сирії.
Якщо людину призвали до армії, то 12 місяців вона – власність Росії, не обирає військових частин. Армійці зобов’язані виконувати накази. Російське законодавство значно жорсткіше карає за невиконання військових наказів, ніж в Україні.
Починаючи з 2016 року загальною стала практика відправляти продовжувати службу на територію Росії людей, які зрадили українській присязі та перейшли на бік окупанта. Це ті, хто працювали в міліції або в СБУ та пішли в ФСБ. Найчастіше їх відправляють у непопулярні північні регіони Росії.
Призови на окупованій території – це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, зокрема Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року. Прокуратура АРК через призови розслідує справу про порушення законів і звичаїв війни.
У листопаді минулого року офіційним підозрюваним, наприклад, став колишній заступник Ялтинського міського військового комісаріату, а з 2015 року – так званий “військовий комісар Ялти”.
Мілітаристська інфраструктура на території Криму постійно збільшується
Матеріально-технічна база російських військових частин значно потужніша, ніж було до окупації. Росія вкладає в це багато грошей. Крім того, сама кількість військових частин збільшилась.
До Криму переїхало багато військових з Росії. Вони переїжджають на півострів сім’ями. Тобто частка військового або мілітаризованого населення, як-то родини військових, значно зросла.
Система мілітаризації, яка склалась в Криму, – це не тільки пропаганда, яка є масовою і систематичною, це також економічний фактор. Більш-менш стабільно люди можуть себе почувати лише в сфері силових структур, у ФСБ, поліції, армії. Там можна мати стабільну зарплату, бути захищеним.
І це частина політики Росії щодо колонізації півострова. Щоб люди, ідучи до силових структур, втрачали зв’язок з Україною, українською ідентичністю.
Крім того, оскільки частина інформаційного простору, який формує Росія, базується на залякуванні, що вороги будуть нападати, то люди перебувають в постійному страху. А Росія при цьому розвиває міф, що необхідна потужна армія, поліція і ФСБ, треба відмовитись від частини прав для своєї начебто безпеки.
Це шаблонні методи тоталітарних систем, які зараз постійно можна побачити в Криму.
Коли ми займаємось аналізом системи освіти в Криму, то бачимо, що багато заходів не мають нічого спільного з міністерством освіти. Насправді це є виконання наказів Міністерства оборони Росії.
Багато спортивних змагань або культурних заходів, які відбуваються в системі освіти, готують населення окупованого Криму до армії. На цю мілітаризацію Путіни виділяє колосальні бюджетні кошти.
