Вітаю шановне Українство!
Користуючись нечастою нагодою звернутись до Вас, дозвольте мені окреслити цілі і перебіг протестної голодовки, в стані якої я знаходжусь.
Жодного разу, за весь час перебування в полоні, я не вживав тюремної «баланди» і добровільно не зроблю цього за жодних обставин. 14 березня цього року, коли черговий наскрізь брехливий вирок у сфабрикованій проти мене справі набув «чинності», я прийняв рішення оголосити протестне голодування, як вияв свого особистого презирства до окупаційного режиму і їхніх жалких потуг будь що позбавити свободи всіх незгодних з їх ординсько-феесбешною «ідеологією» людиноненависті.
15 березня мною було подано заяву на ім’я начальника СІЗО №1 м.Сімферополя з вимогою забезпечити належні умови для можливості здійснення свого права. З 19 березня, пройшовши моральні знущання, крадіжку особистих речей і побої з боку деяких працівників СІЗО, мені нарешті вдалося домогтись офіційного визнання мого протесту із переведенням в окрему камеру. Та провокації і моральний тиск з метою дискредитувати мене і мій протест з того часу тільки посилилися.
На 25-й день голодовки після консультації з Архієпископом Кримським Климентом, аби максимально унеможливити імовірність насильницького годування та не санкціонованого мною застосування медичних засобів життєзбереження організму, а також, аби не завдавати невиправного горя своїм рідним, мною було прийнято рішення перейти на інший режим протесту: з того дня я щоденно вживаю дві склянки вівсяного киселю, 50-70 г сухарів з чорного хліба і п’ю чай з медом.
Тільки Богові відомо, скільки ще триватиме це балансування на нульовий позначці, але на даний час інші методи викриття сутності процесів, які відбуваються в окупованому Московією Українському Криму, мені недоступні.
Сподіваюсь на Ваше розуміння.
Слава України!
Щиро Ваш, Володимир Балух.
#Freebalukh
Наш канал в Telegram
