Керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник в ефірі «Черноморської телерадіокомпанії» розповіла про політично мативтвану справу «українських диверсантів» та які є перспективи щодо визволення політв’язнів.
– Яка доля кримських «диверсантів» на сьогодні? Де більше правди, а де брехні?
– Якщо говорити з правової точки зору, там взагалі немає ні фактів, ні доказів. Ті докази, які ми могли наразі зібрати, хоча доступ до інформації дуже обмежений, говорять про те, що є факти фальсифікації, дискримінації, і в деяких випадках відомо ще й про тортури. Незалежні адвокати цих людей зверталися до відповідних органів Російської Федерації, щоб притягти до відповідальності за жорстокі тортури, але Слідчий Комітет сказав, що не бачить жодних проблем і не збирається розслідувати ці факти. Тому це фальсифікована справа за політичними мотивами.
– Нібито зізнання Олексія Стогнія на камеру – це наслідок чого?
– Ті допити та відео, що ми бачили – це так звані «постановочні» допроси. Коли ФСБ за допомогою або тортур, або за допомогою тиску на цих людей, наприклад, Володимира Дудку залякували, що постраждає родина, змушує людей свідчити проти себе.
– Дудку змусили відмовитись від адвоката?
– У Дудки зараз є адвокат, який працює від родини, але якщо говорити про Штибликова, то до нього Олександр Попков так і не зміг потрапити як незалежний адвокат, там залишився лише адвокат по призначенню. Схожа ситуація зараз у Глеба Шаблія, до якого також не допускають адвоката.
– На якій підставі можна не дозволити отримати адвоката?
– Навіть за законами РФ, які де факто зараз діють у Криму, цього робити не можна, людина має право на захист. Більш того, навіть якщо вже є захисник, це не заважає людині брати ще захисників. Щонайменш 5 захисників може бути по кожній справі. Це як раз один з прикладів і доказів того, що справа фальсифікована. Якщо б там було все відкрито, були б докази, то в чому проблема допустити незалежного адвоката? Але вони вибирають іншу тактику – залишають адвокатів за призначенням, які ще співпрацюють з ФСБ. Ми це вже не один раз довели по декільком справам. Є чергові адвокати, котрі повинні надавати безоплатну допомогу, але адвокати, які є в справі «диверсантів», були на за чергою, а, як виявилось, за дзвінком ФСБ. Це свідчить про те, що ці адвокати не захищають права людини, а захищають інтереси ФСБ.
– Які пояснення в даному випадку судової системи, влади РФ?
– З правової точки зору це справи, які не можуть існувати. Ми вважаємо цих людей політв’язнями, і все на це вказує. Це не перша справа політичних в’язнів, і в усіх цих справах взагалі немає правових підстав. Є приклади, які можуть пояснити політичну мотивацію Кремля щодо цих справ. Коли була перша хвиля так званих «диверсантів», це був серпень 2016 року, коли були заарештовані Андрій Захтій, Євген Панов, Сулейманов, тоді якраз відбувався саміт G-20. І президент РФ, опираючись на цю «справу», відмовився від перемовин по Криму. Це чітко вказує на політичну мотивацію.
В Криму и в самій РФ ця справа використовуються для залякування людей, вона спрямована в першу чергу на російського «споживача». Це виправдування силової присутності РФ на території Криму. На жаль, це діє. Мої колеги моніторять російські і кримські ЗМІ, і дуже часто ми фіксуємо докази того, що ця справа використовується для мови ворожнечі, для антиукраїнської пропаганди також. Що ще стоїть поза цією справою, важко сказати, тому що, по-перше, дуже обмежений доступ, і по-друге, вона була кимось ініційована, і це суто політичне замовлення.
– Але російська сторона каже абсолютно інше. З боку РФ чи існує пояснення, чому відбуваються порушення, чи це ігнорується взагалі?
– З боку РФ це дуже просте пояснення – ми ловимо терористів і диверсантів, тому нам все можна. Вони після затримання цих людей одразу сфабрикували відео допитів, де люди начебто зізнаються, але потім люди відмовились від цих показань. Про це Росія нам не каже, лише крутить перші відеоролики, де вони зізнаються. Що стосується тортур – їх позиція однакова по всім справам, не лише по цій: ми не бачимо жодного підтвердження тортур. Хоча на людині навіть після півроку залишилися сліди катувань. Скільки намагалися адвокати в різних справах це доводити, Росія постійно говорить, що жодних доказів не бачить.
– Що робити далі?
– Ця проблема має вирішення, але рішення є лише політичне. Ми розуміємо, що якщо Путін захоче, то будь-яка особа, яка є політв’язнем, буде звільнена. Ми маємо таки приклади. Але звільнення і Геннадія Афанасьєва, і Надії Савченко, і Юрія Солошенка – це приклади політичних рішень, тут взагалі правової точки зору немає. Тому звільнення інших – це буде результат перемовин, тиску на РФ.
Ми вважаємо важливим організацію, підготовку і проведення спеціальних перемовин по Криму. На сьогодні у нас є один міжнародний формат і він стосується Донбасу. Але Криму ніде немає як окремого майданчику для міжнародних перемовин щодо деокупації, звільнення політв’язнів, гуманітарних питань.
– Що для цього необхідно робити?
– Ми знаємо, що є формат Мінських домовленостей, його можна критикувати, але це хоч якійсь формат, де ми можемо обговорювати питання звільнення, обміну тощо. Що стосується Криму – такого формату взагалі нема. Є окремі обговорення на деяких заходах, але немає системної роботи. За 3 роки всі вже визнали, що це є окупація. Є резолюція Генеральної Асамблеї ООН, яка не просто говорить, що Крим це Україна, а й те, що Росія це держава, яка окупувала Крим. Росія цього не визнає, як і свою присутність на Донбасі. Але формат перемовин все одно повинен бути для того, щоб змусити Росію звільняти хоча б політв’язнів. Є санкційні механізми, як секторальні санкції так і персональні, їх треба посилювати.
– Чи реально це?
– Ці санкції є, у червні, а також восени будуть розглядатися нові пакети санкцій, це якщо говорити про Євросоюз. Є окремі санкції держав, які також можна посилювати. Ми зі свого боку також запропонували персональні санкції і вже надали інформацію щодо суддів, які виносять рішенні про незаконне позбавлення волі, щоб до цих людей застосували персональні санкції або окремі держави, або взагалі Євросоюз.
Один з форматів, якій треба опрацьовувати, але він дійсно буде складним, бо Росія і багато інших країн будуть чинити певний опір, – це механізм, який зробить так, щоб кожен день ув’язнення наших українських політв’язнів коштував Росії великі гроші.
– Як цей механізм буде діяти?
– Це найскладніше питання, але такі приклади є в міжнародній практиці. Суть у тому, що якщо Росія сама не хоче, а за межами РФ є її власність, гроші, то з цієї власності утримувались би ці кошти. Це важкий інструмент, бо тут постає і захист прав власності, і наявність доказів, які буде надавати Україна. Тому важливо, щоб Україна провела розслідування всіх цих злочинів, надала докази, за якими далі можна працювати. Зараз розробляється Міністерством окупованих територій закон про статус та захист політв’язнів. Там вони пропонують матеріальну допомогу нашим людям, які стали політв’язнями. Потім у нас буде доказ, що країна через агресію РФ сплачувала такі і такі кошти нашим політв’язням на медичне обслуговування, матеріальну підтримку, на соціальну реабілітацію. І потім, через міжнародні інстанції виставляти ці рахунки РФ.
– Що зараз потрібно зробити в першу чергу, щоб полегшити перебування наших політв’язнів на території окупованого Криму?
– Одне з питань, яке полегшує там їх положення – це робота незалежних адвокатів. Але тут проблема – постійні кошти на оплату їх роботи. Зараз МЗС і Міністерство окупованих територій намагаються вирішити це питання, щоб знайти ці кошти. Потрібно, щоб кожного дня адвокат був, тому що и тортури и будь що інше можна зупинити, якщо відвідує людей незалежний адвокат. Друге, що їм допомагає – інформаційна і моральна підтримка. Ми неодноразово пропонували президенту і нашому уряду робити брифінги, медіазаходи, де вони будуть звертатися саме до кримчан. Це може бути раз на рік президентська прес-конференція, але суток кримська, де він говорить про кримські проблеми, де відповідає на питання кримчан. Наприклад, Володимир Балух, який знаходиться за гратами саме за те, що підняв український прапор, він кожного разу через родичів, через адвоката питає – а що там в Києві говорять? Він поклав свою волю за те, щоб там був український прапор, для людей важливо, чи чують їх тут, чи підтримують. Важливо, щоб Україна це робила, тому це питання і до президента, і до уряду, і, в першу чергу, до Міністерства інформаційної політики.
